Свято зимуючих птахів

ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

                          КОРОСТИШІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

                     ЛІЦЕЙ №3 КОРОСТИШІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

Всеукраїнський конкурс «Годівничка»

Номінація : Найкращий сценарій свята              зимуючих птахів.

 

    Свято зимуючих птахів

 

 

 

 

 

 

Автор:  Лопоха Світлана Андріївна

Вчитель початкових класів
Ліцей №3 Коростишівської

міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коростишів, 2022

 

МЕТА:

- розширити і закріпити знання учнів про зимуючих птахів, про їх поведінку, спосіб життя; сформувати навички правильної поведінки в природі розширити і закріпити знання учнів про птахів, поглибити знання  про роль і місце у природі птахів, про  їх значення у житті людини; поглибити знання учнів про екологічні зв’язки між птахами  та навколишнім середовищем;

- розвивати спостережливість,інтерес до пташиного світу; бажання піклуватися про птахів; розвивати інтерес, спостережливість; навчити правил поведінки в природі, навчити замислюватися над наслідками своїх дій;

-  виховувати в дітей дбайливе ставлення до пернатих друзів, любов і милосердя до всього живого на землі; сприяти духовному збагаченню юннатів.
Обладнання.  Костюми птахів, картки із завданнями, ілюстрації зимуючих птахів, ноутбук .

Хід свята

 

На сцену виходить Сорока співаючи потішку ( на муз. Ол.Шевченка)

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

Кашку із манки

Діткам до сніданку.

Ополоником мішала,

Хвостиком накривала

Кашку із манки,

Діткам до сніданку.

 

В миски накладала,

Діток годувала:

Цьому дала, й цьому,

Тому і тамтому!

А одно не захотіло –

Фур, і полетіло!

 

Сорока. Добрий день, мої любі.  Добрий день, мої хороші. Погляньте яка ж я гожа. Й  білобока, й довгодзьоба.  І намисто в мене є. Де я взяла?  Намисто  у  снігура придбала  – майстер він робити прикраси з горобини.   Ну чому  зразу всі гадають, що я вкрала. Звикли вважати,що як сорока то вже і крадійка. От горобці, то вже ті злодії.

                           (заходить Горобець)

Горобець. Що ж це ти ,сестрице, позаочі таке говориш. Чи бачила як я  десь чуже брав?  За кожну крихту, що люди мені дають – відпрацьовую.   Зимовим днем про літечко своїм цвіріньканням нагадаю. Сьогодні був коло однієї хати, там мені були раді.

 

(Інсценізаці вірша Л.Українки «Мамо, іде вже зима».   На сцену виходить діти, що виконують ролі матері  і хлопчика)

Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?” —
В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна,— одказує мати,—
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати,—
Ще зосталась пташина маленька.

«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі,—
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач — розспівалися як!»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна,—
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».

Хлопчик. Матусю, давай щодня  готувати для неї гостинці.

Матуся.  Татусь нам допоможе зробити годівничку, а  ми з тобою туди положимо гостинці для птахів.

Хлопчик. Матусю, я на вулиці трохи залишусь. Птахами полюбуюсь.

                    (Матуся  виходить. Хлопчик розглядає птахів.)

Хлопчик: Так дивно.  Один – цвірінчить, інша – стрекоче. А враження, що між собою розмовляють.

Горобець. Куди ж ти, Сороко, так поспішаєш?

Сорока. Як куди?  На ярмарок пташиний. Люстерко купити хочу, щоб собою милуватися.  (до дітей) Я відкриє вам таємницю, що лише я, сорока, знаю, що у люстерку моє відображення, а всі інші птахи вважають, що там заховалися птахи на них схожі.

Горобець. Та й я з тобою полечу.  Хоч купувати не буду, але  на ярмарку знайомих зустріну.

             ( Горобець і Сороко відлітають . Хлопчик прямує за ними)

Хлопчик. Цікаво, куди можуть летіти разом  горобець і сорока.  Головне щоб не далеко, не хочу щоб мама хвилювалася.

Сорока. На узліссі, у затишку розвели який гамір.

Горобець. А що ж ти хотіла, сестрице, це ярмарок.

