Театралізоване дійство як засіб розвитку творчих здібностей здобувачів освіти

Завдання школи – підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано.

Дещо про обдарованість. Існує понад сто визначень поняття «обдарованість». Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то маємо на увазі дітей із підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також дітей із прихованими, тобто потенційними можливостями.

Інтелектуальна, академічна і творча обдарованість – це різновиди обдарованості розумової.

Оскільки обдаровані діти раніше за своїх однолітків  досягають високого інтелектуального рівня розвитку, у них є більше можливостей досягти вищого рівня розвитку моральної свідомості. Вони нібито виходять із фази дитячого конформізму, значною мірою такі діти перестають орієнтуватися на оцінювання дорослих, можуть опиратися й установленим груповим нормам, набуваючи незалежність власних суджень.

Занурення в світ театру допомагає сформувати в свідомості дитини високі ідеали, що згодом несуть тільки позитивну енергетику. Виховний механізм мистецтва тонший, Приємніший, зрозуміліший для сприйняття духовним світом дитини.

Заняття в театрі дисциплінують, виробляють почуття відповідальності перед партнерами та глядачами, прищеплюють почуття колективізму, любов до праці, упевненість.

Театр - це синтез мистецтв, що увібрав у себе практично все, що допомагає розвиватися повноцінній людині, яка вміє сприймати навколишній світ як єдиний живий організм. Ми, дорослі, знаємо з підручників психології та із життя, що “накопичення позитивних емоцій”, “набуття позитивного емоційного досвіду” в дитинстві, тобто в час найбільшої духовної відкритості людини, у час найвищої її здатності до співпереживання, - справа безцінна. Адже й “любити чужою любов’ю, й страждати чужими стражданнями” потрібно вчитися. І в цьому велика заслуга саме театру, У наш час потік інформації обрушується на мозок дитини, що формується, як Ніагарський водоспад, але, на жаль, не всі його струмені чисті й прозорі, а відгородити нашу дитину від подібної брудної води нам не завжди під силу.

Театральне мистецтво несе людям насолоду, а це далеко не рівнозначно навчанню чого - небудь.

Театр - це мистецтво колективне. І діти опановують тут те, чого не завжди можна досягти стандартними прийомами загальноосвітнього процесу в школі. Будь- який урок повинен бути захоплюючим для дитини, повинен приносити радість, інакше він стане докучливим обов’язком, якого захочеться позбутися.

Уперше занурюючи дітей у світ мистецтва, педагогові доводиться враховувати індивідуальність кожної дитини, вивільняючи її творчу природу, розвивати її, а не підкоряти собі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтерес – рушійна сила роботи з обдарованими дітьми.

Організація роботи щодо літературної освіти учнів у школі не обмежується лише рамками уроків за відповідними державними програмами. Принаймні, не повинне обмежуватися, оскільки, переслідуючи мету виховання зацікавленого та кваліфікованого читача, не можна розраховувати на успіх, якщо зацікавленість літературою закінчується дзвоником, що сповіщає про закінчення уроку.  А робота з обдарованими дітьми саме і сприяє поглибленню творчих здібностей та естетичних смаків учнів, їхній самостійності та підвищення їхньої читацької культури.

Інтерес – рушійна сила обдарованої дитини. Цей інтерес живиться, зокрема, по перше, досить швидкою реалізацією особистісно значимого задуму, динамічним досягненням кінцевого результату – чи це спектакль, чи літературний конкурс. А по друге, форми роботи з обдарованою дитиною передбачають більш відкритий, ніж у рамках уроку, характер спілкування, різнопланового та напівфункціонального (міжособистісне, пізнавальне, художне, творче), а також неформальний характер відношень між учителем та учнями. Ще одним важливим аспектом роботи є те, що, будучи менш консервативним, ніж навчання за програмою, цей вид діяльності, з одного боку, заперечує методичні стереотипи, а з іншого – породжує нові підходи до викладання літератури, створює передумови для живого діалогу, одкровень, вільних пошуків істини. У певному сенсі робота з обдарованою дитиною стає своєрідною експериментальною лабораторією творчості учителя літератури, де моделюються нетрадиційні для навчального процесу, але актуальні соціокультурної ситуації форми спілкування з мистецтвом. Так, багато з тих сучасних підходів, які сьогодні визнано інноваційними, виникли і були початково апробованими саме в рамках роботи з обдарованими дітьми.

 

 

 

 

 

 

Шкільний театр – навички оволодіння журналістикою, мистецтвом перекладу.

Шкільний театр може існувати у всіх основних видах. Зрозуміло, що в організації театру, опери чи балету є певні труднощі. Зміст художнього твору, що виконується в оперному театрі втілюється в музичних сценічних образах, а у балетному театрі — в образах музично-хореографічних.

Найпоширенішими варіантами для школи є ляльковий театр, агіттеатр та власне драматичний театр.

Учасники шкільного театру ляльок із перших зустрічей націлюються керівником на проникнення в особливу, специфічну природу цього мистецтва, у якому «актор створює сценічний образ не безпосередньо сам, своїми природними засобами, опосередковано, за допомогою штучно створеного матеріального інструмента». Цей інструмент — лялька. Ляльці непідвладний «механізм» психологічного розкриття образу, але з її допомогою виявляються типові риси персонажа. І для того щоб оволодіти майстерністю такого виявлення, учасникам шкільного театру ляльок необхідно опанувати техніку ляльководіння — поряд з описаними вище складовими театральної творчості.

