Свято зимуючих птахів
«РОБИТИ ДОБРО ЛЕГКО»
(підходить як для очного так і дистанційного формату проведення)
Мета:
навчальна: формувати у дітей уяву про особливості життя і поведінки птахів у холодну пору року, закріпити знання учнів про зимівлю пернатих рідного краю та їх зимовий раціон харчування.
розвивальна: розвивати у дітей пізнавальну активність до рідної природи.
виховна: виховувати у учнів співчуття у птахів, які взимку страждають від голоду та холоду, бажання готовність їм допомогти.
Вчитель.
Віхола гуляє, мчить у даль саньми.
Лютий – (хто не знає) – до кінця зими.
День підріс… До літа сонце поверта.
А мороз сердито скоса погляда.
Хоче зустрітись з Лютим, діти, ви?
То ж гукнем гучніше: «Лютий, йди сюди!»
(Гукають ще 2 рази. Заходить Лютий).
Лютий.
Ви мене кликали? Добрий день вам!
В чоботи я теплі взутий.
Ну, а кличуть мене лютий.
Все зітхаю на узліссі –
Я ж такий короткий місяць!
Кажуть місяці-брати:
Серед нас найменший ти.
Сперечатись я не буду
Менший я за Січень, Грудень.
Та про те я найлютіший,
Від усіх найхолодніший.
По снігах блукаю. А в ночах бува,
Я дмухну – у гаю тріщать дерева.
Всі ховаються від мене: люди у теплі хати, звірі у глибокі нори. А птахи, як відлетіли восени у теплі краї, то і не повертаються, бояться моїх морозів.
Вчитель.
Але, місяць Лютий, не всі звірі ховаються від тебе, бо мають теплі шуби. Ви, мабуть, знаєте, що в нашій місцевості є пташки, які прилітають до нас не весною, а навпаки взимку.
Лютий.
Так. Є такі птахи. Багато їх залишилось тут. Але я хочу, щоб діти відгадали їх. (Загадує. Діти відгадують. Після кожної загадки «прилітає» відповідна «пташка» дитина).
1. Хто це носом замість рук
в лісі стукає «тук-тук»? (Дятел).
2. В теплий край я не літаю
під стріхою хату маю.
«Цвірінь» - сів я на хлівець.
А звуть мене… (Горобець).
3. В теплий край не відлітають,
взимку весело співають,
жовтогруді, невеличкі.
Звуться пташки ці… (Синички).
4. Як барва сірувата,
повадка крадькувата,
крикуня хриплувата,
відома всім персона,
ну звісно – це… (Ворона).
5. В лісі, в скверах, на алейках,
птахи в чорних тюбетейках,
сірі, та червоногруді. «Дю, дю, дю!»
гукають угорі, а самі аж із тайги
принесли до нас сніги. Хто вони? (Снігури).
6. Не лінивець і не сплюх
Гість північний – … (Омелюх).
Влітку тут він не буває
Лиш на зиму прилітає
Птах в роботі не сумує,
Всі дерева облітає,
Скрізь стрибає наче свій,
А, як стихне сніговій,
День весняний завітає –
Знов на Північ відлітає.
7. Гляньте ви на дивака
Що у гніздечка – гамачка
Озира зимовий ліс,
На морозі чистить ніс.
Звуть його ще кригодзьобом,
Не боїться він зими,
Ліс сосновий йому любий
В нім зимує він з дітьми.
Вчитель.
- Бачиш, Лютий, всіх птахів знають наші діти.
Зараз вони тобі ще про них розкажуть все, що знають. І як вони зимують. І яку користь людям приносять. Коли ти все це почуєш, то, може, не будеш їх так морозити. А щоб легше було розповісти, я картини з цими птахами покажу. Хто це, діти?
Хто розкаже, чим живляться ворони? Як себе поводять ворони в різну погоду? Так, за поведінкою ворон люди передбачають погоду. Якщо високо в небі ви побачите танок ворон – готуйтесь до снігопаду. Перед посиленням вітру ворони сидять на нижніх гілках дерев. А якщо ворони сіли на верхні гілки дерев, розпушили пір'я – буде мороз. Коли ж ворони ходять по землі і шукають поживу – буде відлига.
Лютий.
- Дуже цікаво! І розумні ж ворони.
Ворона.
- Кар-кар! Так, ми дружні і розумні. Кар-р-р!
- А чи знаєте ви, що ґава не лише каркає? Наприкінці зими вона ще й співає. Правда, гарною співачкою зроду не була, про те, її лагідне покрикування – таки пісня. І до того ж ознаки весни.
Вчитель. Настав час подумати, чим можем взимку підгодовувати птахів. (Вивішує картину «Горобці»).
- Що їдять горобці взимку, як поводяться в різну погоду? Так, поведінка горобців також підказує нам, яка буде погода. Перед сильними морозами горобці утеплюють свої схованки. Якщо взимку горобці сплять на деревах чи будинках тишком-нишком – буде сніг без вітру. Дружно зацвірінькали – на потепління.
Лютий.
- Молодці, горобці!
Горобчик.
Хоч тепла давно нема
Не лякає нас зима
Як насипле снігу,
заб'ємось під стріху.
