Свято "Вишиванка єднає українців"

Вишиванка єднає українців

Свято

Мета: Формування поняття про культуру одягу, розширити уявлення про українську вишивку й народний костюм, розвивати художній смак, інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців, виховувати любов до українського мистецтва; шанобливе ставлення до національних традицій народної вишивки й історичного костюма.

Ведуча. Доброго дня усім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня великій цій родині!

Доброго дня усім, хто завітав до нас

У цей святковий, урочистий час!

Дитина 1.Ми вас, любі гості, запрошуємо щиро,

Бажаємо радості, сонця та миру.

Від діток маленьких гостям дорогим

Цей дар – коровай, наче сонце ясний.

Дарує коровай гостям

Ведучий. Ми раді вітати  всіх присутніх із сьогоднішнім чудовим святом.

Ведуча. Свято вишиванки оголошується відкритим

Гімн України

Ведучий. Зараз вихованці дитячого садка представлять вашій увазі невеличку постановку «А над світом вишивка цвіте».

Виступ вихованців дитячого садка

Ведуча І. Ми всі в життя йдемо від хати,

Лиш скрипне тесаний поріг,

І нам рушник дарує мати

На щастя суджених доріг…

Ведуча ІІ. Бо знає мати, що вітрила

Не всіх у задуми несуть.

Тому рушник, неначе крила

Дає вона в далеку путь.

Дитина 2. Вишивала мати рушничок для сина,

Півника нашила, ще й пучок калини.

Вишивала стежку помежи хлібами,

Вишила діброву з диво-солов`ями.

Вишила для того все це тобі, сину,

Аби пам’ятав ти рідну Україну.

Ведуча І: Тож i не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас: вишиванок i рушників – витворiв народного мистецтва.

Ведуча ІІ. Сьогодні ми поведемо розмову про вишивання. Україна здавна славилася своїми вишиванками, і вишивка так міцно увійшла в наше життя, що немає жодної оселі, де б не було вишиваних речей. Колись українських дівчат навчали вишивати ще з дитинства. Моя бабуся розповідала, що вишивали вечорами аж до пізньої ночі. Вишивали вдома, або сходились до одної хати, вишиваючи співали.

Пісня «Рушники»

Що ж можна побачити у вишитих рушниках: калину, листя дуба, барвінок, троянди, льон, маки, волошки, пташок.  Що вони означають?

І дитина. Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на рушниках –   це  символи сили і краси,  дуб – священне дерево, що означає життя.

2 дитина. Калина – дерево роду, чудодійний оберіг  роду,символ краси і дівочої вроди.

3 дитина:Із давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу.

4 дитина. Мак захищає від усякого зла. Ніжна, трепетна квітка символ суму та печалі, несе в собі  вічну пам'ять  роду.

5 дитина. Солов’я та зозулю вишивають на гільці калини – що символізує продовження роду.

6 дитина. Пави розміщуються на весільних рушниках – це птах сімейного щастя, а ластівка – добра звістка.

І хлопчик. А я знаю,що кожен колір має свою мову. Червоний колір  означає символ любові й щирості, а синій колір – символ неба, сили та здоров’я.

ІІ хлопчик.  Жовтий колір – символ сонця і хліба, а зелений колір – символ життя, рослинного світу.

ІІІ  хлопчик. А  ще на вишитих рушниках є геометричні узори – лінії, кола, хрестики. Які символізують сонечко, зорі, землю і водичку.

Вихователь І. У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що оберігає від усякого лиха. Спитаєте, звідки ж то узятися такій сила? А сила рушника у його візерунках.

Вихователь ІІ. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах. Як цікаво читати рушники. Існує коріння, що сягає глибини століть, у них закладена мудрість століть.

І хлопчик. Біле поле полотняне,

Рівне, ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –

Розцвіте червоний мак,

Зазирне і там, і тут –

Василечки зацвітуть.

ІІ хлопчик.  Рушник – це дому давній оберіг,

Він вишитий усякими нитками.

Споконвіків родину він беріг,

Бо вишитий матусеньки руками.

І дитина.  Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

2 дитина.  Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

3 дитина. Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

4 дитина.  У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узор

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

У букет нарвала,

І роботу гарну

Свою розпочала.