(Виходять діти одягнені у костюми ( або маски) зимуючих птахів.  Діти співають пісню «Ярмарок» з виконанням танцювальних рухів)

 У нас ярмарок багатий,

Швидше всі виходьте з хати:

За торбинку – й на базар,

Купувать якийсь товар.

Приспів:

Ти підходь, покупець,

Діставай свій гаманець,

Тут товар «на всі сто»

Швидше ти купуй його!

(на двох програшах одна дитина вигукує:

1 раз

«Підходьте, купуйте, гроші не шкодуйте»,

2 раз

«Спішіть, поспішайте, товари придбайте!)

 

Тут є речі, тут є фрукти,

Тут на всі смаки продукти,

Все свіженьке і смачне,

Краще не знайдеш ніде.

Приспів.

 

        (Птахи помічають хлопчика. Птахи кружляють навколо )

Птахи. Хто це? Звідки?  А він нас не образить?

Снігур. Цей хлопчик хороший.   Я  знаю його  дім. Там на підвіконні часто залишають насіння і крихти хліба.

Ворона. І я його знаю. Коли я  поранила крило ,то цей хлопчик з татком мене лікували.

Синичка.  То він наш друг.  А давайте використаємо чарівні  картки з загадками. Пам’ятаєте, добрий лісовик казав, хто відгадає всі ці загадки  - зможе розуміти мову птахів.

             (Птахи у знак згоди починають махати крилами.

              Сорока виносить картки і простягає хлопчику.) 

Хлопчик. Сороко, що ти мені даєш?  Тут щось написано.(Читає) Дитина яка розгадає всі загадки,  зрозуміє мову птахів.  Це цікаво. Спробую.  (Звертається до дітей)  Діти, давайте разом відгадувати. Ви теж  зможете розуміти мову птахів.

                    ( Хлопчик зачитує загадки – діти відгадують)

В лісі лине дивний звук:

Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!

Гострий дзьоб, як молоток:

Тук-тук-тук! Цок-цок-цок!

Буде лісу помагати

Працьовита пташка…(дятел)

Жовтогруді щебетушки,

Мають чорні капелюшки,

Сірі лапки, білі щічки,

Називаються…(синички) 

Крізь зимові заметілі

Пташенята прилетіли.

В них червоні гарні груди –

Ніби яблука усюди

Хтось розвісив у дворі.

Звуться пташки…(снігурі)

Біло-чорна скрекотуха

Забалакала нам вуха,

Бо новини непрості

Є у неї на хвості…

Хто ж ця пташка білобока? Здогадалися? (сорока)

Хто це каже:”Кар-кар-кар”?

Хто літає поміж хмар?

Це дзьобата горда пані

Ходить в сірому жупані.

Як зоветься ця матрона?

Знають всі, що це…(ворона)

Що це за сіренька пташка?

Ловить гусінь і комашок,

Цвірінчить вона, стрибає,

В теплий край не відлітає.

Цей маленький жвавий хлопчик

Називається …(горобчик)

Вранці вийду я із хати,

Щоб пташок нагодувати,

Як матуся, вони ніжні,

Чорні, сірі, білосніжні,

Сиві, світло-голубі…

Це туркочуть…(голуби)

Не страшні йому хуртовини,

Гнізда в'є взимку на ялині,

Дзьобом шишки розбиває

«Кле –кле-кле» - він так співає.

Що за диво цей трудар,

А звуть його … (шишкар)

Птахи.  Хлопчик з друзями відгадав всі загадки.

Хлопчик. (до птахів)  Я розумію, що ви говорите! Які ви всі красиві.  Я  хочу з вами дружити. Давайте знайомитись. Я – Дмитрик. Вчуся в першому класі. Вже вмію читати і навіть писати диктанти. А ще у мене є багато друзів. Вони теж вчаться в школі і багато знають про вас. Вони мені допомогли відгадати загадки. Давайте послухаємо їх розповіді а ви, милі птахи, підтвердите чи спростуєте їх відомості.

 

Група «Друзі синичок»

1 .Синиця – рухливий, енергійний, красивий птах. Природа обдарувала її яскравою зовнішністю. Черевце у неї – лимонно-жовте, розділене чорною смугою, білі щічки.

