Т.Г. Шевченко, життя та творчість

Тема: Т.Г.Шевченко, життя та творчість

Мета: розширювати уявлення дітей про життя і творчість Т.Г. Шевченка; формувати бажання слухати і вчити твори поета; збагачувати словниковий запас дітей; ознайомлювати з традиційною українською оселею: якою вона була у давнину, її оздобленням, обов’язковими компонентами; прищеплювати любов до рідного краю, батьківської хати; розвивати уяву; розширювати світогляд дітей; виховувати любов та повагу до національної культури, почуття гордості за Україну та  її національного поета, сприяти вихованню національної самосвідомості, прагнення бути справжніми українцями; виховувати бережне  і шанобливе ставлення до традицій українського народу, зібраних попередніми поколіннями; розвивати творчі здібності дітей.

Матеріали: вишиті рушники, Кобзар, портрет Т.Г. Шевченка, слайд презентація «Хата моя біла»

Хід заняття

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя»

Щовесни коли тануть сніги

І на рясті просяє «веселка»

Повні сил і живої снаги,

Ми шануємо пам’ять Шевченка.

- Сьогодні ми поговоримо про поета, художника та надзвичайно талановитого сина України – Т. Г. Шевченка, про людину, яка стала славою і гордістю всього українського народу.

- Кажуть, що   існує легенда про Чарівну Зірку, яка з’являється  на небі один раз на сто років, знаходить людину з відкритим серцем та чистими думками. Світло її живе в душі того, хто працьовитий і щирий, осяює вона того, хто не про себе думає, а про інших дбає. І хто те світло в серці має, той найщасливішим стає.

- Понад 200 років тому зійшла та Зіронька над Дніпровими кручами. «Як же я хочу побачити людину добру», – подумала вона. Дивиться Зіронька на ріки, лани, міста і села. Бачить, село, придивляється – так це ж Моринці. А там хатинка невеличка, світло в ній світиться. Прислухалася Зіронька – що ж там відбувається? А тут – де не візьмись, табунець горобців, а біля них – синички виспівують, у віконце дивляться. Розповідають, що у хаті цій господиня Катерина Якимівна, щедра та добра жінка, і чоловік у неї – Григорій Іванович на прізвище Шевченко, дуже добрий чоловік, завжди пташечкам зернятка дає. А діти в хаті – то їхні сини і доньки .

- Ой, а що ж у хаті відбувається? Подивилася Зіронька у віконце, а там батько носить на руках маленького хлопчика,  який тільки-но з’явився на світ! Подивилася Зіронька на дитинку та й подумала, який  гарний хлопчик, я подарую йому своє світло, але життя у нього буде нелегке. І каже Зіронька: «Цей день незвичайний, 9 березня 1814 року, я запам’ятаю назавжди».

- У церкві священик охрестив хлопчика і  назвали його  Тарасом.

В похилій хаті, край села, 
Над ставом, чистим і прозорим ,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.

- Малята, то кому Зіронька подарувала своє світло? Які таланти вона йому подарувала?

- Потекли дні за днями, от уже й квітень минув, і червень літо зарум’янив, а там і жито-пшениця дозріли.  Взяла мати Катерина маленького Тарасика та й пішла пшеницю жати. А Тарасик лежить у затінку і навколо роздивляється. Ось як про це пізніше писав сам Тарас Григорович:

На панщині пшеницю жала,

Втомилася не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

- Не поталанило  маленькому Тарасові: у восьмирічному віці його віддали до дяка “в науку”. За найменшу провину той карав своїх учнів різками. Та недовго тривала така Тарасова “наука”. Замучена важкою працею, спочатку померла мати. Незабаром і батько пішов з життя. Дуже рано осиротів Тарас, а після смерті батьків дитинство його стало ще  тяжчим і безрадіснішим. Згодом, будучи вже дорослим, Тарас так описував своє дитинство:

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині...А ми

Розлізлися межі людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

- Але  ріс малий Тарас, допитливим і розумним хлопчиком. І була в нього мрія, яка не полишала його з самого малечку. Більше всього на світі він любив малювати, а малювали кріпацькі діти лише вуглинками. І це було найкраща його забава. Пан Енгельгард забороняв  малому кріпаку малювати. Але його мрія все ж таки здійснилась. Переїхавши до Петербурга молодий пан Енгельгард узяв із собою Шевченка, щоб мати дворового маляра, і віддав  його в навчання до художника В. Ширяєва. Пізніше  Тарас навчався в Художній академії. Навесні 1838 року художник Карл Брюллов, поет Василь Жуковський та інші діячі мистецтва викупили молодого поета з кріпацтва.

- Ми знаємо, що Бог нагородив Тараса великим талантом. Шевченко не тільки навчився гарно малювати,  а й почав писати вірші, коли ночами, у вільний від роботи час, ходив у  Літній сад  змальовувати  статуї. Писав він і про свою нелегку долю, і  про красу природи.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма...