5 дитина. Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

6 дитина. Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину,

7 дитина. Щоб сміявся рушничок

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.

ІІІ хлопчик. Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю рушниками прославляють.

Вихователь. Існує легенда про Український рушник

Ведуча. Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.

Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:

Син.  1. Ви, матусенько, шийте та вишивайте,

            2. та пісню співайте, а ми подивимось,

            3.як народжуються у ваших руках квіти та птахи.

Ведуча. Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила:

Мати. Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх, сини мої.

 Ведуча. Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:

Мати.  Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже.

Ведуча. Та життя людини, як дитина, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.

Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку.

Дитина.  Дуже гарна легенда. Дівчатка, а давайте затанцюємо з нашими вишитими рушничками.

                                          Танок «Рушничок»

Ведуча. А зараз учні другого класу пропонують вашій увазі  виставу «Сорочка-вишиванка для маленького Іванка».

Вистава

Мама вишиває сорочку. Марійка спостерігає.

Марійка. Мамо,  а що ти робиш?

Мама. Вишиваю Іванкові подарунок.

Марійка. Подарунок? Хіба подарунки вишивають?

Мама.  Авжеж, вишивають. Дивись, яка гарна сорочечка виходить. Як гадаєш, Іванко зрадіє?

Марійка. По-моєму, не дуже. От якби ти, мамусю, вишила йому смартфон або планшет, він би до стелі підскочив. А сорочок у нього повна шафа.

Мама. Ні, донечко, такої в нього ще немає. Це не звичайна сорочка, а вишиванка.

Марійка. А чим же вона незвичайна? І навіщо люди вишивають сорочки?

Мама. А от послухай.  Колись давним-давно в одному українському селі жили дві сестрички: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола. Якось дівчата  гуляли в полі, плели віночки. Побачив їх страшний Змій і вирішив узяти в полон. Перетворився він на  метелика, сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, усе далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри в непролазних хащах, де ні звір не проходить, ні пташка не пролітає. А гарний метелик перетворився на страшного Змія. Схопив він сестричок і поніс у своє царство. Злякалися  дівчата, заплакали гірко, а Змій регоче, реве, жалю їм завдає. Тоді почали дівчата  кидати по одній волосині чорного і русявого волосся. І сталося диво дивне: добрий лісовий дух оживив ці волосинки й перетворив на чорні та червоні ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки полонянок і ліг відпочивати. Тим часом юнаки дізналися про таке лихо  й вирушили рятувати сестричок. Ідуть юнаки, раптом  бачать – у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.   Викликали чудовиська на бій. Вилетів  Змій, розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. А в хлопців ніякої зброї, вони лише ниточки схрестили. І сталося диво: перетворились ті ниточки  на такі міцні мечі, що відразу відрубували по дві голови. Побороли Змія відважні юнаки, визволили полонянок і віддали їм решту чорних та червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата диво-сорочки. Вдягли їх юнаки і стали ще кращими та сильнішими. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим лісовим духом дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де в хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо. От і твій братик носитиме вишиваночку і буде завжди здоровим,  щасливим і швидко ростиме.

Марійка. Мамусю, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати.

Мама. Ти ще мала, пальчики поколеш.
Марійка.  От і не мала, от і не поколю!  Хіба я не знаю, що не пальчики, а полотно треба колоти?
Мама. Ну, добре (відрізала ножицями шматок білої тканини, дала голку, нитки. Раз кольнула Марійка, вдруге. І тут нитка заплуталась).
Марійка. (розплутує вузли). Ага, ти, мамусю, хитра. Сама  мудрою голкою вишиваєш, а мені дала погану. Дай мені свою голку, побачиш, як я гарно вишиваю.
Мама. (сміється) Гаразд, бери.

Марійка (вкололася, сердиться) Мудра, а така колюча!..
Мама. Що, колеться?

Марійка (киває на знак згоди) Ага.

Мама. Всяка голка проворна, коли вона в мудрих пальцях. Бери-но полотно, та не поспішай, а дивися, як треба... (показує) Зрозуміла?
Марійка (пробує) Так, так, зрозуміла.

Мама. (усміхаючись) То хто мудрий?  Голка чи пальчики?

