"Там соколи юні у вічність пішли..."

1 Учень: І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Нема любові  понад  ту,

Що окропила кров’ю Крути.

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

2 Учениця: 29 січня 1918 року  в історії України з’явилася нова сторінка. Щедро полита молодою кров’ю, назва якої – Крути.

+ Відео «Бій під Крутами» https://www.youtube.com/watch?v=qDIkxBVMDcE

3 Учениця: Крути – це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: Чому так сталося? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

4 Учень: А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

5 Учень:  Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити!

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити.

Та рано тішитесь, кати:

Коли стають до зброї діти.

Народ цей – не перемогти.

6 Учениця: Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.

7 Учень: Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною,суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М. Муравйова.

На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була розбита, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись фальшивими обіцянками.

У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії.

8 Учениця: Ви сміло вступили в бій

Хоч ворог був страшний, суворий,

В душі не було молодій

Ані вагання, ні покори.

9 Учень: Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6,7,8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам!!!

10 Учень: Земля дрижала. Схід вогнем горів,

Сурмили сурми, гримали гармати.

А в їх очах, вогнистих та завзятих

Палав святий, благословенний гнів.

11 Учениця: Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило – Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб  зачарував гімназистів своєю патріотичністю: «Вступайте до студентського куреня! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все».

12 Учень: Студенти підходили до столу, записувались до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив із станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік.  Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали в руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки.

13 учень:  Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсати відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть….  Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч на крутянських полях лежало сотні трупів.

Відео «Не плач»

14 Учень: Ось так опинилась молодь під Крутами, під тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила – силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впала в бою, а половину з них забрали в полон, довго  й жорстоко катували.

15 Учениця: Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками.

16 Учениця: Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту – розстріляти.

17 Учениця: 27 засуджених стали в ряд. Наближалась страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорії Папський сильним голосом починає співати: «Ще не вмерла Україна». Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.

Відео «Коли ви  вмирали»

18 Учень: Коли всі вмирали селяни з навколишніх сіл забирали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм.

1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалось.

19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини «Пам’яті  тридцяти»

Відео  « На Аскольдовій горі»

19 Учень: У сиві коси вплетена печаль.

Сльоза прозора обпіка долоні

Єдиний син не вернеться, на жаль…

Убили хлопця нелюди червоні.

20 Учениця: А їм хотілось жити і любити!

А їм хотілось Бога прославлять!

Вони ж ще діти! Хто посмів їх вбити?

Поля Вкраїнські кров’ю поливать.

21 Учень:  У лави браття! В нас мета єдина!

До неба синьо – жовті прапори!

Хай незалежна буде Україна!

Нам не страшні прокляті вороги!

Під Крутами боролися завзято!

Під Крутами свою пролили кров!

І жертв таких в історії багато.

Але ніхто народ мій не зборов.

22 Учениця: Дивним способом урятувалися поранені, яких доставили до Харкова. Лікарі – українці допомогли їм утекти з лазарету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про мученицьку смерть юних героїв.

23 Учень: Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши що воля українського народу до визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва. Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам’ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: «Для вас ця могила навіки залишається полум’ям віри…. Діти України… Вона буде тим дзвоном… Що не дасть спинитися… Не дасть забути… Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку – вільна самостійна Україна»

24 Учениця: Нехай пам’ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

ВШАНУЄМО ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЇВ КРУТ ХАИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.

25 Учень: Між горами в лісі сумують смереки.

Шумлять молоді ясени.

В окопах глибоких, в могилах високих.

Лежать України сини.

26 Учень: Несіть їм дівчата і сльози, і квіти,

Нарвіть, юнакам, сон – трави.

Вони теж хотіли кохати і жити.

27 Учень: Нелегко їм було у землю лягати

Тоді, як горіла вона.

І нині їм тяжко під нею лежати.

Хоч квітне вже волі весна.

28 Учень: Любіть і відгоньте від неї злі сили.

З якої б не йшли сторони.

Любіть її так, як повстанці любили.

І так бороніть, як вони.

29 Учень: Моя Україно, живи для краси.

Для слави, для щастя і долі.

Ніколи ні в кого хлібів не проси

Будь вільна, як вітер у полі.

30 Учень: Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довічну самостійність розумом відстояв,

Тричі слава Україні і героям слава.

Пісня про Україну