Юні актори повинні усвідомити що сценічний образ героя-ляльки досягається через скоординовану, комплексну пластику ляльки й слова актора, його мовлення, а пластика ляльки (її виразність) походить від пластики рук. Саме тому в розвитку театральний здібностей в організації діяльності шкільного театру ляльок важливе місце займають заняття з основ  пластичної культури, а в їх структурі — розвиток руки юного ляльковода.

Нині серед школярів зростає популярність гак званих агіттеатрів, або агітбригад, які були розповсюджені в 20-30-ті рр. XX ст. і відроджуються нині.

Привабливість цього різновиду театрального дійства (переважно для старших підлітків та старшокласників) зумовлюється «бойовитістю» змісту, тематики, сю­жетів. Адже сутність агіттеатру полягає в гостро критичному погляді на явища, причому явища найближчого життя — на події, вчинки, які стосуються безпосередньо вихованця.

Агіттеатр — естрадний жанр. Він потребує від виконавців підкреслено «інтригуючих» сценічних рішень, відточеності, відшліфованості текстів, «перебільшеної» виразності-мовлення, пластики, такої ж «перебільшеності, «впізнавання» образів-прототипів у деталях костюмів, гримі, влучності — у доборі рекві­зиту, дотепності музичного рішення. Все це повинно забезпечити злободенність звучання.

Особливу увагу при постановці вистав звертаємо на те, що специфікою агіттеатру як естрадного жанру є лаконічність; це — мініатюра, яка триває кілька хвилин, протягом яких треба, встигнути «все сказати». У такій економності втілюється додаткова привабливість агіттеатру для школярів.

Що ж представляє собою агіттеатр як жанр?

° Вистави агіттеатру можуть включати музичні номери (пісні, «куплети»), танці, навіть акробатичні трюки; поле фантазії — необмежене, що дає кожному школяреві можливість «торкнутися» спільної, цікавої для всього колективу справи і при цьому в найвигіднішому світлі виявити свій хист, здібності, несподівані для оточуючих уміння, найкращі творчі риси.

•    При всьому розмаїтті складових у виставі агіттеатру найважливішим є текст. Як правило, він створюється спеціально для конкретного виступу, з приводу певної події. Іноді учасники агіттеатру звертаються до готових сюжетів та текстів, але повинні пристосовувати їх до запитів свого колективу (класу, школи). У цьому процесі творення тексту існує небезпека за прагненням злободенності втратити справжню художність, орієнтованість на виховання естетичного смаку, почуття міри, про що слід пам'ятати постійно.
•    В усьому іншому творчість в агіттеатрі також охоплює опанування основних елементів театрального синтезу — культури мовлення, пластики, музичний розвиток тощо.

Особливо підкреслимо таке завдання в роботі з юними акторами агіттеатру, як виховання доброзичливості до оточуючих; причому воно актуалізується в зв'язку з притаманним підліткам бажанням «критикувати недоліки». Почуття доброго гумору, здатність спокійно, виважено осмислювати події — ось що має замінити «критиканство».

  Шкільний драматичний театр — це модель справжнього театру, в якому діти грають персонажів.

Організатору театральної самодіяльності та керів­никові колективу слід пам'ятати: синтетичність театральної вистави дає змогу ефективно залучати до неї не тільки «акторів», а й дітей, які цікавляться мистецтвом, але не мають нахилів, бажання (часто просто соромляться) займатися саме «акторством»; їх більше приваблює літературна, сценографічна творчість, або вони виявляють організаторські здібності, готові виконувати будь-яку «театральну» роботу. Таких дітей варто і необхідно запрошувати на репетиції, читання п'єс, пропонувати їм «оцінити» музичне оформлення, костюми, тобто у різних формах активізувати їхній театрально-творчий потенціал, з повагою, уважністю ставитися до суджень, думок, порад.

З особливого досвіду знаю, що значний виховний потенціал криється у створенні в школі на основі театрального синтезу моделі театру як цілісного явища: школярі готують і випускають афіші, програмки, поширюють інформацію про життя шкільного театру, розповсюджують «квитки», запрошення, допомагають в організації репетицій, працюють із глядачем, беруть участь у «художніх радах», де вирішуються питання репертуару, музичного супроводу, обговорюються ескізи декорацій, костюмів, працюють у «технічних» бригадах і роблять багато інших корисних для театру справ, які і їх самих невимушено вводять у світ мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація занять

Орієнтована структура заняття

з театрального мистецтва

1.Знайомство, привітання

Діти вітаються (знайомляться) за допомогою вправ на розвиток пам’яті, уваги. Вітання відбувається у віршованій, ігровій формі; спрямоване на підвищення настрою та отримання позитивних емоцій.

2.Гімнастика

Це комплекс вправ, що містить у собі елементи сценічного руху, фізичну гімнастику, дихальну гімнастику. На початку заняття організм дитини має розігрітися за допомогою фізичних вправ, щоб бути гнучким і готовим до втілення творчих ідей. Діти пробуджують фізичне тіло різноманітними вправами, що спрямовані на розвиток м’язів, володіння своїм тілом, вивчення можливостей свого організму, позбавлення затисків, появу сценічної виразності.

Сценічний рух - це вправи розвивального характеру, спрямовані на розвиток свого тіла, розвиток уваги та координації руху, розвиток гнучкості та рухомості рук; вправи з ритміки.