Марійка.  Пальчики.

Заходить тато, за ним четверо дітей

Тато. Заходьте, дітки, ми раді вас бачити. 

(Діти заходять і вітаються)

Тато. Доброго і вам здоров`я.

Наша світлиця гарна-гарна,

Тут живе родина ладна,

Все у нас тут у порядку,

Живемо в добрі й достатку.

Галино, де ж ти? Гості в господі.

Мама. Іду-іду, от тільки квітку дошию.

Марійка. Іди, мамусю, я сама дошию. (мама йде до дітей, Марійка вишиває)

Мама. Де ж це іменинник наш? Он скільки гостей до нього завітало. Іванку!

Іванко (визирає) Я тут, матусю! Ой, ви вже пришли. Як добре!

Діти оточують Іванка

1-а дитина. Я тобі дарую гілочку вербову, щоб був завжди веселим, добрим і здоровим.

2-а дитина.  А  я подарую цю чарівну квітку, щоб ти був красивий, як метелик влітку.

3-я і 4-а дитина. Ми тобі даруєм кульки жовті і блакитні, щоб ти ріс щасливим, щирим і привітним

Марійка. А я братику Іванку
Подарую вишиванку.
це мама квіточками вишила,
Щоб цвіла як вишенька.
У цій сорочці наш Іванко
Буде сам, як вишиванка .

(прикладає до Іванкових грудей сорочку) Ой, як тобі личить! 

Мама.  Носи, синочку, хай сорочка захищає від усього злого, дасть і сили, і здоров`я синочкові малому.

Іванко. Дякую вам усім! Скільки ж добра ви мені надарували! А особливо я вдячний за таку гарну вишиваночку.

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю. (обнімає маму)

Мама. До речі, Марійка теж допомагала вишивати, без неї я б не впоралася.

Іванко. Дякую, сестричко мила, я тебе дуже люблю (обнімає)

Тато. Яка в нас щаслива і дружна родина.

Які друзі в тебе гарні, мій маленький сину.

Вийшло в нас веселе, пречудове свято,

Тож давайте всі радіти, танцювати і співати.

Пісня «Не давайте суму жити»

Ведучий. Учні 7 класу влаштували посиденьки «В нас обереги вишивають здавна» й запрошують усіх приєднатися до них.

Виступ учнів

Учитель: Із знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник – все це родовідна пам’ять, наша історія, наші символи. Ми сьогодні раді вітати всіх, хто любить нашу неньку Україну, хто гордий тим, що народився українцем, всіх, кому дорогі прадідівські традиції. А розпочнемо наш захід стародавнім переказом.
                             Звучить музика заходять 2 дівчинки

1-а дівчинка. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Польщі – здатність до торгівлі, італійські діти одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, Бог раптом побачив у куточку самотню сумну дівчину. Вона була одягнена в білу сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини. І  запитав її Бог:

• Хто ти? Чого така сумна?

Дівчина відповіла:

 - Я - Україна, а плачу я, бо стогне моя земля... Сини мої на чужині, на чужій роботі, а в своїй хаті немає ні правди, ні волі.

- Чого ж ти не підійшла раніше? Я всі таланти роздав. Не знаю, чим можу зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла піти, але Бог зупинив її:

- Зачекай. Є в мене дар, який прославить твій народ на цілий світ. Від сьогодні все горітиме у твоїх руках. Візьмеш ти шаблю, і буде нескорений твій народ. Візьмеш плуг, і заколоситься на ваших полях жито-пшениця. А в хаті твоїй буде панувати краса і затишок, а пісня твоя звучатиме у віках. Усе це стане можливим, дякуючи вірі твого народу у власні сили і бажанню працювати заради власного добробуту.

Взяла дівчина Божий дарунок, і відтоді славиться Україна своїми майстрами, а серед них ті, що присвятили себе мистецтву народної вишивки, художнього плетіння та іншим видам рукоділля.

2-а дівчинка. Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

Співають пісню «Бабусина вишиванка»

 На останньому куплеті входить бабуся, сідає на лаві  та співає пісню разом з дівчатами)

Заходять діти

Діти.  Доброго дня, люба бабусю! Здрастуй, Даринко, привіт, Софійко.

