Свято. "Вечорниці у гуцульській світлиці."

Вечорниці у гуцульській світлиці

У розробці сценарію використано матеріали проектів «Абетка маленького гуцулятка»  та «Гуцульська рахівничка» (автор О. Стефюк). Рекомендовано застосовувати з метою популяризації краєзнавства та збереження гуцульської говірки.

Хід свята

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, де ти народився і живеш. Куди не глянеш, бачиш велич гірських вершин. Здається, можна назвати безліч фраз, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча. З давніх-давен лине по світу слова про Україну, про наш карпатський край, про співучих та працьовитих людей, про  чарівну природу. Наша Гуцульщина славиться багатими традиціями та обрядами. Ми  сповнені любові та своєї спадщини, повертається до традицій українського народу.

Ведучий.

Сьогодні помандрують гуцулята
у край Карпатський, де є рідна хата,
де б’ють ключем традиції гірські,
лунають скрізь мелодії дзвінкі.

Ведучий.

Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,

У гуцульській світлиці.

Нехай давні традиції оживають,

Та нові звичаї переплітають.

 

Ведуча.
Дуже раді файних гостей

 У школі вітати.

Най вам буде так тут добре,

Єк в себе у хаті.

Ведучий.
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На незвичайні  вечорниці.


Ведуча.
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!

Ведучий.
Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечоринці.

Виходять ґазда і ґаздиня.
Ґазда:

Йой, ґаздине, зими впали,

День такий короткий став.

Лише їв – і знову хочу.

Шош уже старий я став.

Ґаздиня:

Діду, діду, топи ватру,

То буришничок спечу.

Шубер дорбе відкривай,

Пиддувайло не закривай.

Ґазда:
Єк ти голову морочиш,

Шо нічого вже не схочеш.

Їв буришник уже я!

Уже хочеться світця!

Ґаздиня:

Але прикрий став ти, діду,

Шо зварити ? Ну, повідай!

Ґазда:

Знаєш, єк закрию очі,

Вижу,єк вареник сночі

На язик мені лєгає.

А я його бігом ґлиґаю.

Ґаздиня:

Йой, йой , йой, єк фантазуєш!

Добре, вже тобі зварю я.

Ше й приставлю пампухи

Напечу балабухи.

 Ґазда:

Ну, то я бігом по дрова,

То  - вечеря гонорова.

(Баба місить тісто)
Ґазда:

Єк то файно тріщить ватра,

Тепло у світлиці.

У такий вечірній час,

В наші молоді роки

Збиралися на вечорниці

І дівчата й леґіньки.

Ґаздиня:

Єк гуцулку затанцюют,

Єк співанки заведут,

То, відий тії набутки

Чує кожен в хаті кут.

(До хати заходить онучка Даринка)

 

Ґаздиня:

Даринко, онучко,

Єк добре ,шо приїхала.

Єкраз вечєря буде,

А ти чого сама?
Даринка:

Та я до вас діло маю:

Хочемо влаштувати вечорниці.

Трохи знаємо традиції,

Але хочу попросити,

Щоб нам трохи підсобити.

 Чи можна друзів до вас запросити?

 Ґазда:

Ми лиш тому раді будем.

Вам свого розказати,

Молоді роки згадати.

Дівчата стукають у двері.

Дівчата: Ґазди гонорові! Чи впустите до хати?
Даринка: Піду відчиню! Заходьте! Заходьте!
Дівчата: - Єк дужі!
- Дай Боже гаразд!
Ґаздиня: Добре, єк ви?

І вам усяких гараздів!
Дівчата: Йой, єк у вас тепло!
Даринка: Атож. Роздягайтеся, готуйтеся. Будьте, як дома.
Дівчата: Ми би щось допомагали.
Даринка :Допоможіть лише вареників наробити.
Дівчата: Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!

Ґаздиня: Єкі шустрі, дівчатка!