Дихальна гімнастика - це вправи, спрямовані на кращий розвиток легенів, діафрагми, на встановлення дихання.

3.Артикуляційна гімнастика (розвиток мовленнєвого апарату)

Мета артикуляційної гімнастики :розвивати рухливість органів мовленнєвого апарату; відпрацювати правильні, повноцінні рухи артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.

Вправи на тренування рухливості м’язів губ, язика, м’якого піднебіння, нижньої щелепи.

Мімічна гімнастика — це вправи на розвиток дрібних м’язів обличчя.

4.   Голосові вправи

Вправи на розвиток голосу.

5.   Акторський тренінг, етюди.

Це творчі вправи на розвиток уваги, уяви. Наприклад, це етюди на вираження емоцій, на тренування окремих груп м’язів, на розвиток творчого мислення, фантазії, уваги, пластики, спостережливості.

6.   Робота з мовним матеріалом.

Розвиток мовлення шляхом заучуванням віршів напам’ять, невеличких творчих текстів, вправ на розвиток фонематичного слуху.

7.   Робота над виставою.

Постановка вистави — це обов’язковий елемент навчання дітей. Діти матимуть можливість продемонструвати перед публікою(батьками, однолітками) свої вміння, набуті та виявленні під час навчання. Кожна дитина матиме свою індивідуальну роботу, що є відмінною від решти дітей, відповідно до бажання та навичок.

 

Педагогічні прийоми,що можна використовуватипід час проведення занять

1. «Лови помилку». Пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок. Діти заздалегідь попереджені про це. Учитель прагне до того, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли(помилконебезпечне) місце, але й знали правильну відповідь.
2. «Відстрочена відгадка». На початку заняття вчитель дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якої, ключ до розуміння вони отримають під час заняття. Інший варіант — учитель загадує загадку наприкінці заняття, щоб учні мали нагоду обміркувати її в дома, на початку наступного заняття вислуховує висновки і дає правильну відповідь, правильне тлумачення дивовижного фактора.
3. «Фантастичне припущення». Учитель доповнює реальну ситуацію фантастикою. Цей прийом дає можливість поглянути на звичні речі з незвичною точки зору.
4. «Щедра оцінка». Заохочувальний прийом для невпевнених у собі дітей. Учитель оцінює словом, інтонацією, жестом. Використання цього прийому підбадьорює учнів, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання. Помічаються найменші успіхи дитини, авансуються майбутні успіхи, підтримується її інтерес до занять. Для учнів із завищеною самооцінкою «щедру оцінку» слід застосувати обережно і помірковано.
5. «Дитяче журі». Учитель не тільки дає учням можливість оцінити роботу товаришів, але й розвиває їхнє вміння аналізувати, добирати вагомі критерії оцінювання, обґрунтувати свої висновки.
6. «Здивуй» Цей прийом перегукується з прийомом «Фантастичне припущення». Учитель знаходить таку точку зору, за якої буденне стає дивовижним. Цей прийом сприяє концентрації уваги дітей не тільки на занятті, але й може мати «пролонговано» діє в продовж тривалого часу після заняття.
7. «Ідеальна оцінка». Учням пропонуються самим поставити собі оцінки за виконану роботу, за концертний виступ, за підсумки одного заняття. Це показовий із точки зору оцінювання вимогливості педагога до дітей. Зазвичай критерії оцінювання учнів орієнтовані на рівень вимог педагога, це може стати приводом до роздумів щодо корекції його роботи.
8. «Рейтинг». Завершуючи роботу , учень сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і педагог. Цей прийом орієнтує дітей на правильні критерії оцінювання роботи і вивчає до регулярного оцінювання своєї праці.
9. «Навчи іншого». Кожен учень має змогу виступити в привабливій для себе ролі вчителя , наставника. Це активізує дітей , заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймають прийнятніше, ніж пояснює педагога.
10. «Точка зору». Привчає дітей аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. Прийом стає в природі під час обговорення завершених робіт. Можна об’єднати групу у два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку. Застосування цього прийому сприяє розвитку комунікативних навичок дітей, учитель логічно вибудовує аргументи, культури спілкування.

 

Слова, що заборонені в театральній педагогіці.

«Розминка». Слово прийшло в театральну педагогіку із спорту. Тому, вживаючи його на заняттях, мимоволі налаштовуємо своїх учнів на досягнення спортивного результату.

«Тренування». Необхідно зробити все, щоб учень розумів, що прийшов на заняття не тренуватися, а пізнавати. І якщо йому пропонується щось повторювати, то краще це називати словами «намагатися», «репетирувати». Потрібно переконати учня в тому, що він не тренується, а опановує основи акторської професії.

«Розслаблення». Це слово приховує у собі небезпеку, тому що за ним - позиція людини, яка відпочиває. А мистецтво актора, як відомо, побудовано на активному існуванні в процесі творчості.

Мистецтво декламації

Вправа 1

Читаючи текст, посилювати голос у межах одного рядка, утримуючи його звучання на одній висоті.
Вправа 2

Полічити кількість рядків у вірші. Перший рядок вірша читати пошепки, другий - тихо, третій - голосніше. На середині вірша, дійшовши до дуже гучного голосу, але не до крику, змінювати його динаміку в протилежному напрямі. Темп повільний, висота звичайна, дихання за потреби, видих швидкій і не помітний.

Примітка. Тексти можна добирати відповідно до індивідуальних, вікових особливостей учнів.
Вправа З

Кілька разів прочитати скоромовку: спочатку повільно. А потім швидше і швидше. Чітко вимовляти кожне слово.