2 .Синиця любить співати взимку. Репертуар у кожного птаха свій. Деякі види синиць знають по десять пісень різних типів.

3. Синичка — корисна пташка. Вона знищує шкідників, що сховались на зимівлю у корі дерев та під опалим листям. Одна сім’я синиці захищає від шкідливих комах упродовж року аж сорок зрілих дерев. Тому треба оберігати синичок.

4. Синичка – велика трудівниця. Готуватись до зимового голоду вона починає ще весною або влітку. І до зими ця маленька пташечка може назбирати і сховати до 15 кг насіння і зернят. Проте взимку не завжди їй вдається знайти схованку. Тому доводиться шукати їжу під снігом або харчуватися у годівничках.

 

Є у лісі хатка,

Хатка невеличка.

В ній живе-зимує

Чепурна синичка.

Хоч кругом надворі

Холодно, сніжисто,

А у хатці тепло,

Затишно і чисто.

Простирадла з листя,

Подушки мов з вати,

Та не любить пташка

Довго в ліжку спати.

Як почне світати —

Вже вона співає.

Піснею синичка

 

Група « Дослідники дятлів»

1. Ми звикли вважати, що дятли стукають по стовбуру лише з метою пошуку їжі. Насправді їхній дзьоб – чудовий спосіб спілкування. Довбати дерево птах може для пошуку пари, а також відлякуючи інших дятлів. Своїм стуканням він демонструє, що територія зайнята.

2.Вчені розповідають, що дятли – єдині птахи, які спілкуються завдяки підручним засобам. Аби скликати інших птахів, дятли знаходять старі консервні банки, металічні стовпи та починають по них голосно відбивати дріб.

3.Природа наділила дятлів цікавою властивістю – у птахів липкий і дуже довгий язик. Завдяки цьому дятли можуть легко діставати комах, які заховалися глибоко в тонких отворах.

4. Сьогодні ми познайомимо вас із легендою про дятла.

Учениця. Пішов раз чоловік у Великдень до лісу рубати дрова. Тільки почав свою роботу, як підходить до нього сивий дідусь з довгою бородою та й питає:

Дідусь. Для чого ти рубаєш дерево?

Чоловік .На дрова!

Дідусь. А чого нині? Чи ти не знаєш що на Великдень гріх щось робити?!

Чоловік. Та нема що їсти. Жінка і діти голодні, заработку нема, а зотопити й зварити треба. Що маю робити?

Учениця. Дід подумав, подумав та й каже: 

Дідусь. Лиши рубати, йди додому. 

Учениця.Сказав так і зник.  Приходить чоловік додому, а там на столі в нього повно грошей. І мав цей чоловік усе, що захотів.Минув рік. На другий Великдень той чоловік собі думає:

Чоловік. Піду я тепер до лісу рубати, знов добуду грошей і стану ще багатший!

 Учениця.Як подумав, так і вчинив. Але тоді з'явився той самий дід й сказав:

Дід. Відтепер будеш, чоловіче, цюкати по дереві до кінця світу.

Учениця. Враз із того чоловіка зробився дятел.  До сьогодні він скаче по

мають більший розмір тіла.  Воронів у нашій місцевості  ще називають круком  за  звуки, які він видає.

 Люди завжди вважали воронів  дуже загадковими птахами. Адже лише  ворони і ворони можуть запам’ятовувати деревах і стукотить своїм дзьобом, як той чоловік, що цюкав сокирою.

 

Група « Друзі воронів і ворон»

1.Багато помиляються в тому, що вважають ворона і ворону  однією і тією ж птахою, лише різного роду. Насправді це зовсім не так. Ворон ми часто бачимо в місті і влітку і взимку. А ось ворон полюбляє жити на окраїнах лісів і насаджень.  Воронів у нашій місцевості називають ще круками.

2.У слов’янських  міфах ворон називається «птицею віщою», яка вміє говорити людською мовою.

3.У казках ворон виступає власником золота, срібла і самоцвітів, які зберігалися в його гнізді, він приносить «живу» і «мертву» воду, дістає молодильні яблука.

