Свято зустрічі птахів.
Виховний захід
«Свято зустрічі птахів»
м.
Список використаної літератури:
- Журнал «Розкажіть онуку», серпень № 22 – 23, 2004р.
- Світ навколо нас «Тварини», 2004 р.
- Агнія Барто «Шпаки прилетіли».
- Марійка Підгірянка «Діти й ластівка», Гніздечко», «На волі».
- Микола Петренко «Жайворонок».
- Андрій Малишко «Сонети синього квітня»
Тема: Свято зустрічі птахів.
Мета: поглиблювати знання вихованців про птахів; розширювати уявлення про те що птахи являються помічниками людини; викликати негативне ставлення до дій, що завдають шкоди птахам; виховувати бережне ставлення до птахів, природи.
Попередня робота з учнями: до свята зустрічі птахів попередньо оголошуються конкурс на кращий малюнок про птахів. Кращі малюнки представлені на стенді «Природа очима дітей», який прикрашає зал. Діти виготовляють шпаківні, дуплянки.
Обладнання: малюнки до зоовікторини, кросворд «Птахи».
Методи і прийоми: методи організації і самоорганізації учнів; заохочення.
Свято зустрічі птахів
До свята зустрічі птахів попередньо оголошується конкурс на кращий малюнок про птахів. Кращі малюнки представлені на стенді «Природа очима дітей», який прикрашає зал. Діти виготовляють шпаківні, дуплянки. На сцену (перед завісою) виходять юннати, а навколо стрибають зимуючі птахи: Синиця, Дятел, Снігур, Повзик, Щиглик, Чечітка.
Вихователь (звертаючись до пташок). Я бачу, ви хороші друзі. Хто ж ці хлопчики й дівчатка, що разом з вами?
Синиця. Це юннати. Вони допомогли нам, і ми стали друзями. А як це було? Послухайте...
Відкривається завіса. На сцені — зимовий день, холодно. Пташки сидять настовбурчені, зажурені.
Вихователь. Гуляють білі сніговиці
Тріщить мороз, гудуть вітри.
Сидять зажурені Синиці,
І Повзики, і Снігурі.
Зима! Зима... Не те, що влітку,
Біліє далеч снігова.
І на малесеньку Чечітку
Колючий острах навіва.
Дзьобатий Дятел працьовито
У кору стука — не дріма.
Але йому тепер не сито —
Кругом зима, кругом зима!
А сніг летить, а вітер злиться,
І навіть Щиглик, на біду,
Хоч звичка в нього — бадьоритись,
Притих під кущиком в саду.
Сніжинки білі — не комахи,
А ковдра біла — не тепло.
І повели розмову птахи
Про те, що буде, що було...
Синиця. Скільки тут пташок співало,
Веселилося щодня,
Коли сонце пригрівало
І літала комашня.
Кожний кущик, кожну гілку
Обсідали залюбки,
Щоб не шкодили ніскільки їм зажерливі жуки.
Сили в крильцях не жаліла
Жодна пташка — ой, лю-лі!
І комах, і гусінь їла
На зеленому гіллі.
Я одна тоді, бувало,
Не хвалюся задарма,
За добу комах з'їдала —
Скільки важила сама,
А тепер кругом зима,
Ні комашеньки нема!
Усі птахи разом. А тепер кругом зима,
Ні комашеньки нема!
Дятел. О, було, було, було —
Всюди зелено цвіло,
Хто працює, а не спить,
Досхочу міг їсти й пить.
Пробудивсь на зорі —
Застрибав по корі,
Не одне деревце
веселяло ось це:
Стук-стук-стук!
Стук-стук-стук! —
То личинка, то жук!
А тепер кругом зима — їжі доброї нема.
Птахи разом. Ой, нема, нема, нема,
Бо зима кругом, зима!
Снігур. Рід наш, друзі, не з добра
Взяв наймення Снігура —
Крихти їжі на бігу
Ми шукаємо в снігу.
Та бува це не завжди:
Не знайшов — то й так сиди.
