Таємниці української хустки

Конспект відкритого заняття «Українська хустка – наш оберіг»

Мета: Розширити знання про характерні особливості хустини про її оберегову функцію, застосування і призначення. Знайомство з історією та значенням української хустки.Розвиток патріотизму та почуття гордості за українську культуру.

Хід заняття

На прадавній українській землі жили наші діди, праді­ди, тут – коріння українського народу, яке сягає в сиву далечінь віків.

Ми – українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати  культуру, традиції, любити свій народ.

А любити свій народ – це значить любити мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам'ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати у руки речі, які в ній є, і берегти, як реліквію.

Ось сьогодні перед нами хустка, звичайна українська хуст­ка. А скільки вона може нам розказати!

 Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока.

За часів Київської Русі жінки використовували як головний убір «убруси» — рушники білого кольору, часто прикрашені вишивкою, укладені навколо підубрусника (невеликої м’якої шапочки, що збирала та прикривала волосся). Убрус зав’язували або підколювали під підборіддям. Його краї покривали плечі жінки. У теплу пору року убрус могли закріпити обручем, а в холоди надівали поверх нього хутряну шапку. Особливо цінним вважали убрус із шовкового оксамиту, який передавали з покоління в покоління.

«Сортування. Кому яка хустка?»

Завдання. Знайдіть пару. Визначте, які хустки носили незаміжні дівчата, заміжні жінки, вдови.

Відповіді. Вдови –дві чорні хустки, заміжні жінки – червона та темно-зелена, незаміжні дівчата – дві білі, жовта.

 «Збери докупи»

Завдання. Зберіть  літери, прочитайте слово, яке у вас вийшло. Яке відношення воно має до Дня  української хустки?

Відповідь. Оберіг.

 «Анаграми»

Завдання. У  18 столітті дещо змінилася мода на хустки.  Розшифруйте анаграми. Виконайте завдання правильно, скажіть, які відбулися зміни.

Відповіді. У 18 столітті у моду увійшов рослинний  орнамент, квіти (троянди, васильки, гвоздики), пташки.

 «Знайди пару»

Завдання. Українська хустка пов’язана з безліччю звичаїв та обрядів. Деякі з них збереглися й донині. Знайдіть продовження речень.

Відповіді. Хустка захищала волосся жінки від навороту та злого ока.

Хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому. Якщо козак гинув, то  вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав». Під час заручин дівчина затикала хустку за пояс на знак згоди вийти заміж. Молодих вводили до хати, використовуючи білу хустку, бо вважали, що тоді сімейне життя буде світлим. За народними прикметами, заміжня жінка без хустки накликала неврожай та хвороби.

Орнамент на хустках був колись переважно геометричний, а починаючи з ХVІІІ ст., навпаки, для хусток, як і для рушників, увійшов в моду рослинний орнамент – стилізовані квіти, ружі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів, півників, голубів та інше.

 Хустина в українців має велике обрядове значення. Жодну річ одягу не використовують так широко, як хустку. Будь-який народний обряд не обходиться без хустки. На родини приходять ро­дичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустина – оберіг дитини і матері від злих сил.

Широко хустка використовується в українському весіль­ному обряді. Колись кожна дівчина вишивала собі до весілля хустку:

Маю хустку-вишиванку

На чотири кінці,

Кого люблю, поцілую,

Стану на колінця...

Під час сватання дівчина підносила старостам хустки на хлібові, а парубкові-нареченому хусткою перев'язувала руку на знак згоди стати його дружиною.

Хустка, якою «покривали» молоду, зберігалася потім усе життя. Чи не від цього повір'я: хустка, якою матір уводить молодих до хати і виводить із хати під час весілля, має бути світлою, ясною.

На знак вдячності «весільна мати» обдаровувала ро­дичів хустками. Ті в'язали їх через плече і «притоптували» (танцювали під музику).

І мандрувала світом із козацькою піснею і славою ук­раїнська хустка. У часи козаччини перед походом кожна дівчина дару­вала нареченому вишиту хустину як символ вірності:

«Дарувала шиту шовком хустину,

Щоб згадував на чужині». (Т.Шевченко.)

 Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убо­ром української жінки. Зображення хустки можна зустріти в усіх ста­ровинних рукописах, починаючи з «Ізборника Святослава». Вона про­ходить через усю українську історію аж до наших днів.

 Окрім хустки, були й інші головні убори: намітки, (перемітки, обруси). Головний убір українок говорив про родинний, ма­теріальний стан жінки. Дівчина носила вінок або хустку, з-під якої ви­глядала коса. Заміжня жінка повинна була завжди закривати волосся. «Світити», тобто показувати волосся, вважалося великим гріхом.

