Тарас Шевченко- поет і художник українського народу

Нема на світі України,Немає другого Дніпра

На панщині пшеницю жала,Втомилася; не спочивать. Пішла в снопи, пошкандибалаІвана сина годувать.

Як умру, то поховайте. Мене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій

Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились. А матері на нас дивились. Та говорили, що колись. Одружимо їх.

Полюбила чорнобрива. Козака дівчина. Полюбила – не спинила: Пішов – та й загинув...

У нашім раї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодая. З своїм дитяточком малим.

Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть.

Подивіться на рай тихий,На свою країну,Полюбіте щирим серцем. Велику руїну

Думи мої, думи мої,Лихо мені з вами!Нащо стали на паперіСумними рядами?..

Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі — чужі люде,Роблять лихо з вами.