Заходять хлопці.
Хлопці: Господарю! Чи впустите до хати?
Вміємо співати, танцювати!
Ґаздиня:  Заходьте, леґіні!
Хлопці: - Добрий вечір, ґаздине!
- Добрий вечір, ґаздо!

Ґазда:

У нас кажуть: «Многа літ!»,

«Єк дужі?» - питають,

Як гуцулів зустрічають.

Хлопець:

 - Каже так моя бабуся

І дідусь вітає.

Є така традиція

В гуцульському краї.

Хлопці:
- Будьте ласка нас прийняти!
- Чули ми, що у вашій світлиці сьогодні вечорниці.
- А ви нас зустрічайте, пригощайте вареничками смачними та масними.

Хлопці сідають.

Хлопець: А ви, дівчатка, можете нам веселої заспівати!

Ґаздиня:    Давайте  заспіваємо гуцульські співанки. Наше коріння у колоритних предках, які мають душу співочу і, як кобзарі в своїх думах, передавали історію українського народу ,так гуцули у своїх співанках говорять про своє життя, радощі і тривоги. І жодні посиденьки не обходяться без співанок.

Хлопець:

Пропоную зробити це по-сучасному у вигляді батлу! Згода?

 Всі:

 - Давайте!

Даринка:

Співанки гуцульські заспіваємо!

Про край рідний у них розповідаємо!

Дівчина:

Послухайте, люди добрі

Єк хочете знати,

Єк то вміют гуцулята

Файно заспівати.

Хлопець:

Верховина наша – Жєб’є –

Гуцульська столиця.

Хто у Жєб’ю народився,

Цим дуже гордиться.

Дівчина:

Иванкови шила мамка

Барвисту сорочку.

В ичко нитку  зашивала:

“На, носи, синочку!”

Хлопець:

Ой у лісі , у скалі,

Сховалась яскиня.

Так печеру називала

Гуцульська стариня.

Дівчина:

Малі діти невсидючі:

Цілий чєс си грают.

А в народі такі діти –

Йойлик називают.

Хлопець:

Бартка гуцулові служить,

Єк ціпок міцненький,

Єк сокирка та єк зброя,

Інструмент файненький.

Дівчина:

А дівчєткам дарували

У шість років зґарди ,

Аби добре зберігали

Свої перші скарби.

Хлопець:

Ой єк добре вівчарити,

З вівцями ходити.

Вурду ,сирок полонинський,

Для дітей робити.

Дівчина:

 

Восени, єк у садочку,

Шош зафуркотіло –

Аби знали: то їжєк

Робит своє діло.

Хлопець:

Ой у горах зими впали.

Гуцул си не жури.

П’є розводу, палит файку -

Аж си порох кури.

Дівчина:

Ой у ліжник загорнусь,

Тай погрію ніжки.

Прикрашають нашу хату

Барвисті доріжки.

Хлопець:

Дримбу гуцул в руки взєв -

Музика лунає.

Він про гори вигравав - 

Аж душа співає.

Дівчина:

Із натини варить мама

Дуже добру юшку.

Скуштувати дивну страву

Закличу подружку.

Хлопець:

Постолики, постоли,

Легко в вас ходити.

Аби єк я  вигулював  - 

Вас не загубити.

Дівчина:

 

Єк одєгну я чільце –

Стану єк та ружа.

Скоро стану під вінець –

Буду мати мужа.

Хлопець:

Гуцул тайстру на плечі

Мальовану має.

Бо в дорозі він у ній

Усєке тримає.

Дівчина:

Шушенички насушила,

Тай варок варила.

Аби діткам прибували

Здоров’є і сила.

Ґаздиня:

Єк то файно, коли молодь

Такий розум мают,

Шо співают співаночки,

Наші слова знают.

 

Ґазда:

Лиш тоді земля Гуцульська

Буде процвітати,

Єк молодь буде пам’ятати,

Шо треба свою мову знати

І говірку давню нашу

У піснях плекати.