Хитру сороку
спіймати морока.

А на сорок сорок -
Сорок морок.

Примітка. Скоромовки можна добирати відповідно до індивідуальних, вікових особливостей учнів.
Вправа 4

Почати речення з розповідною, питальною та окличною інтонаціями; пояснити яка інтонація буде найвідповіднішою до кожного з речень:

1. Хмара пливе небом.
2.   Вітер дмухнув сильніше...
3.   ...думай, Василько, швидше!
4.   Хіба ви не знали правди?

   Школярі мають уміти відтворювати інтонації перелічення, протиставлення. Потрібно пояснити їм, як слід читати речення, у яких є перелічення чи протиставлення. Якщо у реченні є перелічення, то кожний з однорідних членів слід вимовляти з притиском і трохи підвищеним голосом, як головні слова; після кожного робити паузу середньої тривалості:

Всюди на пагорбах , //у видолинках, // на яскраво освітлених галявинах /розсипає весна свої фіолетові усмішки. ///

Якщо ж у фразі є протиставлення, то частини речення, що протиставляються, необхідно відняти голосом різного забарвлення(схвалення-осуд, радість-сум і подібні);в обох частинах виділять головні слова, що передають основний зміст протиставлення; між частинами слід робити глибоку паузу:

Люди мучились, // як в пеклі, /// пан втішався, // як у раї.

Акторська майстерність

«Передавалки»

Учні утворюють коло. Уважно слухають, що необхідно передати сусідові тільки мімікою або жестом.

•           Передай посмішку.
•           Передай «сердилку» (сердитий вираз обличчя).
•           Передай оплески (оплески можуть бути різними

— об стіл, обома долонями, однією долонькою об стіл).

Ускладнення — оплески можуть передавати ритмічний малюнок.

•           Передай «переляк».
•           Передай «страшилку».
•           Передай «смішинку».
•           Передай вітання.
•           Передай прощання.

«Миємо руки»

Швидко, але ретельно «вимити» руки, змерзли, тому, розтираючи, розігрійте їх.

«Чудеса руками»

Зібрати пальці разом і, по черзі розчепірюючи їх, зробити рух, що нагадує ножиці.

Використовуючи можливості та виразність кистей рук, залучивши творчу уяву, придумати образні вправи на зразок: «Вогонь», «Метелик», «Медуза», «Павук».

«Дзеркало»

Двоє гравців стають одне навпроти одного. Один гравець — «людина перед дзеркалом», другий — його «віддзеркалення» повніетю відповідало відтвореному руху.

«Ми веселі тваринки»

Кожен учень обирає тваринку, яку демонструватиме. Відбувається маленький концерт. Артистам дозволяється тільки мімікою, пластикою зображувати обрану тварину. Завдання глядачів: відгадати, які тваринки були зображені.

«Пауза»

Учитель пропонує учням зробити під музику масовий етюд, у якому кульмінацією є німа сцена (пауза).

Можливі теми: «Сюрприз», «Подія», «Секрет», «Зоопарк», «Шпаргалка», «Ковзанка», «Урок фізкультури», «День народження» тощо.

«Ляльковий театр»

Учням пропонується виконувати різноманітні рухи під музику, але в образі ляльок.

«Скульптура»

Серед учнів вибираються «скульптор» та «матеріал». «Скульптор» виготовляє «скульптуру», дає їй назву. Під час виконання завдання можна використовувати необхідний реквізит, бутафорію, деталі костюмів тощо.

«Продовж фразу показом»

Учитель пропонує продовжити фрази.

•            Якщо холодно на вулиці, що ти одягнеш ? (Шубу, шапку, рукавички...)
•            Якщо тобі подарують маленьке кошеня, що ти зробиш ? (Погладжу, попещу, нагодую...)
•            Якщо ти залишився у лісі на одинці, що ти робитимеш ? (Голосно кричатиму: «Ау!»)
•            Якщо мама відпочиває, як ти поводитимешся ?

(Ходитиму навшпиньках, не шумітиму...)

•         Якщо твій друг плаче, що робити ? (Утішити, погладити, заглянути в очі...)

Учитель говорить фразу і показує на певного учня, який демонструє відповіді на питання.

«Переходи»

Мета: тренувати навички робочої зібраності. Учні сидять півколом.

Завдання 1

Уважно подивитися на колір волосся одне одного.

Потім помінятися місцями так, щоб праворуч першим сидів учень із найсвітлішим кольором волосся, ліворуч — із найтемнішим. Дається одна хвилина, щоб зорієнтуватися, за ким і перед ким необхідно сісти. За командою учнів повинні пересісти. Безшумно! Чітко! Легко! Жодних зайвих рухів - лише доцільні!

Завдання 2

Пересісти в алфавітному порядку за прізвищами.

Завдання З

Пересісти за алфавітом імен.

Ускладнення

Перехід на нове місце зі стільцем. Під час переходу тримати стільці в обумовленому положенні: перед собою, збоку, над головою. Стільці не повинні стикатися! Жодного звуку в класі, жодного скрипу!

«Пісня»

Обирається знайома всім пісня.

Завдання

Перший раз її співають усі хором. За другим разом: перший рядок усі співають по думки, другий — у голос, третій — подумки, четвертий — уголос.

У такий спосіб перевіряється і тренується здатність тримати загальний ритм своїм внутрішнім слухом. Після декількох повторень вправу можна видозмінити.