- Придивіться уважно до портрета Т. Г. Шевченка, який він? Який у нього вираз обличчя? Погляд? Чому ви так думаєте? (відповіді дітей)

- Так, дивлячись на його портрет ви обов’язково зустрінетесь з його сумними очима, в яких затаїлись невиплакані сльози, біль і печаль. Високе чоло свідчить про високий розум. Ми ніби відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що ж він мріє? (діти висловлюють свої думки)

- За все своє життя написав наш Великий  Тарас багато віршів для всіх поколінь – велику книгу, що називається «Кобзар». І стали  вони відомими у всьому світі. Читають їх і дорослі, і малеча, і не лише українською, а різними мовами світу. Завдяки  Шевченку українською мовою були написані твори, які мають світове значення. Поет довів, що українська мова варта того, щоб нею захоплювались, щоб її любили й вивчали. Наш великий земляк оспівав на весь світ неповторну красу нашої вишневої України, ось послухайте:

«Садок вишневий коло хати»

Хрущі над вишнями гудуть, 
Плугатарі з плугами йдуть, 
Співають ідучи дівчата, 
А матері вечерять ждуть.

- Кажуть, що Батьківщина для кожного починається  від рідного порогу, рідної оселі. Ми всі живемо у красивих кам’яних будинках. А зараз я пропоную вам відправитися у віртуальну екскурсію і завітати в оселю, у якій народився і жив маленький Тарас. Готові? Тоді рушаймо!

- Раніше хати будували з глини та соломи. Дах також вкривали соломою. Теслярі робили для хат дерев’яні вікна та двері. Обгороджували хати дерев’яним парканом – тином.

Фізкультпауза

Щоби спорудити добру хату,

Треба глини замісити багато:

Ось так ніжками ми тупцювали (діти тупочуть ногами) 

Глину для хатини замішали.

Станемо, малята, столярами

Та змайструємо  в хаті двері, рами. (присідають і стукають уявним молотком)

Теплий дах потрібен хаті, діти.

Слід соломою її укрити.(з’єднують кінчиками пальців підняті над головою руки)

- Погляньте на хату, яка вона? Якого кольору стіни? Як ви гадаєте, чому саме білого кольору? Так, білий колір в Україні – це символ чистоти, морального здоров’я та душевної краси. Тому стіни рідної оселі білили білим кольором. А віконні рами та стіни часто розмальовували, щоб хатина стала ще красивішою.

- А що це за чудові квіти? Так, біля хати завжди був квітник і садочок. У ньому вишні, черешні, яблуні і груші, кущі порічок, чорної смородини, малини. Під вікнами росли і пишний бузок, і духмяний жасмин, височіли мальви, поверталися за сонечком соняхи. На город розкошували гарбузи, картопля, квасоля, зелена цибуля і огірочки, червоніли помідори, пшениця та багато іншого.

- А біля ваших будинків ростуть квіти? Які саме?

- Давайте зазирнемо всередину. Як ви гадаєте, всередині сучасні будинки відрізняються від хати в якій жив Шевченко? (відповіді дітей)

- Давайте розглянемо інтер’єр української хатини – мазанки. Частіше українська хата складалась із трьох частин. Мала сіни – це вхідна кімната, комору – де зберігали харчі, та основну частину хати – світлу,  велику і чисту – світлицю.

- Діти, як ви гадаєте, що це? Так, у кожній хаті була скриня – різьблена і розписана квітами. В ній зберігався  святковий одяг, рушники та різні коштовні речі: коралі, намисто, різнокольорові стрічки, віночки, хустки й гроші. Ще із меблів у хатині були дерев`яні ліжка, лави, стіл. Стіл стояв біля покуття. На столі – хліб і сіль.

- А це, малята – піч. Як ви гадаєте, для чого вона була потрібна?

- Гордість кожної оселі була піч. Піч – друга мати. Вона нагодує, обсушить, обігріє. А як смачно пахне від печі стравами, сушеними яблуками, запашними пирогами.

- Напроти печі - парадний кут. Це місце для образів. Прикрашали образи і вікна вишиті рушники. Ознакою охайності і працьовитості кожної господині є прибрана хата, а в ній – вишиті рушники.

- Діти, на вашу думку, посуд у ті чати був такий самий, як і у нас з вами сьогодні?

- Посуд робили із дерева та глини. Якщо посуд був виготовлений з глини, то він який? А якщо з дерева? З металу, скла? Стояв посуд  на миснику. Підлога була глиняна, застелена  ряденцями, які виготовляли вручну господині.

- Пісня звучала в кожній хаті. Вона супроводжувала людей і в радості і у хвилини туги чи горя. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Давайте трішки розімнемося під пісню, слова до якої написав Тарас Григорович.

Фізкультхвилинка «Тече вода з-під явора»

- Велика любов до свого народу до рідної землі, до краси навколишньої природи викликала в Шевченка потяг не тільки до складання віршів, а й, як ми вже дізналися, до малювання. Давайте ми з вами на мить відчуємо себе художниками й пограємо у гру «Якого кольору вірш». Зараз я буду читати уривки  віршів, а ви повинні придумати, який йому підходить колір, домовились?

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою.

Пливе човен по Дунаю

Один за водою. (відповіді дітей)

Тече вода із-за гаю

Та попід горою

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою. (відповіді дітей)

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина. (відповіді дітей)

Сонце заходить

Гори чорніють

Пташечка тихне

Поле німіє. (відповіді дітей)

- Молодці, діти, ви добре впорались з завданням.

- Давно вже не ступає по рідній землі великий Тарас, але він поруч із нами завжди і всюди: у шепоті трав, у прохолоді дніпрових вод, у співі пташок, у вічності Всесвіту.

Підсумок заняття. Дидактична гра «Мікрофон»

- Про кого ми сьогодні говорили?

- Чим прославився Тарас Шевченко?

- Як ми вшановуємо його пам'ять?

- Чи сподобалась вам хата в якій жили наші предки? Хотіли б повернутися у давні часи і жити в такій хаті? Чому?