А як сонечко зійде,
наша пісня оживе.
Цвірінь-цвірінь!
Вчитель. (Вивішує картину «Синиці»).
- А хто це, діти? Що синиці їдять взимку? Де ви бачили синичок? Де вони знаходять собі їжу? Як дістають її? Як впізнати синичку?
А синички взимку охоче їдять насіння кавуна, льону, салату. Пора заготовляти корм для пташок. Збирайте насіння різних рослин – кропиви, лопуха, кінського щавлю, льону, салату інших трав.
Синичка.
- Я пташка-трудівниця. І миті н сиджу без діла: кожну гілочку огляну, знищу всі яєчка комах-шкідників. Скоро весна і я заспіваю свою пісеньку:
«Покинь сани, бери віз.
Більше пісень – менше сліз».
Лютий.
- Весела пташка і не лінива. Гарна пташка – синичка. А про кого ще мені розкажете?
Вчитель.
- Розкажіть діти, Лютому про снігурів (вивішує картинку). Що роблять снігурі? Де ви бачили снігурів? Чому дорослі і діти люблять спостерігати за снігурами? А тепер розкажіть ще про цього птаха (вивішує картинку). Хто це? Який у нього дзьоб? Хвіст? Ноги? Що робить дятел? Чому його називають лікарем лісу?
Лютий.
- Дякую вам, діти, що так гарно розповіли мені про птахів, що зимують у нас. Тепер я їх не буду вже так сильно морозити. Але мені у вас стало дуже жарко. Піду на вулицю і буду вас там чекати, коли вийдете гуляти. Ой, мало не забув! Мені сорока передала для вас листа. Одержуйте! А я вже іду! До зустрічі! (Виходить).
Вчитель.
- Дивіться, діти, який великий лист. Що ж нам Сорока пише? Почитаємо (Читає).
- Сніг у полі, сніг у лісі.
Завиває вітер в стрісі.
Ми, усі пташки, загинем
Не знайдемо і зернини!
Порятуйте ви нас, діти,
Поки веснонька прийде!
Будемо тоді радіти.
А тепер рятуйте вже!
Горобчик.
Цвір-цвір, цір-цір!
Вийди, Івасю, надвір!
Синичка.
Час-час, час-час!
Вийди, Марусю, до нас!
Посмітюшка.
Цинь-цинь, цинь-цинь!
Хлопчику, зернятко кинь!
Жовтобрюшка.
Цить-цить, цить-цить!
Нас рятувати спішіть!
Всі разом.
Цір-цір, ціть-ціть!
Діти, любі, поспішіть!
Цинь-цинь, час-час!
Подбайте, діти, про нас!
На сніданочок для пташки
киньте зерен, киньте кашки.
Ми ж все літо працювали
сад от черви очищали.
Ми й на втіху всім співали,
світ навколо звеселяли!
Цір-цір-цір!
Вчитель.
Не сумуйте, любі пташки! І ти, горобчику, і ти, посмітюшко, і ти, жовтобрюшко, не сумуйте!
1 дитина.
Не сумуй, мала синичко,
Ось новенькі годівнички.
Ми самі їх майстрували.
Трішки тата помагали.
2 дитина.
Помагали і брати,
А якщо не знаєш ти,
Що то значить годівничка
Це маленький стіл для птичок.
3 дитина.
А на ньому різні страви.
Горобці, синички, гави!
Прилітайте на обід!
У їдальню вільний вхід!
4 дитина.
Є насіння тут, горішки.
Крихти хліба, крі лишки.
Навіть є шматочок сала.
То хіба цього замало?
Пташка.
Дякуємо! Цього досить!
Вчитель.
Але ми зараз перевіримо, чи діти знають, хто що їсть? Ось у нас годівничка, на них сидять птахи. А у вас є картинки, де намальована їжа для птахів? Кожен з вас повинен покласти у годівничку ту картинку, де намальована їжа кожної пташки. (Гра «Нагодуй пташку»).
Перевіримо. Молодці, всіх пташок нагодували правильно. І завжди, діти, допомагайте птахам, що зимують у нас. Будьте добрими, щедрими і птахи влітку віддячать вам гарним співом і врятують наші сади , ліси, городи від комах-шкідників.
(Читає вірш Г.Потопляк. «Не забудьте про птахів»).
Відлітають птахи у краї далекі.
Небом стоголосі зграями летять.
Відлітають спішно гуси і лелеки.
Гробці й синички на гіллі сидять.
Ластівки полинули і качки за ними.
Галки і ворони голос подають.
Вже на нас чекають листопад і зими.
Вже дощі десь тихо сльози свої ллють.
Гнізда опустіли, тихо на узліссі.
Лише мох шепоче, лише очерет.
Суша хазяйнує тут і на поліссі.
Вітер приміряє осені берет.
Птахи, сильні птахи, прилетіть весною.
Подаруйте радість нивам і мені.
І майструйте гнізда з ніжною красою
В любій і коханій, рідній стороні.
Проводжаю, милі, проводжаю знову
Одинокі зграї, що летять, летять.
Я візьму у руки шишечку ольхову
Й буду разом з нею пташечку чекать.