 Хустка – традиційний жіночий головний убір. Український національний одяг – явище яскраве і самобутнє. Найбільшою різноманітністю відрізняється. Мабуть, жіночий головний убір. Цей яскравий декоративний елемент убрання свідчив про естетичні смаки його власниці, підкреслював святковість чи буденність одягу, вказував на родинний та матеріальний статус.

Традиційна, незамінна, така різна, така рідна – українська хустка. Минає час, а вона і досі залишається популярним і модним доповненням жіночого одягу. Легка, тепла, нарядна, з традиційним національним орнаментом, хустка до лиця і жінкам, і дівчатам. Легенька, мов весняний вітерець. Тепла, мов материнські руки. А ще – для кожного рідна.

 А як не пригадати народну гру: " У хустинку".

     Ця гра вам знайома з дитячого садка. А пам’ятаєте, яку ви пісеньку співали про хустинку?

("Галя по садочку ходила" – виконує учениця групи)

В українській традиції існують різні види обрядових хусток, які використовуються в різних життєвих ситуаціях та виступають символами певних подій чи статусів. Ось декілька видів обрядових хусток:

Обрядова хустка на весіллі:

Вінчальна хустка: Молода прикриває свою голову вінчальною хусткою, щоб символізувати свою чистоту та скромність. Ця хустка може бути білою, щоб підкреслити чистоту.

Хустка в хрещенні:

Хрестильна хустка: Під час хрещення на хустці дитини може бути зображено хрест, релігійні символи або ж благословення. Хустка використовується під час хрещення для обгортання голови дитини.

Обрядова хустка в житті дівчини:

Хустка на першу комунію: Дівчата можуть отримувати хустку як частину своєї комунії, і ця хустка може мати релігійні вишивки або символи.

Хустка в повсякденному житті:

"Недільна" хустка: Це може бути звичайна хустка, яку дівчата чи жінки використовують під час недільної служби в церкві, щоб вкрити голову.

Обрядова хустка на похоронах:

Хустка для вдови: Вдови можуть носити чорну хустку під час похорону як символ жалю та втрати.

Хустка для святкових обрядів:

Хустка на святкування: Жінки можуть прикрашати свої голови чи плечі хусткою з яскравими візерунками та кольорами під час святкувань та традиційних українських свят.

Ці обрядові хустки відображають різні аспекти української культури, релігійні вірування та важливі події в житті людини.

  Хочеться тут згадати і про хустку в зимовий період. Зрозуміло, що прямокутний плат — це взагалі найпростіше, що можна було вигадати з одягу, а хустка й донині модна і має сотні способів пов’язування. І носили хустку в найлютішу пору року і діти, і дівчатка, і старші дівки, і молодиці, і поважні літні жінки. Але чому згадуємо хустку поряд з кожухом? Бо це теж — верхній теплий одяг, а зими в Україні були ой які морозні! От взяти хоча б лемківську (вже фабричну) «баранкову» хустку, яка виконувала роль куртки з капюшоном. Це був величезний квадрат дуже товстої вовняної тканини з тороками. Таку хустку жінка накидала на голову, перехрещувала кінці на грудях і зав’язувала їх ззаду вузлом на талії. Баранкова хустка (або — плахта) повністю огортала голову і стан до пояса, отож іншого верхнього одягу під неї не одягали. Носили ще жінки величезні хустки – опиначки. Вони були з товстих шерстяних ниток, рябого кольору. Накидали їх поверх легеньких хустин та кожушків, в основному, старі жінки.

 Але як би ми не любили своїх батьків, як би їх не шанували, неминуча в житті хвилина, коли ми прощаємося з найдорожчими нам людьми мамою і батьком.

 Треба знати  про сумне і болюче в житті людини – втрату рідної людини,  але цього не обійти і не обїхати, бо так створене життя людське …в наш складний час знову пробуджується любов нашого народу до такого простого і одночасно незбагненного дива – української хустки. Пробіжить час непомітно, вас розкидає життя по світах.  І як відрадно що є така прекрасна традиція коли солдати, повертаючись із армії,  привозили своїм мамам, коханим, молодим дружинам у дарунок пишні хустки.

Ось і підійшло до завершення наше знайомство з хусткою, яка супроводжувала жінку від народження до смерті, прикрашала життя людини своїми розкішними химерними малюнками у радості і горі.

Підводячи підсумки нашого заходу, хочеться висловити сподівання, що ви не забудете  про що ми сьогодні розмовляли і розкажете своїм мамам, рідним, а згодом – своїм дітям.