Усі співають пісню подумки, а той на кого вказує вчитель, співає вголос тільки один рядок. Згодом учитель обирає іншого учня.

«Співаємо (говоримо) та рухаємось»

Визначити пісню або вірш, а також порядок рухів. Завдання

Спочатку на один рядок — один рух, коли учні навчаються це робити, тоді можливо ускладнення: на кожне словосполучення — один рух.

Наприклад:

1.   й рядок — швидко підвестися (на першому слові), стояти до кінця рядка;
2.   й рядок — повільно обійшовши свій стілець;
3.   й рядок — зупинитися за спинкою стільця;
4.   й рядок — стояти;
5.   й рядок — перенести стілець в обумовлене місце;
6.   й рядок — стояти;
7.   й рядок — стати на стілець;

Між 7 і 8 рядком — швидко зістрибнути;

8.   й рядок — перенести стілець на попереднє місце.

Учні проробляють задані рухи, спочатку тренуючи окремо кожен рух, потім — спочатку, не перевертаючись.

«Біографія за портретом»

Завдання

Учні намагаються створити біографію випадкового перехожого.

Удома взяти репродукцію якого-небудь портрета невідомої людини. Спершу можна взяти репродукцію сучасного портретного живопису, близьку нам за часом. Створена фантазією біографія за портретом і ґрунтовний 'її розбір допоможуть в подальшій самостійній роботі учнів.

«Подія на картині»

Учні сидять півколом. Учитель пропонує учням розглянути будь-яку репродукцію картини, листівку або фотографію. Кожний учень повинен її розглянути декілька разів. Проводиться бесіда, під час якої учнів повинні в спільній розмові визначити:

1.        зміст картини;
2.        сюжет;
3.        фабулу ;
4.        основну збережену подію;
5.        окремі дії людей, з яких складається і в яких проявляється подія ;
6.        характери людей, їх біографія та зміна цих біографій під впливом      змальованої події.

«Інстинктивні реакції»

Завдання

Учитель: « Ідете темним лісом, шукаєте стежину, що виведе на дорогу до будинку. Що робитимете в такій ситуації? Необхідно,             

пробувати, фантазувати...(Але перед цим згадати знайомий куточок лісу.) Вдивлятися, намагаючись упізнати місце, пригадати де стежина. Обережно ступають ваші ноги серед коріння і ям!... Почули дивний звук - здалося, що наступили на змію! Відскочили, потрібно подивитись, змія це чи ні... Побачили, що це звичайна мотузка. Виконайте ще раз Безперервний ланцюжок із трьох дій - і тоді повірите в правду вашої поведінки».

Гра штампів переляку - недопустимі, адже кожен лякається по-своєму. Недопустима і зайва боязнь награного. Необхідно правильно виховувати відчуття правди, нехай учні сміливо кидаються в крик, не думаючи про нього. Не менш небезпечна і хвороба «переграти», вона може перетворити на стійку звичку «не догравати».

Етюди та рольові ігри

Етюд — це коротка, проста сценічна дія(сцена), що триває від 1,5 до 3 хвилин. В етюді має бути логічний розвиток:

•            початок (із чого все почалось);
•            подія (що відбулося);
•            фінал (чим усе завершилося).

Обов’язковою є наявність конфлікту (що з чим або хто з ким бореться). Бажано, щоб етюд містив менше слів (ідеально — взагалі без слів). Учасники етюду просто мовчки рухаються сценою (розуміючи мету: навіщо?); виконують елементарні рухи; реагують на те, що з ними відбувається; вирішують, яким є вихід із ситуації, що склалася. Наприклад, уявити, що йдете парком, раптом щось знаходите й намагаєтесь (подумки!) вирішити, що з цим робити. Після того, як вирішили, виконуєте відповідні дії.

Етюд виконується індивідуально. «Режисером» і «актором» виступає один учень, коли буде засвоєно завдання, то один стає «режисером», другий — «актором». Етюдна замальовка повинна містити певні події із життя предмета, а її зміст — асоціюватися з логікою поведінки людей, життєвими ситуаціями.

«Сон»

Учитель пропонує учням згадати й розповісти найяскравіший сон, а його фрагмент реалізувати на сцені в етюді. Назву етюду придумує учень-режисер. Показниками успішного рішення є: яскравість, оригінальність образів, несподіваний поворот у сюжеті, рухливість асоціативного процесу, емоційна насиченість, видовищність, незвичайність ритмічного малюнка, коротка образна назва етюду.

«Заверши казку»

Учитель пропонує учням послухати початок казки, а потім продовжити її у різний спосіб:

•   мелодією;

•   малюнком (фрагмент);
•   етюдом (фрагмент);
•   розповіддю.

Казка повинна бути короткою.

«Пародія»

Учитель пропонує учням зімпровізувати і зробити невелику пародію на:

•        співачку (співака);
•        актора (акторку);
•        артиста цирку (естради);
•        самого себе.

Вибір об’єкта для пародії визначають самі члени колективу.

«Етюди за власним сюжетом»

Учні придумують самостійно сюжет етюду, обирають акторів, автор є режисером. Учитель пропонує умову, яку повинні виконувати режисер і актори.

Приклади умов

Виконується без жодного слова.

Дозволяється розмовляти звукосполученнями («бі- бі»; «же-же»; «га-га» і подібними).Під час виконання етюдів учні використовують знання сценічного мовлення: тембр, ритм, інтонації мовлення.