Тільки як воно сидіть —
Ще примерзнемо, глядіть.
Краще стриб, і стриб, і стриб —
Може, їжі знайшли б.
(Стрибає навколо кущика.).
Стриб-стриб-стриб — і дарма,
Ех, зима, зима, зима!
Птахи хором Стриб-стриб-стриб — і дарма (стрибаючи).
Ех, зима, зима, зима!
Повзик. Оце б мені, Повзику,
Та піти на ковзанку,
Відшукати гірочку,
Взяти в лапку гілочку,
Відштовхнутись другою,
Позмагатись з хугою...
(Стукоче від холоду дзьобиком.)
Та на мо-мо-розику
Хо-хо-лодно Повзику,
Бо знайшов за дниночку
Тільки зе-зе-рниночку!
І зга-згадувать шкода,
Ой, біда, біда, біда!
Птахи разом. Навіть згадувать шкода,
Ой, біда, біда, біда.
Щиглик. Давайте обміркуємо,
Обдумаємо все:
Ми лихо пророкуємо,
Що нам зима несе.
Мені ж оце ввижалися
Не лиш морози злі,
Ай друзі, що зосталися
У птахів на Землі.
Не кидали ми рідної
Ніколи сторони,
Й багато праці плідної
Звершили ми з весни.
З мотивами дитячими
Сплітавсь пташиний гам,
Так будьмо, друзі, зрячими —
Підмога прийде нам!
Бо як трапиться біда,
Вірний друг не покида.
Птахи разом. Може, й вірно він гада —
Друг в біді не покида!
Чечітка. Я, що звуть мене Чечітка,
Буду в Щиглика за свідка:
Чи не ми трудились чесно?
Вздовж, і вшир, і перехресно
Облітали гай і ниви,
Берегли сади й посіви?
А чи нам того не знати,
Як нам дякують юннати
За одну научно строгу,
Безкорисливу підмогу?
Он погляньте: в тому домі
Школярі живуть знайомі,
Що не раз мене, Чечітку,
Годували навіть влітку.
Тож пошлім до них Синицю,
Всього птаства представницю,
А вона метка на слово —
Все полагодить чудово!
Птахи разом (радіючи). Вірно! Вірно!
Хай Синиця
Буде наша представниця!
На сцену виходять юннати.
І учень. Глянь туди!..
П учень. А що?
І учень. Пташки...
ПІ учень. А звідтіль Синиця
Йде до школи навпрошки...
IV учень. Треба зупиниться —
Розпитаємо, в чім річ.
V учень. Звісно в чому, друзі...
І учень. Певно, важко день і ніч
Порхати в галуззі.
ІІІ учень. Їжі мало, бо зима.
IV учень. Ну, то я — до зали! (біжить).
I учень. Годівниці недарма
Значить майстрували!
II учень. Заготовили кормів.
Для-пташок доволі:
ІІІ учень. Є насіння бур'янів,
Є зерно у школі...
ІV учень. Різних ягід також є —
Все, як бачте, вчасно.
V учень. Сяде пташка, поклює —
І зими не страшно!
У цей час до юннатів підійшла Синиця, тільки хотіла говорити, як із школи юннати винесли годівниці і почали насипати в них корм. Сценка закінчується радісним хороводом птахів і школярів.
І учень. Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у нашім краю
Хай лине в гаї і на води,
Співає для нас у маю.
ІІ учень. Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.
ІІ учень. Зустрінуться в рідному краї
З ключем журавлиним вгорі
Синичок і щигликів зграї,
І повзики, і снігурі.
IV учень. У кору застукає дятел
Сигналом робочого дня,
І знову почне працювати
Корисне мале пташеня.
V учень. Тримайтесь, жуки і комахи,
Де сад або нива цвіте.
Там скрізь наші друзі пернаті,
Ми договір склали про те.
Синиця. Ось так ми й стали друзями.
А тепер закінчується зима, і у школярів нові турботи: приготуватись до зустрічі перелітних птахів.