4.Наші предки були впевнені , що в Чистий четвер ворон перший купає своїх дітей у цілющій воді, наділеній чарівними властивостями. Вважалося, що цей обряд, виконаний людиною «до ворона», приносить надзвичайну силу.

Група « Товариші сорок»

1. Сорок вважають  дуже балакучою, і не дарма. Голос — різкі клацання, постукування, хрипкі крики. Саме тому, тваринний світ завжди прислухається, коли стрекоче сорока, бо обережна і пильна сорока першою з висоти попереджає інших тварин на землі про появу хижаків у небі, або на землі

2.Сороки — одні з найрозумніших птахів. Вони здатні впізнати себе в дзеркалі. Сороки можуть рахувати до 4, але що більша різниця між предметами, то важче порахувати птахам.

      (Інсценування   дитячої пісні «Сорока-ворона»)

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

Кашку із манки

Діткам до сніданку.

Ополоником мішала,

Хвостиком накривала

Кашку із манки,

Діткам до сніданку.

 

В миски накладала,

Діток годувала:

Цьому дала, й цьому,

Тому і тамтому!

А одно не захотіло –

Фур, і полетіло!

 

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

Кашку вівсяну

Рано-спозарана.

Ополоником мішала,

Хвостиком накривала

Кашку вівсяну

Рано-спозарана.

 

В миски накладала,

Діток годувала:

Цьому дала, й цьому,

Тому і ще тому!

А одно не захотіло –

Фур, і полетіло!

 

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

Кашку пшоняну

Рано-спозарана.

Ополоником мішала,

Хвостиком накривала

Кашку пшоняну

Рано-спозарана.

 

В миски накладала,

Діток годувала:

Цьому дала, й тому,

А більше нікому!

А одно не захотіло –

Фур, і полетіло!

 

Сорока-ворона

Діткам кашку варила,

Кашку гречану

Рано-спозарана.

Ополоником мішала,

Хвостиком накривала

Кашку гречану

Рано-спозарана.

 

В миски накладала,

Діток годувала.

Дала кашку у горнятку

Та й найменшому дитятку,

А дитятко кашку з’їло –

Фур, і полетіло!

Група « Горобчикові приятелі»

1.На своїй батьківщині – в посушливих регіонах Азії – горобці жили на скелях і в заростях чагарників. Пізніше вони стали постійними сусідами людини і розселились майже по всій Азії.

2. До Європи та Північної Африки горобці дістались після останнього зледеніння. У ХІХ столітті вони були завезені до Південної Америки та Австралії, де швидко пристосувались до нових умов. У наш час вони поширені також на території Північної Америки, Нової Зеландії, Південної Африки та на багатьох островах.

3.Ці невибагливі птахи добре переносять найжорстокіші примхи погоди – від пекучого сонця на Близькому Сході і різких температурних перепадів континентального клімату до вологих морських узбереж – але скрізь незмінно селиться там, де живуть люди, тобто є синантропом. Горобець хатній поширений в Україні повсюдно.

4.Горобці дуже охайні  птахи. Для того, щоб утримувати своє пір'я в чистоті, горобець приносить у гніздо гілки рослин, що відлякують пухоїдів і кліщів. Це може бути полин, пижмо, ромашка або петрушка. Також, з метою позбавлення від паразитів, птах використовує пісок, пил, воду і сніг.

5.Зір горобця в два рази гостріший людського. Птах сприймає більше колірних відмінностей, крім того, він володіє чутливістю до ультрафіолетового діапазону і дивиться на світ в рожевих тонах. А ось синій колір на горобця діє страхітливо.

                           (Діти виконують «Пісню горобчика»)

 

Я забув про ігри звичні, Пластилін і олівець, Адже біля годівнички Оселився горобець. Щоб завжди мене з півслова Той бешкетник розумів, Взявся я вивчати мову      | Невгамовних горобців.      | (2) Приспів: Цвірінь-цінь-цінь, Цвірінь-цінь-цінь, Друг потрібен нам! Цвірінь-цінь-цінь, Цвірінь-цінь-цінь, Навіть горобцям!   Мав цікаву я роботу - Горобця дресирував, Скільки різних бутербродів Я пташині згодував! Та зате, скажіть, де в світі Є іще такі дива: Горобець в долоньки плеще, | І танцює, і співа!         | (2)   Приспів.   Під надійну охорону Взята мною пташка ця, Тим-то всі коти району Поважають горобця! Друзі, хочу вам сказати, Що чудова думка ця: Вже нікому не злякати      | Гарну пташку - горобця!    | (2)

 

Група « Снігурі»

1. Наукова назва снігурів на латині перекладається як «вогненний».