 

 

Хлопець: Може, хлопці, затанцюємо та покажемо, як у горах хлопці на дівчат поглядають.

Хлопець: А, чом би й ні! Дівчата у нас справжні красуні.

Хлопець: І затанцюємо, і пісню чудову послухаємо.

Танець «Я піду в далекі гори»

Дівчина: Моя бабця по-гуцульськи

Завжди розмовляє,

Тож багато слів цікавих

Я також вже знаю.

 

Нумо, спробуйте згадати,

Що слова ці будуть означати.

 

Чічка

фіра – підвода

мовня – блискавка                        

люхт – повітря

 

Ґаздиня:

• Файні діти у нас, мудрі!  

 

Ґазда:                             

Гуцули живуть самітньо по горбах і голосно гукають на віддалі одні одних, а тому скорочена форма імені виразніше чується. Наприклад, Васи (Василю), Ива (Іване), Нико (Миколо), Ю (Юрію), Пе (Петре), Міха (Михайле), Ште (Степане). Так само звертаються й до жінок: Марі (Маріє), Анно (Ганно), Пара (Параско), Катери (Катерино), Єле (Олено), Гафі (Гафіє) тощо.

• Давайте, дівчатка покличте кожного з хлопців. А ви, хлопці, дівчаток!

Усі виконують завдання.

Дівчина:

Хочу розказати вам одну романтичну легенду.

ОЗЕРО ЛЕБЕДИН (Легенда)

Колись дуже давно полюбив бідний леґінь багату дівчину. Стариня не хотіла дати єдину доньку за хлопця і закохана пара втекла високо в гори. Там було озеро і вони потопилися в ньому, аби ніхто їх не розлучив. За їхню велику й незрадливу любов люди порівняли їх до лебедів і назвали озеро Лебедин.

Кажуть, нібито навесні вночі хтось бачив, як з озера виходить красний леґінь і його вродлива дівчина. Він – у білій сорочці, вона – у віночку з квітів. Вони обіймаються і про щось гомонять при місячному світлі.

 

Даринка: Послухали різних цікавинок. А тепер ходімо разом танцювати!

Танець «Голубка»

Хлопець:

Хочемо, дівчата трохи вас розвеселити.(Розказують гуморески)

1. Куме! Така справа. Маю п’ятнадцять гостей, але лише 10 стільців. В тебе не має п’яти стільців?
– Є. Як не має.
– Ото файно! То най ті п’єть зайвих до тебе йдуть!

 

2. Одна баба з Верховини казала про  Facebook:
– Але ж то вже файна забавка! Маєш стілько гостей, і ніц не тра на їсти давати!

 

3.  - А правду кажуть, що в Карпатах ведмеді по дорогах розгулюють?
– Не вірте. То цілковита брехня. Немає там ніяких доріг!

 

4. – Куме, а ви куди ходите на гриби?
– До сусіда.
– У нього гриби ростуть?
– Нє, сушаться.

 

Дівчина:Дуже просять чоботи, чоботята
веселий танок станцювати!
Дівчина:То ж заграймо весело гопачок,
Хай станцює-стукає каблучок.

Дівчина:Нумо, подружки в танок,

Затанцюємо гопачок!
(Виконують танець «Чоботи-чоботи»)

 

Дівчина:А я заспіваю пісню про черевички.

Пісня «Якби мені черевички»

 

Дівчина. Глянь, як добре танцюєте!
Хлопець. Та й  гарно співають!
Хлопець: Давайте  і ми затанцюємо запальний танець!

Ґазда:

Аркан  – танець чоловічий

Міцності і сили.

Так гуцули хлопчаків

В леґіні святили.

Танець «Аркан»

 

Даринка: Я пропоную послухати. Як малі гуцулята вчаться рахувати.

 

Сценка

Ой у горах зими впали -

Готуватиси пора.

На гуцулів вже чекає

Свят-Різдвяна коліда.