Учень1. Бабусю, а Ви розкажете нам про вишиванки?

Бабуся. А чого ж ні? З радістю. А допоможуть мені мої внучки. Так, дівчатка?  (дівчата згоджуються). Отже, слухайте. Вишиванка – це не просто шматок тканини з візерунками. Це святиня, дорогоцінний дар наших пращурів. Раніше в Україні не було сім’ї, в якій не носили вишитих сорочок. Моя бабуся розказувала  легенду про те, що люди почали вишивати сорочки як оберіг від хвороб та смерті. Може, дітки, хто чув її?

Учень 2. Я знаю, мені  мама розповідала.

Був час, коли на землі люд вимирав від невідомої хвороби. Ото іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре. Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гнала і хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п'ятеро дітей. Тільки наймолодша Іванка ще жива. Але й вона почала марніти. І все  просила матінку:

-  Врятуй мене, мамо, я не хочу вмирати! Порятуй!

Одного разу до хати прийшла старенька бабуся.

- Слава Богові! - привіталася. - Що, помирає остання дитина? А могла б і жити.

Аж кинулася Марія.

- Як? Бабусю сердечна, як Бога, благаю, спаси, порятуй найменшеньку!

Пожаліла старенька Марію, мовила:

- Повідаю тобі тайну тої страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся нікому. Дитям присягай!

- Присягаю донечкою!

- Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Наказав Бог умертвити всіх, на кому нема хреста. Ти тяжко перенесла смерть родини, тож я дам тобі пораду. Виший на рукаві, на пазусі і всюди хрести. Та лиш чорні або червоні, щоб здалека чорти бачили й боялися.

Мати так і зробила. З того часу донечка щодня здоровішала і все просила маму:

-  Виший ще терен... І калину...І виноград… І маківки

Марія вишивала, а серце стискалося від болю, що людські діти мруть. Не витримала. Почала від хати до хати бігати й кричати:

- Шийте, шийте хрести... Вишивайте, будете жити. Рятуйтеся!

А люди не вірили Марії. Тоді вона взяла на руки Іванку й забила в дзвін на сполох. За хвилину всі збіглися.

- Не вірите! Дітей мені ваших шкода! ось, дивіться!

І зірвала з Іванки вишиту сорочку. Дитина на очах зчорніла й померла

-     Вишивайте сорочки дітям і собі! - сказала Марія і впала мертвою коло донечки.

З того часу відійшла хвороба за ліси та моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчають дочок, а дочки своїх дочок. І вже ніхто не обходиться без вишиванок. Радощі й болі життя вишивають жіночі руки у своїх вишиванках.

Бабуся. Бачите, дітки, яку силу має вишиванка? Раніше не було пологових будинків,   і баби-повитухи частенько приймали дитя, що народжувалося, на материну чи батькову сорочку. Першим одягом дитини була сорочка, яку обов’язково коло пазушки вишивали синім шовком: кілька хрестиків на чисте, щасливе життя, присвячене Богу. Перша сорочка, яку мати вишивала дитині, зберігалася аж до появи онука, якому теж вишивали сорочечку подібним узором.

1-а дівчинка. Шиючи для дитини сорочку, матуся обирала найміцніші волокна – конопляні, адже сорочка мала вберегти дитя від меча гострого, від стріли ворожої. Пряла місячними ночами, то й нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцне.

2-а дівчинка. Коли сорочка була вже пошита, її магічну силу мала примножити вишивка. Вишивкою особливо рясно прикрашали рукава, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що саме ті місця, де закінчується тканина, найменше захищені від злих сил. Від них і оберігали людину символічні візерунки.

Бабуся. Про українську вишиту сорочку складено чимало легенд, пісень, написано багато віршів. Дітки, а ви знаєте пісні про вишиваночки? Може б, заспівали? а тоді продовжимо нашу розмову.

Учень 3. Гаразд, бабусю. (заспівує)

Пісня «Червона калина»

Бабуся. Раніше сорочки дарували особливо близьким людям. Існував звичай дарувати вишивану сорочку коханому, нареченому, свекру, свекрусі. Готуючись до заміжжя, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50 – 80 , а іноді й понад 100 сорочок із тонкого полотна: для буденної роботи, на свята, на весілля, навіть на смерть,  тобто для потреб усього життя.