2.Снігурі – дуже спокійні птахи, які ніколи не влаштовують бійки через корми і воліють не метушитися.

3. Ці птахи успішно копіюють наспіви і мелодії інших птахів.

4.Коли снігурі їдять ягоди, вони витягують і з’їдають насіння, залишаючи м’якоть.

5.Поява снігура вважається доброю прикметою – зазвичай цих птахів називають символом любові і сприятливих звісток.

6.Якщо снігура, що міститься в неволі, годувати погано підібраним кормом, пір’я на його черевці втратять яскравість і стануть блідо-рожевими або світло-оранжевими.

7.Думка про те, що снігурі прилітають в Україну тільки взимку, повністю помилково. Ці птахи ведуть осілий спосіб життя, але влітку їм найчастіше вистачає їжі в лісах, тому необхідності з’являтися в містах просто не виникає.

8.Чому у снігура червона грудна ?   Ми підчули таку розмову снігура з синичкою.

Учениця. Зустрілися уранці біля годівниці снігурі із жовтогрудою синичкою, привіталися. Сподобалися синичці  снігурі – вона ніколи не бачила таких красивих птахів.

Синичка. Чому у вас така червона грудка ?

Снігур. Ми вдягаємо червоні фартушки, щоб не забруднитися.

Синичка. А чому червоні?

Снігур. Бо ми дуже любимо їсти червоні ягоди горобини.

 

Група « Шишкарята»

1.Шишкарі – перелітні мандрівники. Вони не бояться морозів. Прилітають у наші краї восени, коли багато інших пташок нас покидають.

 

2.Усе тому, що насіння шишок – найулюбленіший корм шишкарів. А дозрівають вони в холодну зимову пору. Тому селяться птахи в хвойних лісах.

 

3.У цих пернатих незвичайний дзьоб з перехрещеними один з одним половинками. Завдяки тому, що дзьоб досить міцний, ці птахи легко можуть ламати ним ялинові гілки, шишку або кору дерева.

4.

Гляньте ви на дивачка.
Що з гніздечка-гамачка
Озира зимовий ліс,
На морозі чистить ніс.

Звуть його ще кригодзюбом,
Не боїться він зими.
Ліс сосновий йому любий,
В нім зимує він з дітьми.

Для коханих пташеняток
У гніздечку у цей час —
Пуху, шишок і зерняток
На всю зиму він припас.

 

5.У зимовий час шишкарі висиджують та вигодовують своїх маленьких пташенят. Їхні гнізда настільки теплі, що малята без оперення не замерзають.

Хлопчик. ( звертається до птахів) Ви бачите скільки багато друзів у вас є серед людей.   Коли морози занадто люті, а сніг покриває все навколо, що не можна віднайти їжу, прилітайте до  наших осель. 

Хлопчик ( до дітей) А ми приготуємо для наших пернатих друзів гостинці.  Адже так?

Хлопчик ( до птахів)  Що ж вам смачного приготувати?

Птахи ( по чарзі) -  насіння соняшника;

•  насіння чортополоху;
• несолене сало;
• суміш насіння;
• фрукти і ягоди;
• арахіс;
•  просо, овес або пшениця;
•  шишки та жолуді;
• каші – сухі або напівзварені.
   

Хлопчик.  Ми все вам підготуємо. Попрохаємо мам і татусів, вони допоможуть.   Мама і тато. Вони, мабуть, хвилюються, де я запропастився. Мушу з вами прощатися.  Тепер ви приходьте  на гостину до мого двору.   До побачення, мої друзі.

 

Сорока.  Я проведу тебе, щоб не заблукав. 

                          ( Птахи  розлітаються.)