Ану, послухайте мою задачку!

 

1. На Андрея Калиту

Випекли дівчата.

Ці  - 12, а ті  - 6.

Скільки хлопців її з’їсть?

 А, спробуйте ще порахувати!

 

2. Парубки вночі не спали.

Збитки добре планували.

Гарбузів палити  - 20,

А воріт ховати -  7.

Скільки клопотів завдали

На Андрея ґаздам всім?

 Ну і я маю задачу!

 

3. Святий Миколай подарунки приніс

Дівчаток чемних знайшов 36,

А хлопчики також хороші були

Дарунки отримали аж 33.

Швиденько рахуємо, скільки малят

Отримали щедрі дарунки до свят.

1. - А скажи, Вікторіє, чи знаєшти, що таке ліжник?

 - Це знають усі гуцули.

Ліжник – тканий килимок, із вовняних ниток.

 

 - Тоді ця задача для тебе:

Майстриня Марія виткала 5 ліжників, а Олена – на 3 ліжники більше. Скільки ліжників виткала майстриня Олена?

 - До 5-ти додати 3 – буде 8. Тож, 8 ліжників виткала Олена!

Вправна майстриня!

2. - А як називаються ці шкарпеточки, які ти одягла?

 - Та це ж капчурики. Ти що, не знав?

Капчурики - шкарпетки, сплетені з тонкої вовняної нитки.

 - Знав, знав, та хотів тебе перевірити. А задачку розв’яжеш?

Звичайно!

Задача.

Василькова бабуся виплела 6 пар капчуриків, а бабуся Аннички – на 2 пари менше. Скільки пар капчуриків виплела бабуся Аннички?

 - Від 6-ти відняти 2 – буде 4. Тож Анничка матиме 4 пари капчуриків. Не замерзне дівчинка!

 

3.  - А ти любиш ходити колядувати?

 - Дуже люблю!

 - Сам, чи з друзями?

 - Малим ходив сам, до рідних. А минулого року разом з друзями. Обійшли та привітали всіх сусідів!

 - Ану, розв’яжи мою задачу!

Першого дня гурт колядників обійшов 57 ґаздівок,  другого – на 21 більше, а третього – на 34 ґаздівки менше.

Скільки ґаздівок обійшли колядники третього дня?

 - 57 плюс 21 – буде78, а 78 мінус 34 – дорівнює сорока чотирьом.

Які молодці! Мабуть, ґазди дуже раділи!

 

4.  - Який гарний у тебе кептарик!

 - Мій улюблений, цей безрукавий кожушок бабуся зв’язала.

 - Тоді розв’яжи задачу про кептарики.

З 24 клубків шерсті зв’язали 4 одинакові кептарики. Скільки клубків пішло на кожен кептарик?

 - Це дуже просто!

24 поділити на 4 – буде 6. Отож,  6 клубочків витратили на 1 кептарик.

 

Даринка:

Так гуцулики малі

Традиції вивчають.

І рахують, і жартують,

І пісні співають.

 

Хлопець: Ми дуже щасливі, що живемо у такому чудовому краї.

Дівчина: Для нас, гуцулів, великий гонор файно затанцювати танець «Гуцулка»

Хлопець: Запалимо!

Танець «Гуцулка»

Дівчина: Вже й вечірній морок висне.
Нічка зорі запалила.
Гуцульська пісня і танок
Серце й душу звеселила.

Хлопець:

Буде наша Гуцулія

Славно процвітати

Єк не будут наші діти

Традиції  забувати.

Дівчина:

Єк пустимо коріннечно

У рідній земельці,

То так буде нам затишно,

Єк пташці в кубельці.

Ґазда:

Леґіні файно ватру підкладали
А ґаздині вареники готували.

Разом: Просять ґазда і ґаздиня на гуцульську гостину.

Ґаздиня: Вареничків попоїсти, варочком запити

Аби весело усім жити – не тужити.

.