1-а дівчинка. На весілля вишивалися спеціальні сорочки з символами процвітання і родючості. Ці вишиванки дбайливо зберігали все життя,  вдягали тільки на  великі свята. На Гуцульщині й досі к Великодню мама вишиває всім членам сім’ї по сорочці.

2-а дівчинка. Дуже сильним оберегом вважається сорочка, вишита жінкою для чоловіка. У давнину була така традиція. Якщо належало виряджати чоловіків на війну або зароджувалася якась епідемія, всі жінки поселення збиралися разом і вночі вишивали.

1-а дівчинка. Вишивали в повному мовчанні з молитвами, бажано в повний місяць. Якщо часу було небагато, то жінка за ніч вишивала просто хустку й віддавала в дорогу чоловікові або синові. Дивно, але ці хустки і вишиванки оберігали чоловіків на війні.

Учень 4. Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно Богу.

І казала: «Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку».

Гаптувала в пору злив і грому,

 Щоб здоровим повернувсь додому.

Вишивала, укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки і зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі,

Лиш би тіло не рубали шаблі.

Дарувала сонця щедрі зблиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога –

Вишивала і просила Бога:

«Отче Боже і святая Мати,

Хай синочок вернеться до хати!»

Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та й промовив тихо:«Мамо рідна!

Не оця б з молитвами сорочка, -

Не було б ні внука, ні синочка!!!»

2-а дівчинка. Невтомні материнські руки вишивали барвисті сорочки рідних, вплітаючи в чудові візерунки свої найкращі побажання – здоров’я, щастя, злагоди.

Учень 5. Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука,

Що квіти на ній розсипала,

Мов по лузі весна гомінка.

Від’їздив я. В останній хвилині

Мати шепче крізь сльози: «Прощай,

Пам’ятай, що родивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, про це пам’ятай!

Не соромся хоч мови своєї,

ти повинен гордитися цим…

А сорочки простої тієї

Не заміниш і шовком тонким,

Бо це мати тобі вишиває…»

І , здається, тепло її рук

Все в дорозі мене зігріває,

І я чую коліс перестук.

Я тепло рідних рук відчував.

1-а дівчинка. А пам’ятаєте, бабусю, Ви нам розповідали, що в різних областях України своя вишивка? Я попросила друзів, вони зробили відеокліп.  Хочете побачити?

Бабуся. Авжеж, хочу.

Відеокліп

Бабуся. Бачили, скільки кольорів на вишиванках? А які з них зустрічаються найчастіше?

Діти разом.  Червоний, чорний…

Бабуся. Так, молодці, спостережливі! Дітки, а з чим асоціюється червоний колір?

Діти разом.  Любов, кров, кохання, троянда, мак, калина…

Бабуся. Правильно! Червоний колір – це колір життя, любові, сонця, здоров’я… А з чим асоціюється чорний колір?

Діти разом.  Журба, сум, горе, смерть, ніч, земля….

Бабуся. Молодці! Чорний – це земля, журба, сум, горе, смерть. Червоне і чорне, радість і смуток, весілля і печаль. Ці почуття як у вишивці, так і в житті взаємопов’язані. Та й інші кольори теж промовисті.

1-й учень. Вишиванка — краля!
Пишна, загадкова.
Означає кожна
Ниточка в ній слово.

2-й учень. Перша вам розкаже
Про тепло долоні,
Що стелила рясно
Хрестики червоні.

 3-й учень. Друга нитка — чорна
Жалібно озветься
Про дівочі сльози,
Материнське серце.

 4-й учень. А зелена скаже
Про долю-стежину,
Що проклала мати
Голкою дитині.

5-й учень. Жовта проголосить
Про величність сонця,
Про життя багатство,
Про рясне колосся!

 6-й учень. Голубий моточок
Стиха прошепоче
Про волошки в полі
Та кохані очі.

7-й учень. Не важливий колір —
А важливе слово.
Вишивай не хрестик,
Вишивай розмову.

Бабуся. А ви звернули  увагу, що серед вишиванок, які ви бачили, немає двох однакових? Тому що майстрині у свою роботу вкладали всю свою душу. Вишиванки виходили чарівні, і кожна квіточка, листочок, кривулька мала своє значення. Що ж вишивали на сорочках?