I учень. Яка прекрасна наша Батьківщина! У будь-яку пору року вона чарує око то яскравими барвами літа або золотої осені, то казковою красою зими або буйним цвітінням весни. Але найгарніший куточок природи залишається мертвим, якщо його не оживляють птахи.
Невід’ємна частина лісів, лук, степів — птахи. Вони найкраща прикраса парків, садів, своїм яскравим забарвленням, дзвінкою піснею роблять природу радісною і приємною. Як можна уявити собі весну без стуку дятла, або без пісні жайворонка, або без відчайдушного цвірінькання горобців! Поети всіх часів і народів присвячували птахам кращі рядки.
II учень. Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Вони перші помічники людини в боротьбі за високий урожай полів, садів.
Птахи знижують чисельність шкідливих комах. Синиця, наприклад, з'їдає стільки комах, скільки важить сама. Якщо б у людини був такий апетит, то при вазі 70 кг їй потрібно було б 140 кг їжі на день!
Як про все це довідались вчені? Вони вели спостереження за птахами в лабораторіях. Синички лазорівки і московки з'їдали в день по 1500 яєчок метелика монашки і по 60-80 мучних хробаків. Рожевий шпак з'їдав до 60 штук сарани — своєї улюбленої їжі. Рекорд поставила зозуля. Вона з'їла за день: коників зелених — 39; червів капустяних — 43; личинок хруща — 5; павуків-хрестовиків — 4; лялечок метеликів — 3; молодих ящірок, завдовжки по 7-20 см — 18 і ще багато лялечок мурашок.
III учень. А ось приклади з життя природи: у 1924 році метелик озима совка з'їв стільки хліба, що ним можна було б навантажити поїзд завдовжки в 100 км. Бичем землеробства в Україні була азіатська сарана, яка налітала з Туреччини і Афганістану, з'їдаючи все на своєму шляху, залишаючи після себе замість зеленого поля — чорне. Разом з іншими методами допомагали боротися з сараною рожеві шпаки, яких привабили на поля із Середньої Азії і Казахстану. Ось як описує заліт азіатської сарани відомий натураліст Звєрєв: «Тисячі чайок, граків, сірих ворон, рожевих шпаків, турухтанів, качок, кібчиків вилітали в поля кормитися сараною. Береги озера нагадували поле великої битви: всюди валялося безліч крил, голів, ніг сарани.
На зміну денним винищувачам сарани з'являються нічні — болотні сови, качки, які стояли впритул одна до одної, їх шлунки й стравоходи до самого горла були забиті сараною. Битва закінчилася повним розгромом шкідників. У наступні роки вони не з'являлись».
IVучень. Дуже корисні сови, сичі. Одна сова з’їдає за літо до тисячі сірих полівок, мишей, зберігаючи тонни хліба.
Сарану, шкідливих черепашок, хлібних жуків-кузьок, бурякових довгоносиків, озимих совок та багато інших шкідників знищують птахи. Але вони знищують ще й величезну кількість насіння бур'янів. Наприклад, щиглик — насіння лопуха і чортополоху; чечітка — насіння лободи; снігурі — насіння кропиви. Допомагають їм вівсянки, жайворонки, перепели, сірі куріпки, дикі голуби та інші птахи.
Вихователь. Перші весняні промені сонця пригрівають землю, швидкі струмочки знову співають свою пісню. З вирію повертаються на батьківщину наші пернаті друзі. Гостинно зустріти їх — наш почесний обов’язок. Птахи здійснюють свій весняний переліт набагато швидше, ніж осінній. Більшість птахів летить уночі, а вдень живиться. Деякі летять і вдень і. вночі. Водяні простори вони долають без зупинки, наприклад, Середземне море птахи пролітають за 6-8 год.
V учень. Час прильоту птахів залежить від умов у місцях гніздування: зміни температури, тривалості дня, можливості добування корму.
Граки з'являються, як тільки утворюються перші проталини.
Жайворонки, шпаки, зяблики прилітають, коли звільняться від снігу великі простори.
Водоплавні птахи — коли водойми звільняться від криги.