Кінцівка повинна бути оптимістичною.Епод містить танець.Виконання пісні в контексті змісту.

«Етюди-діалоги»

Під час роботи над етюдами з учнями бажано розігрувати звичайні діалоги зі шкільного життя, розмови з однокласниками, батьками, молодшими учнями, щоб матеріал був їм знайомий.

Можливі варіанти настрою:

•        байдужість до всього, що відбувається;
•        бажання в усьому догодити;
•        нудно;
•        учасники діалогу — невдахи;
•        так хочеться сподобатися співрозмовникові;
•        тема розмови хвилює співрозмовників

«Пародисти»

Усім відомо, що робота в пародистів дуже складна, їм потрібно не тільки помітити характерні риски кожної людини, але й спробувати їх весело й необразливо зобразити. Звісно, перш ніж пародіювати кого-небудь, необхідно багато тренуватися.

Спочатку слід обрати ведучого. Решта учасників будуть- «пародистами». Діти утворюють півколо, один із «пародистів» стає перед ними. Далі за сюжетом ведучий виконує будь-які рухи, а «пародист» повинен їх повторити. Причому зробити це таким чином, щоб решті учасників було смішно, але не створюючи дій ведучого.

Ведучий може робити будь-що: піднімати і опускати руки, присідати, тупцювати на місті, стрибати, танцювати або виконувати будь-які інші, витонченіші рухи. Той «пародист», який занадто спотворить жести ведучого, повинен змінити його. Якщо ведучий сам обирає собі заміну.

Час гри не обмежується, вона триває, поки учасники не втратять до неї   інтерес. Звання «заслуженого пародиста» присвоюється тому, хто жодного разу не став ведучим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театралізоване дійство

Театралізоване дійство – один із видів прояву інтелекту обдарованої дитини. Серед багатьох і різноманітних видів позакласної роботи у середніх класах значне місце відводить­ся саме цьому методу, який присвячується ок­ремим художнім творам, темам чи навчальним роз­ділам.

Пропоную матеріал театралізова­ного свята на тему «Подорож по країні, якої немає на мапі».

У цьому сценарії мова йде про казку — народну та літературну. Саме тому скорис­татися (повністю чи вибірково цими матеріалами можна у 5 класі, підсумовуючи два перші розділи: «Усна народна творчість» та «Літературна казка» або готуючи літературне свято у вигляді ранку чи вечора, які входять до плану позаурочних виховних заходів навчального закладу.

Для проведення цього свята доцільно залучити учнів не тільки 5, а й 6-7 класів, а якщо у школі пра­цює драматичний гурток — то й учнів старшої віко­вої групи, які є членами гуртка. Успішного резуль­тату під час проведення заходу буде досягнуто за умови, що в його підготовці та проведенні братимуть активну участь не тільки вчителі-словесники, а й учителі інших суміжних дисциплін, таких як обра­зотворче мистецтво, музика і співи, обслуговуюча праця. Ці матеріали можна включити до проведення тижня  зарубіжної літератури.

Усі діючі персонажі одягнені у відповідні костю­ми. Особливу увагу вчитель-словесник має зверну­ти на підготовку групи «лихих» персонажів, таких як Баба Яга, Кощій Безсмертний, щоб допомогти учням артистично передати їхні негативні риси, адже такі ролі не подобаються, і виконувати їх значно важче, ніж ролі улюблених героїв.

Перелік задіяних персонажів та літературного матеріалу можна розширити або ж зменшити. Це залежатиме від умов, можливостей навчального зак­ладу, індивідуальності вчителя та мети позакласного заходу.

 

 ПОДОРОЖ ДО КРАЇНИ ДИТИНСТВА

(сценарій літературної композиції)

Театралізоване свято починається з появи на сцені героя казки Андерсена — Оле-Лукойє.

Оле-Лукойє.Світ дивовижніш вас вітає!

Всіх тих, хто вдумливо читає,

І тих, хто любить мандрувати

Та прагне більше пізнавати.

Кмітливих, добрих і відважних,

А ще звичайно і уважних

Звеселить він і причарує, Окрилить тим, що подарує Казок чудовий хоровод.

Ви вже впізнали мене?! Ще ні?! Придивіться уважніше: ось дві речі, без яких мене ніхто в світі не впізнає. (Показує дві парасольки). А тепер? (Зал відповідає). Звичайно ж, я — Оле-Лукойє, що в пе­рекладі українською мовою означає «Оле — зак­рий очиці». Перш за все я трошки прикрашу нашу кімнату. (Запалюється світло, падають надувні кульки, розкриваються барвисті стрічки). Ось так значно краще. А тепер я відкрию одну зі своїх па­расольок. Яку ви хочете: просту чи з барвистими картинками? Гаразд. Відкриваю з барвистими кар­тинками. Заплющуйте очі, вмикайте свою уяву й уважно слухайте мою казку.

У тридев’ятому царстві за високими горами, за глибокими морями розташувалася країна, якої не­має на жодній мапі світу. Вона незвичайна. Це — країна Дитинства. Править нею королева Казка, а допомагають їй у цьому три чарівні фрейліни: Мрія, Фантазія та Романтика.

Отож, я запрошую вас у подорож до цієї незви­чайної, але водночас такої знайомої всім країни. В дорогу!

Блимають світла. Оле-Лукойє зникає, і з’явля­ються учасники дійства першої частини.

 

Частина 1.

Лісова галявина. Хатинка на курячій ніжці.