Діти разом.  Квіти, листя, зображення тварин, фігури людей.

Бабуся. А що  ж означають ці символи?

8-й учень. Вишивала мама синіми нитками — 
зацвіли волошки буйно між житами. 
Узяла матуся червоненьку нитку — 
запалали маки у пшениці влітку. 
Оберіг-сорочку вишила для сина. 
Візерунком стали квіти України: 
маки та волошки, мальви біля хати. 
Долю для дитини вишивала мати. 
Шила-вишивали хрестики зелені, — 
зашуміло листя на вербі й калині. 
Золотилось сонце у розлогій кроні. 
Вишивала долю, наче по долоні. 
9-й учень. Оберіг-сорочку вишила для сина. 
Візерунком стали символи Вкраїни: 
і верба, й калина, сонях біля хати. 
Щастя для дитини вишивала мати. 

Білими по білім вишивала ненька, 
до ниток вплітала всю любов серденька. 
Дрібно гаптувала росяні мережки, 
щоб не заростали у дитинство стежки. 
Оберіг-сорочку вишила для сина. 
Візерунком стала рідна Україна. 
Мамину турботу збереже сорочка, 
захистять від лиха хрестиків рядочки. 

1-а дівчинка. Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а навпаки, стає все популярнішою, збагачується сучасними формами одягу, новими узорами.

2-а дівчинка. Ось подивіться, що які цікавинки ми знайшли в інтернеті.

Презентація «Цікаві факти про вишивку»

Бабуся. На вашій презентації мені сподобалося не все. Це добре, що сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, що її вдягають на свято і в будень,  і дорослі, і малі. Але прикрашати вишивкою машину, вдягати вишиванку на кота чи собаку – це вже занадто.  Адже так втрачається символічне значення цього Божого дару, нашого найсвятішого оберегу – української вишиванки.

5-й учень Вишивали вишиванку  прабабусі руки,
Щоби пам'ятали правнуки і внуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.
Бабуся. А замість розмальовувати руки-ноги, краще навчитися самим вишивати.  Якщо докласти трішечки зусиль, натхнення, любові та мати велике бажання, то вишивка вийде просто чудовою! Майстерність сама прийде! І це заняття не тільки для дівчаток, з великою майстерністю займаються вишивкою й чоловіки, вони вишивають не тільки рушники та сорочки, але й картини, ікони. І це в них виходить дуже гарно.
1-а дівчинка
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час…
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
2-а дівчинка Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
1-а дівчинка І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.

Бабуся. Якщо людина хоче вишивати… правильно, все залежить від її бажання, наполегливості, праці. Тож давайте й ми попрацюємо трішечки – вишиємо сорочку, орнамент якої ви будете створювати самі, використовуючи кольори: червоний – якщо ви дізнались щось нове, синій – якщо зацікавило мистецтво вишивання, жовтий – якщо вам сподобався захід.

Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.
(учням роздаються різнокольорові ромбики: червоний, синій, жовтий, вони створюють орнамент під музику)
 

Учитель.  Дякую вам, друзі! Я теж хочу взяти участь у створенні вишиванки. Додаю червоний колір, тому що під час підготовки до цього заходу я дізналася багато нового, синій, тому що теж зацікавилась мистецтвом вишивання, жовтий,тому що від співпраці з вами отримала задоволення. Бачите, яка чудова вийшла у нас вишиванка…Діти, пам'ятаймо: якою би не була в кожного з нас доля, як би не складалися обставини життя, яким би не було становище в Україні та у світі, яка пора року не була б за вікнами наших осель, нас поважатимуть доти, доки ми поважатимемо самих себе, доки ми пам'ятатимемо про своє коріння і шануватимемо наші традиції!

1-й учень. В нас обереги вишивають здавна.

2-й учень. Така традиція в народі прижилась.

3-й учень. Вона прадавня, вічна й дуже славна.

4-й учень. В культурі й до сьогодні збереглась.

5-й учень. Ані вікам, ні моді не здолати…

6-й учень. Вона в людському серці і в душі.