Ластівки, стрижі — коли починають з’являтися в повітрі комахи.
VI учень. Послухайте, яку цікаву історію розповів боцман підводного човна про переліт птахів:
«Одного разу восени 1942 р. посеред Чорного моря моряки побачили безліч гусей-гуменників, які сиділи на воді. Птахи стомилися і вирішили відпочити. Море було настільки спокійним, що птахи відбивались у воді як у дзеркалі. Але найдивнішим було те, що на кожному гуменнику сиділо по ... перепелу! Птахи стомилися. Побачивши на воді велику зграю плаваючих гусей, перепели сіли їм на спини і не покидали свої надійні «острівці спасіння». Цікаво було те, що гуси вели себе зовсім мирно і не виявляли ні хвилювання, ні незадоволення, не намагалися пірнати або скидати незваних наїзників. Стомленим гуменникам, видно, було не до сварки з перепелами...»
Вихователь. Між іншим, перепел єдиний серед куроподібних перелітний птах. Зимує він в Африці та в Індії. І шлях його довгий і тяжкий.
Юннати виносять на сцену шпаківні, дуплянки і розповідають, як приготуватися зустрічати пернатих друзів, пояснюють, як розвішувати штучні домівки, як привабити до них птахів.
Вихователь. Починаємо концерт, складений з творів, у яких оспівується природа рідного краю.
Вихователь Весна іде! В повітрі молодому
Далекий крик мандрівних журавлів
Вже розітнувсь: ключем вони додому
У рідний край летять з чужих країв.
1. Уривок з оповідання Усова «Красавка» «...Приємно дивитися на журавлів — стрункі, граціозні, світло-попелясті птахи з довгими чорними плямами.
...Звідкільсь з під небес, з голубих просторів торкнеться слуху курликання. І ніби щось потягне тебе вверх, в небо. Ти весь стріпочешся, тривожне почуття охопить тебе. Серце то заб’ється, то замре. Ти весь перетворишся в слух... Знову далеке, м'яке курликання. У кожній часточці твоєї істоти віддається цей клич. Так би розправив крила, примкнув до журавлиної зграї.
Де ж, де вони, журавлі? Очі оглядають безкраю голубінь, шукають пернатих мандрівників. «Курли-курли», — опускається зверху. А птахів все ще не видно.
І не вірячи своїм очам, швидше відчуєш, ніж побачиш, — ось вони, журавлі. Ніби народжуючись з блакиті, виступають силуети перелітних птахів. Два їх ряди, відокремлені один від одного, все більше зближаючись, сходяться. В небі ажурно вирізьблюється летючий кут — журавлиний ключ. «Курли-курли» — не замовкає клич.
Птахом б'ється серце, ніби схоплене невидимими путами...» (Перед початком уривку дається звуковий супровід — з платівки «Голоси птахів» курликання журавлів — і після закінчення уривка ще раз.)
2. Агнія Барто «Шпаки прилетіли»
Ось на дереві старім
Для гостей готовий дім
Пофарбований, як треба,
Ґанок є для співаків...
Долинає щебет з неба —
Це летить сім'я шпаків.
Ми на них чекали вчора,
Нині встали до зорі,
Всіх котів прогнали з двору,
Всі вартуємо в дворі.
Ми махаємо руками,
Ми чекаємо весь час:
Просим, просимо ласкаво!
Дуже добре буде в нас!
Долетіли вже до двору,
Вже й спускатися пора
Ми не втримались і хором
Гучно крикнули: «Ура!!!»
Сталось щось незрозуміле:
Геть вся зграйка полетіла!
3. Марійка Підгірянка «Діти й ластівка»
Ластівочка чорно-біла
Під стріхою гніздо вила,
Над подвір'ям кружеляла
І на дітей споглядала.
І питалась сердечно:
Чи гніздитись тут безпечно?
Люба, мила ластівочко,
Ти не бійся за гніздечко.
Ми і киці накажемо,
І песика прив'яжемо,
Відженем лихого хлопчика
І недоброго горобчика.