Кощій Безсмертний. А ось і заповітна хатинка. Де ж її господарка? Бабуню Ягуню! Красуне моя, де ти?!

Баба Яга. Агов, іду! Красунчику ти мій, лихунчику ти мій, осьдечки я, на галявині, розчищаю місце для посадки інших гостей.

Фея Знайзілля. Я так і знала: вони не повикида­ли цю гидоту (зриває і топче квітку). Терпіти їх не можу. А ось де ти, Бабуню! Скільки літ, скільки зим не бачилися!

Снігова королева. Ух, яка спека! Я ж просила морозу, а в них казна-що! Тепер доведеться корис­туватися штучними крижинками.

Баба Яга. А ось і її величність королева-мачуха. З прибуттям, ваша величносте. Хатинко на курячій ніжці, повернися до мене передом, а до лісу — за­дом. Прошу всіх до моєї фортеці. Всідайтеся, гості дорогі. Призволяйтеся: чим багаті, тим і раді. А кого ж у нас іще нема? Здається пан Песиголовець запіз­нюється.

Песиголовець. Ух! Ну і змордувався я, поки знай­шов вашу хибару. Честь маю вітати чесну компа­нію. Я ж для вас гостинця прихватив. (Штовхає поперед себе зв’язаних хлопчика та дівчинку). Це наші, українські. Будуть нам до десерту. Бабцю, закрий їх де, щоб не втекли.

Баба Яга. Та хіба звідси втечеш? Давай їх сюди, красунчику, за перегородку. Нехай поки відпочи­нуть.

Снігова королева. Досить вам займатися дурни­цями. Ми тут зовсім не для цього. Вважаю, що слід зайнятися тим, для чого ми тут зібралися.

Королева-мачуха. Так-так!

Баба Яга. Що ж, мої дорогі! Я вважаю, що наш час настав. Скільки можна жити так, як ми? Ніхто нас не любить!

Кощій Безсмертний. І не боїться!

Фея Знайзілля. І не піклується!

Снігова королева. Нас зневажають і діти, і до­рослі!

Баба Яга. Так було... Зараз інший час! Давайте заглянемо у чарівне люстерко. Ваша величносте, королево-мачухо, покажіть його нам.

Королева-мачуха. Ти, люстерко, нам скажи і всю правду покажи. Покажи, як діти усього світу став­ляться до казок і книжок, а ще: що робиться у країні Дитинства.

Люстерко. Мені дуже боляче про це казати. Та я не вмію брехати. То ж слухайте і дивіться! Багато дітей сьогодні не люблять читати. Закинули книж­ки до старих шаф. Діти схожі на маленьких старих, котрі весь час сидять перед екранами телевізорів, їм байдуже, хто переможе: добро чи зло. Діти нині віддають перевагу комп’ютеру та комп’ютерним іграм, а казка... Казку вони забули. Через те у ко­ролівстві Дитинства поселився смуток, а сама ко­ролева Казка зовсім змарніла. Країна Дитинства терпить катастрофу.

(Під час цього монологу демонструються відповідні змістові слайди. Досить ефектно, якщо вони виготовлені на матеріалі конкретної школи).

Песиголовець. Оце новина! Оце радість! За це я готовий усіх розцілувати! Ха! Тепер можна відпо­чити і чекати, поки це кляте королівство, з якого нас вигнали, пропаде!

Баба Яга. Ні! Помиляєшся, друже! Чекати ми не будемо. Ми прискоримо крах країни Дитинства!

Сніжна королева, королева-мачуха, фея Знайзі­лля, Песиголовець (разом). Як?

Баба Яга. У країні царя Шагріяра, серед пустелі, у страшній ущелині живе страховисько Ніщо. Саме воно допоможе нам знищити королеву Казку та її фрейлін-помічниць.

Королева-мачуха. А як ми потрапимо до цієї країни?

Баба Яга. Люба моя величносте! Коли ми «лю­б’язно погодилися» залишити країну Дитинства, то разом з Кощеюшкою, зовсім «випадково» захопи­ли торбинку, в якій виявилося кілька цікавих речей. Ось вони: лампа Алладіна, килим-літак, дудка-самогудка (терпіти її не можу!) та ще дещо. Саме вони і стануть нам тепер у пригоді. Та про це завтра. А зараз укладайтеся зручніше, бо після смачної вечері та цікавої розмови треба відпочити.

 

Частина 2.

Хатинка Баби Яги. Чути храп. На сцені двоє дітей — хлопчик і дівчинка. Одягнені у вишиванки.

Хлопчик. Оленко, ти чула?

Дівчинка. Так, Івасику, чула. Що ж нам роби­ти?

Хлопчик. Треба потрапити до королівства Ди­тинства і попередити королеву Казку про небезпе­ку. Тільки як звідси вибратися? Якби хтось допоміг!

Мишка. Я допоможу. Тільки спочатку відкрий­те цю клітку і випустіть мене.

(Діти звільняють Мишку, а вона у свою чергу бере ключ зі столу і відкриває двері перегородки, де були зачинені діти).

Дівчинка. Бач, порозліталися. Через них нам не вибратись.

Мишка. Я про це подбаю. Зараз висмикну з мітли Баби Яги чарівний прутик, і він зробить вас такими ж маленькими, як я. Тоді зможете вийти з хатини через дірку, яку я зробила саме вчора, за що і поплатилась.