7-й учень. У ній любові, мрій, надій багато

8-й учень. І ти традиції забути не спіши.

Пісня «Вишиванка»

 

Ведуча. А тепер запрошуємо всіх на шкільне подвір’я подивитися святковий концерт.

Усі вирушають на подвір’я

Ведучий. Ми щиро вітаємо Вас, люди добрі!
Хай радісна пісня полине за обрій,

Хай сонце всміхається радісно зранку,

Хай квітнуть барвисті, як світ, вишиванки.

Ведуча. У кожного народу є святині,

Святині є і в рідній Україні:

Батьківська хата, материнська пісня,

Рушник на образах пречистих.

Ведучий. Дівочий віночок, червона калина,

Сорочка-вишиванка – теж наша святиня.

Вони наша спадщина, наш оберіг,

Вони наша гордість на весь білий світ.

1.               Пісня «Наша пісня» - солістка Єлизавета Коваленко.

Ведуча. Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Ведучий. Вишиванка – писанка чудова,
Зірка світла, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова
і ясна  дорога через степ.
Ведуча. Вишиванка –  дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
2. Пісня «Моя сорочка вишиванка» - солістка Аліна Бунак.

Ведучий. Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю

Вишиванками прославляють.

3.      Танок «Діти України»

Ведуча. Моя вишиванко, червона калино,

Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.

Моя вишиванко – душа України

І зірка яскрава для дочок, синів.

Ведучий. Гаптована ніжно й барвисто нитками, 
Сорочка для мене – святий оберіг. 
І стежка до світлої пам’яті мами, 
Яку я у серці назавжди зберіг.

Ведуча. Цвіте вишиванка - сорочка вкраїнська 
Калиною білою в рідних садах. 
А в тій вишиванці – любов материнська, 
Що нас зігріває в далеких світах.

Ведучий. Буяння весни білосніжним серпанком 
Далеко від дому приходить у снах. 
І піснею грає моя вишиванка, 
Яку я з дитинства носив на грудях. 
4. Пісня «Два кольори» - соліст Ігор Кузьменко

І Донька

Виший, мамо, мені сорочку,

До схід сонця щоб сяяли роси,

Бігли хвильки у чистім струмочку

Аж до річеньки через покоси.

ІІ Донька

Виший, мамо, мені сорочку,

В барвінковому цвіті долину,

Біля серця – вишневий садочок,

Намистинами – стиглу калину.

ІІІ Донька

Виший, мамо, мені сорочку,

По рукавах –  гаї щоб і луки,

Щоб у кожнім розшитім листочку

Відчувать твої лагідні руки.

Мама

Вдягайте, мої рідні, вишиванки
І українками ідіть у білий світ.
Дивуйтесь світу в росянім серпанку
Й любіть цю землю вже з дитячих літ.
Вдягайте, мої милі, вишиванки
І з чистим серцем в білий світ ідіть.
Вони зігріють сонцем на світанку
І оберегом стануть від біди.

5.Пісня «Мамина сорочка» - виконує родина Душиних.

Ведуча. Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Ведучий. Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.

6. Пісня «Вишиванка» - солістка Оксана Степаненко.

Ведуча. Сорочку-вишиванку
До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки,
Розквітали квіточки:
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Ведучий. Вишивала з піснею
Стало все барвистеє.
Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу
Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

7.Пісня «З вечора пригожого» - виконує ансамбль учителів

Ведуча. Моя Україно, країна казкова,

Хай усмішка не в’яне на устах твоїх.

Багато пила полинової долі,

але не стихає твій сонячний сміх.

8.Танок «Рідна Україна» - танцювальна група

Ведучий. Моя Україна вишиванками квітне,

Стрічає милу, радісну весну.

Вас, любі друзі, гурт «Дивограй» вітає,

Дарує пісню щиру, голосну.

9. Пісня «Ой чорна я си, чорна» - виконують учні 9-10 класів.

Ведуча. Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Ведучий. Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Ведуча. Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.
Ведучий. Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Ведуча. Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб, як вишиванка, розквітало щастя.

10.     Пісня «Україна-вишиванка» - солістка Олена Кахута.

Ведучий. Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Ведуча. Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

Щасливу вашу осявають путь

Ведучий. Свято вишиванки оголошується закритим

Гімн України