Ліпи гніздо скоро, духом,
Вистеляй м'якеньким пухом.
Вихователь. А тепер, діти, тихо-тихо. Послухайте голос птаха та вірш-загадку. Відгадайте, чию пісню ви чули, та назву вірша. (Платівка «Голоси птахів», пісня жайворонка польового.)
4. Микола Петренко. Жайворонок
Хто то, хто на злототканій ниті
Висне, мов дзвіночок у блакиті?
Хто то, хто?
Хто то, хто там бавиться щомиті —
Сипле дзвоном по зеленім житі?
Хто то, хто?
Хто то, хто там на співучій ниті
В’яже ранки, росами обмиті?
Хто то, хто?
Хто то, хто у дзвони срібнолиті
Цілу весну клепле у блакиті?
Хто то, хто?
5. Марійка Підгірянка «Гніздечко»
На яблуні у садочку
Галузочки шелестять,—
Там гніздечко, а в гніздечку
Пташенят маленьких п'ять.
П’ять сердечок б’є рівненько,
Десять очок блискотить:
Чи з мушками не йде ненько,
Чи матуся не летить?
На яблуні у садочку
Малі пташечки сидять,
Притулилися в гніздечку
І весело пискотять.
Чорним оченькам в одвіті
П’ять сердечок рівно б’є:
Краса всюди є на світі,
А щастя лиш дома є!
6. Марійка Підгірянка «На волі»
На зеленій гілці пташка співала,
Мила, звучна співанка сад звеселяла.
Та зловила дівчинка пташку співучу,
Та й заперла пташку в клітку блискучу.
І дає їй їсти, водичку носить.
Співай мені співанки! — пташечку просить.
Не їсть, не п'є пташка, сидить тихенько,
Опустила крильцята, ниє серденько.
Чом не хочеш, пташечко, їсти і пити?
Чи в золотій кліточці зле тобі жити?
На зеленій гілочці любо співати,
А в золотій кліточці треба вмирати...
Бо в садку на гілці вільно я жила,
А золота клітка — моя могила.
Пожаліла дівчинка пташку співучу,
Відчинила кліточку гарну, блискучу.
Стрепенула пташечка втішно крильцями,
Задзвеніла співанка полем, лугами.
(Платівка «Голоси птахів» —ранок у лісі.)
7. «Щебетала пташечка».
8. «Веснянка» (спів у супроводі гри на бандурі).
9. «Лелеки». Муз. Л. Вербицького, сл. Л. Ковальчука.
8. Андрій Малишко «Сонети синього квітня»
Летять, пливуть і сурмлять уві млі
Шовкові, й жовті, й сизопері птиці
Із континентів чорної землі
У рідні гнізда, на свої криниці.
Дуби сивіють, як порохівниці,
Фата Моргана мріє по ріллі,
Хитаються гніздівля на гіллі
Під полум'ям зеленої зірниці.
Вони сьогодні оживуть вночі,
І їх осядуть стомлені ключі
Із Африки, з єгипетської брами.
Щасливий той, хто має ласку й дім,
Чи хоч гніздо у леті грозовім,
Чи хоч гіллячку, схилену вітрами!
На закінчення проводиться зоовікторина.
І. Чий це дзьоб?
ІІ. Чий це слід?
ІІІ. Чий це політ?
ІV. Кросворд «Птахи»
По вертикалі:
- Осілий, білобокий, стрекотливий птах з довгим хвостом.
- Найбільш поширений осілий птах.
- Невеликий перелітний комахоїдний птах з довгими крилами і виїмчастим хвостом.
По горизонталі.
- 0сілий птах з блакитною плямою на крилах, полюбляє жолуді.
- Перелітний птах, який у польоті співає дуже дзвінко, мелодійно.
- Птах, що має великий хист, він співає, як артист.
- Кочовий птах з чорним, блискучим забарвленням, який взимку утворює великі зграї.
Методичні рекомендації: «Свято зустрічі птахів» проводиться з дітьми молодшого шкільного віку.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку