Т. Шевченко " Заповіт"

Тема уроку «Заповіт» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбуття свого народу, віра в нього.

План уроку Перевірка домашнього завдання Історія виникнення “Заповіту” Перегляд відео “ Як умру, то поховайте...” Виразне читання “Заповіту” Прослуховування “Заповіту” у виконанні рок-музиканта М.Осадчого Визначення теми та головної думки поезії Визначення художніх засобів, використаних у “Заповіті” Закріплення вивченого на уроці матеріалу (метод “мікрофон”)

Мотивація навчальної діяльності Сьогодні на уроці ми ознайомимося з одним із найвизначніших поетичних творів великого поета Т. Г. Шевченка. Цей твір відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами, про це свідчить той факт, що ”Заповіт” перекладений п’ятдесятьма мовами світу. А про що ж цей твір, яка його головна думка і в чому полягає його унікальність ми і дізнаємося впродовж уроку.

Випереджальне завдання. вдумайтесь у зміст твору і дайте відповіді на питання: Які асоціації стосовно ліричного героя твору у вас виникнуть (хто звертається й до кого з рядками поезії)? Які почуття виникають у вас, коли слухаєте цей вірш?

Історія створення і видання поезії « Заповіт» Листопад 1845 року видався мокрий, вітряний і холодний. Шевченкові ця погода дошкуляла дужче, ніж зазвичай, бо тоді він, працюючи в складі Археографічної комісії, мусив увесь час їздити по селах і містах, змальовувати старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. Вранці поет виїхав із села В'юнище до Андрушіва, у дорозі змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Думи роєм носилися в голові, просилися на папір. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня хворому погіршало, становище його було майже безнадійним. Тарас Григорович лежав у чистій, теплій, затишній кімнаті, сумно дивився у стелю і думав про свою останню годину, про долю України, про майбутнє рідного народу. В уяві виринав Дніпро, лани широкополі і села, що нагадували поетові писанку. Було боляче, що залишилися невиспіваними його думи, що гарячу, чисту, нерозтрачену любов до рідного народу доведеться забирати з собою в домовину. Ось у таку годину Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки: «Як умру, то поховайте…». Вірш написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. Шевченко не знав тоді, що ця його поезія стане дуже популярною піснею, народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки в його батьківщині, але й далеко за її межами. Не думав ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він тільки хотів — може, в останній раз — сказати народові про те, що думав, що почував. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» пішов у люди: його переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам'ять, аж поки твір потрапив на сторінки невеликої збірки «Новыя стихотворѣнія Пушкина и Шевченки», що була надрукована у Лейпцигу 1859 року, пізніше — у Львові (1863) та Санкт-Петербурзі (1867). Великого поширення він набув під час перевезення тіла Шевченка до України. Значна заслуга в цьому художника Григорія Честахівського, який навчив «Заповіту» багатьох із тих людей, що прийшли на Чернечу гору попрощатися з Кобзарем.

“Заповіт” слова: Т. Шевченко https://youtu.be/SoQ9KN3hSNg (перегляд презентації)

Т. Г. Шевченко

Як умру, то поховайте Мене на могилі,

Серед степу широкого, На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути Як реве ревучий.

Як понесе з України У синєє море

Кров ворожу

… Отоді я І лани, і гори

Все покину і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.

https://youtu.be/xw1owdTy81M Тарас Шевченко – Заповіт у виконанні рок-музиканта М. Осадчого

Змістовні частини “Заповіту” 1 частина: заклик поета поховати його на Україні, любов до рідної країни, її широка картина. 2 частина: заклик до боротьби, до повалення існуючого ладу, ненависть до кріпосників. 3 частина: мрії про нове суспільство після знищення кріпацтва.

Тема поезії: зображення почуттів поета, викликаних суспільним становищем України (кріпацтвом).

Головна думка: заклик до українського народу знищити існуючий лад й побудувати нове, вільне суспільство на Україні. Це є життєвим кредо поета. (Кредо – провідні думки, переконання).

Художні засоби в поетичних творах Епітет – художнє означення Метафора – перенесення ознак одного предмета на інший за схожістю чи подібністю Метонімія – перенесення ознак одного предмета на інший за реально існуючим між ними зв'язком

Художні засоби твору. Робота в групах: І група – знаходять в тексті твору епітети, зазначаючи, які з них виражають любов, а які ненависть. ІІ група – виписують метафори ІІІ група – визначають метонімію ІV група – знаходять тавтологію

Закріплення вивченого матеріалу (використовується метод “Мікрофон”) Що нового ви дізналися про Т. Шевченка та його творчість? Скількома мовами був перекладений ”Заповіт”? Які події відбулися в житті поета, що він вирішив написати цей твір? Яка головна думка твору?

Підсумок уроку Помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі, де й був похований на Смоленському кладовищі. Але в тому ж 1861 році був перепохований на Україні поблизу міста Канева. І видно йому тепер і Дніпро, і кручі, і широкополі лани. Отже, «Заповіт» Тараса Шевченка – програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до народу. До 1845 року історія української поезії не знала такого прямого заклику до боротьби проти царизму. Напевно, ви відчули і в цьому творі, як Т. Г. Шевченко ненавидів панів-кріпосників, як його обурювала вся кріпосницька система. Цей твір надзвичайно точно підтвердив його життєве кредо – не коритись панам, боротись проти проклятого панства, проти всього ладу.

Домашнє завдання: Вивчити “Заповіт” напам‘ять Додаткове завдання: Підготувати повідомлення про перепоховання Т. Шевченка на Чернечій горі