      Цікаво, що ж Ви взнали нового для себе, що зможете  розповісти?  В кожного народу є своя святиня,  Це для Українців – вишита хустина.  Мода на хустки повертається. Щоправда раніше хустка, як невід’ємний елемент одягу,підкреслювала його буденність чи святковість, інформувала про родинний, матеріальний статус жінки, нагадувала про  її обов'язки. Нині, частіше за все – це елемент стилю. Сьогодні ми хочемо відновити традиції.  Хочемо побажати  усім, щоб традиційний оберіг роду українського – тернова хустина – покрив усю Україну і захистив від війни та зла.Дивіться, милуйтеся, радійте! Хай і у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи і квіти на хустках!Дорога родино! Нехай слова і пісні милозвучні для вас лунають знов і знов, хай будуть в серці нерозлучні добро, надія, віра і любов!Дорогі друзі, шановні гості нашого свята! Ми з вами усі – українці, яких об’єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки, до хустки.

Мета Поглибити знання дітей про хустку як національний оберіг, деталь гардеробу, формувати уявлення про орнаменти та кольори, якими її прикрашали; виховувати любов і повагу до українських звичаїв і традицій.

 І. Організаційний момент

Створення психологічного настрою

Вправа «Усмішка»

Якщо посміхнутися собі – покращиться настрій.

Якщо посміхнутися перехожому – він посміхнеться у відповідь.

Якщо посміхнутися небу і сонцю – розійдуться хмари.

Якщо посміхнутися всесвіту – трапиться щось казкове.

Посміхнімося губами, долонями, очима, серцем.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

У якій країні ми живемо?

Хто ми за національністю?

Ми - українці – нація волелюбних, щирих, привітних людей. Наші пісні – зачаровують, природа – надихає, історія – вчить, традиції і звичаї - зацікавлюють, обереги – захищають від зла і горя.

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

На уроці ми більше дізнаємося ще про один оберіг. А про що саме піде мова, ви дізнаєтеся, коли розгадаєте ребус. (Додаток 1)

(Відповідь: хустка)

 Тож тема нашого уроку «Таємниці української хустки». Ми поглибимо знання про історію української хустки, її значення в житті людини, побуваємо на справжнісінькому флешмобі і дізнаємося, які таємниці приховує у собі ця, здавалося б, звичайна деталь  гардеробу.

 Робота над темою уроку

1. Словникова робота. Читання навпаки

- Поясніть, як ви розумієте, що таке хустка?

- Підберіть код і прочитайте визначення, що таке хустка. (Додаток 2)

(Код: читати потрібно справа наліво)

Перевірка.

Хустка – шматок тканини або в’язаний виріб,  переважно квадратний, який пов’язують на голову, шию, напинають на плечі.

Хустина… Звичайна українська хустина. А скільки в ній таємничості!  У хустці, як і в жінці, закодовані краса, чарівність, вічність життя, кохання. Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але мали свої «місцеві» способи пов’язування. У північних районах хустку зав’язували під підборіддям, а кінці — на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На Середньому Подніпров’ї хустку драпірували в особливий спосіб довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

  Хустка завжди була показником естетичних поглядів українок, яскравим декоративним елементом їх убрання. Вона підкреслювала святковість чи буденність одягу, свідчила про родинний, матеріальний чи правовий статус жінки.

       Цей головний убір є оберегом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління, символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи. Це невід’ємна частина української культурної спадщини.

Оберегова функція хустки в українських традиціях може мати кілька аспектів та символічних значень:Захист від негативних впливів:Віриться, що хустка може слугувати захисним щитом від негативної енергії, лиха та заздрощів. Носіння хустки може бути спрямоване на те, щоб утримати від людини погані думки чи енергії і зберегти її від невдач та негараздів.

Символіка кольорів та вишивання:Кольори та орнамент на хустці можуть мати особливе значення. Наприклад, вишивання з символами сонця чи квітів може символізувати світло та життя. Кольори можуть представляти різні енергії та якості.

Оберіг від поганих духів:

Українська народна віра пов'язує оберігову функцію хустки з захистом від поганих духів та невидимих сил. Носіння хустки може вважатися засобом відштовхування негативу.

Захист від поганих погодних умов:

У традиційних сільських обрядах хустка також використовується для захисту від поганих погодних умов, таких як сильний вітер чи холод.

Прикриття від зазіхань чужих поглядів:

В некоторих традиціях хустка може слугувати символом прикриття та схованості. Вона може використовуватися для захисту жінки від поглядів оточуючих, виражаючи тим самим скромність і збереження інтимності.

Ці оберегові аспекти хустки відображають глибокі вірування та традиції, які часто передаються з покоління в покоління в українському культурному контексті.  За давніх часів орнамент на хустках був геометричним,а починаючи з XVIIІ століття, навпаки: для хусток, так само, як і для рушників, увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, волошок, гвоздик. Дуже рідко на давніх українських хустках можна зустріти зображення птахів. Флешмоб «Одягни хустку – будь на стилі!»- Сьогодні “бабусина хустка” знову стає трендом, який використовує багато світових дизайнерів у своїх модних колекціях. Її вивчають і повертають до повсякденного гардеробу.Популярністю хусток зацікавились і діти нашого класу і підготували флешмоб під назвою «Одягни хустку – будь на стилі!»»  традиційним головним убором жінки була біла бавовняна хустка. Іноді її прикрашали геометричним орнаментом, вишитим різнокольоровими нитками, шовком, золотом чи сріблом. З XVIII століття в моду ввійшли хустки з яскравим квітковим орнаментом (часто на чорному фоні), запозичені з півдня — Молдови, Болгарії, Туреччини. На Великдень і Різдво носили яскраві багаті хустки, у будні дні — стримані, простіші. Молодиць вабили яскраві кольори, а старші жінки завжди одягалися більш стримано.Перші квітчасті хустки імпортного походження в Україну прийшли зі Швейцарії (приблизно кінець ХІХ-початок ХХ століття). За орнаментикою це були виразні класицистичні композиції, що наводить на думку, що художниками, або як би ми зараз сказали – дизайнерами – були європейські майстри з професійною освітою.  Швейцарську технологію виробництва дублювала Польща та Румунія, інші країни, згодом ці хустки стали бізнесом у Японії. І ті хустки, які в народі називаються «американськими» - вони насправді з Японії, а виготовлені на швейцарський зразок. Чому ж тоді вони називаються «американки»? Бо їх відсилали в посилках, передавали та привозили з собою  діаспоряни як найдорожчий подарунок. Ці хустки – різних розмірів і кольорів, пізніші з них – уже з люрексовою ниткою.

Взагалі хустка в гардеробі жінки – то особливий подарунок, який чоловік дарував своїй господині на велике свято  і жінка берегла її, як зіницю ока.

 традиційним головним убором жінки була біла бавовняна хустка. Іноді її прикрашали геометричним орнаментом, вишитим різнокольоровими нитками, шовком, золотом чи сріблом. З XVIII століття в моду ввійшли хустки з яскравим квітковим орнаментом (часто на чорному фоні), запозичені з півдня — Молдови, Болгарії, Туреччини. На Великдень і Різдво носили яскраві багаті хустки, у будні дні — стримані, простіші. Молодиць вабили яскраві кольори, а старші жінки завжди одягалися більш стримано.

Перші квітчасті хустки імпортного походження в Україну прийшли зі Швейцарії (приблизно кінець ХІХ-початок ХХ століття). За орнаментикою це були виразні класицистичні композиції, що наводить на думку, що художниками, або як би ми зараз сказали – дизайнерами – були європейські майстри з професійною освітою.  Швейцарську технологію виробництва дублювала Польща та Румунія, інші країни, згодом ці хустки стали бізнесом у Японії. І ті хустки, які в народі називаються «американськими» - вони насправді з Японії, а виготовлені на швейцарський зразок. Чому ж тоді вони називаються «американки»? Бо їх відсилали в посилках, передавали та привозили з собою  діаспоряни як найдорожчий подарунок. Ці хустки – різних розмірів і кольорів, пізніші з них – уже з люрексовою ниткою.

Взагалі хустка в гардеробі жінки – то особливий подарунок, який чоловік дарував своїй господині на велике свято  і жінка берегла її, як зіницю ока.

Прислів’я про хустку

- Згадують хустку і в прислів’ях.

- З'єднайте частини і прочитайте прислів’я. (Додаток 10)

- Перевірте свою роботу.

Хустка – є наш оберіг, яка зігріває нас усіх.

Мамина хустка серцю мила, бережи її, дитино.

На хустці цвіт калини відводить лихо від дитини.

Як голівонька в хустині, любо мамі та дитині.

8. Цікавинки про хустку

 - Українська хустка приховує в собі багато таємниць. Деякі з них ми вам, по секретику, відкриємо.

     Інші “імена” української хустини – промітка, тибеткова, бавниця, опиначка тощо.

     Стародавні українські хустки були білого кольору. В цьому полягав національний характер української хустки. Барвисті кольори  та відтінки запозичили від болгар, турків та персів.  Іноді у вишивці хусток використовували срібло та золото.

     Хустка завжди була символом соціального статусу жінки. Молодиці дівчата носили яскраві або ж білі хустки, старші жінки – темні, а вдови – чорні.

     У давні  часи жінки мали хустки на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі чи по господарству.

     Існує більше 20 способів зав’язування хустки і кожен із них неповторний, цікавий, ошатний і буде пасувати кожній жінці.

VІ. Підсумок уроку

Зворотній зв'язок: Продовжить речення.

-         Мені сьогодні сподобалось…….

-         Я навчилася………….

-         Я розкажу своїй матусі……………….

Тож, поважайте і шануйте традиції нашої славної держави, із гордістю носіть ошатні хустки і нехай оберігають вас від лихого наші святі