(Мишка дістає прутик, торкається ним дітей, і ті стають зовсім маленькими. Тут можна викорис­тати прийоми лялькового театру. У наступній час­тині вистави ролі Хлопчика і Дівчинки знову вико­нують учні-актори).

Хлопчик. Мишко, люба, а чи не могла б ти тор­кнутися прутиком і тієї торби?

Мишка. Чом ні?

(Мишка торкається торби і віддає її дітям. Усі разом виходять із хатинки).

Дівчинка. Спасибі тобі, Мишко. Коли б не ти, ми б загинули. А тепер нам треба йти.

Мишка. Зачекай. Я мушу двічі торкнутися вас чарівним прутиком, інакше ви назавжди залиши­теся такими крихітками. (Торкається Хлопчика і Дівчинки, і вони перетворюються на звичайних дітей).

Куди ж ви тепер?

Хлопчик. Ми поспішаємо до країни, якої немає на жодній мапі світу — до країни Дитинства.

Дівчинка. Нам необхідно попередити королеву Казку про змову і про чудовисько без імені, без виг­ляду і форми — страхітливе Ніщо.

Хлопчик. І якщо пощастить — врятувати цючарівну країну, бо як же ми зростатимемо без Ди­тинства?!

Мишка. А як ви потрапите до цієї країни? Туди ж навіть стежини не прокладено.

Хлопчик. Нам допоможе ця торбинка.

(Івасик розв’язує торбу і дістає з неї всі речі. Це — стара лампа, дудка, килим, скатертина, клубо­чок ниток, яблуко, троянда, старі чоботи).

Бачиш, Мишко, скільки тут речей. Усі вони —- чарівні. їх поцупили з країни Дитинства Баба Яга та Кощій Безсмертний. А тепер ці речі допоможуть нам з Оленкою. Тож залишайся здоровою, Мишко, а нам час вирушати.

(Хлопчик дістає з торбини і кидає клубочок. Клубочок котиться, діти біжать за ним).

Частина 3.

На галявині терем. Біля нього Пані Метелиця. До її ніг котиться клубочок. Вона його підіймає.

Пані Метелиця. Нарешті ти повернувсь, я вже й надію втратила. (Побачила Хлопчика і Дівчинку). Здрастуйте, любі дітки! Хто ви є?

Діти. Я — Оленка. А я — Івасик. А ви хто, чар­івна пані?

Пані Метелиця. Я — Василиса Премудра. Хіба ви мене не впізнали? Чекаю на зиму. Ось-ось має бути. Любі діти, куди ви поспішає­те? .

Івасик. До країни Дитинства.

Оленка. Насувається страшне лихо, хочемо по­передити королеву Казку.

Івасик. На країну Дитинства незабаром нападе жахливе чудовисько Ніщо.

Пані Метелиця. Ніщо? Я живу понад тисячу років, а ніколи про таке не чула.

Оленка. Це чудовисько без вигляду і форми. Воно наповнює душі смутком, стирає з облич по­смішки.

Івасик. Там, куди приходить Ніщо, поселяють­ся байдужість, страх і сірість.

Пані Метелиця. Який жах! Треба щось робити. Ви, діти, йдіть до країни Дитинства.

(Діти дякують, дістають з торбинки скатерти­ну. Пані Метелиця зникає. Міняються декорації. Замість Пані Метелиці з’являються Гуска Мімі і Карлик Ніс. Карлик повзає на колінах і щось шукає).

Карлик Ніс. Ні, її тут немає.

Гуска Мімі. Ось вона. Це і є та сама травичка. Тут її стільки, що вистачить на все твоє життя.

(Карлик Ніс збирає квіти).

Карлик Ніс. Коли на те буде воля Неба, я поз­будуся цього тягара.

(Карлик Ніс вдихає траву і перетворюється з огидного горбатого карлика на стрункого краси­вого юнака — Якоба).

Гуска Мімі. Ой який же ти вродливий!

Якоб. Мімі, тобі я завдячую тим, що вдруге на­родився на світ. Без тебе я ніколи б не знайшов чар­івної травички смакохоти і мусив би лишатися гид­ким карликом. Я хочу тобі віддячити: допомогти потрапити до твого батька — чарівника Ветербока. Він визволить тебе від злих чар.

Гуска Мімі. Дякую, любий Якобе, але хто це?

(Входять Хлопчик і Дівчинка).

Діти. Доброго дня! Вибачте, що перервали вашу бесіду. Скажіть, у яку країну ми потрапили?

Якоб. Ви потрапили в країну казки «Карлик Ніс».

Гуска Мімі. Написав її німецький казкар Вільгельм Гауф. Хіба ви хотіли потрапити не до нас?

Івасик. Нам потрібна країна Дитинства. Ми маємо попередити королеву Казку про те, що насу­вається біда.

Гуска Мімі. Тоді вам треба якнайшвидше до мого батька — чарівника Ветербока. Він допомо­же і нам, і вам.

(Несподівано на сцені з’являється чарівник Ве- тербок).

Ветербок. Люба дочко! Якобе! Здорові були й ви, Іванку та Оленко!

Діти. Звідки ви нас знаєте?

Ветербок. Я — чарівник. Я знаю про все, що робиться у світі. Вам, діти, треба поспішати: Фея Знайзілля зі своїми друзями вже розшукує вас. По­куштуйте перед дорогою паштет «сюзерен», який звуть королем усіх страв, — така в нас традиція. Шкода, в мене вкрали скатертину-самобранку, без неї швидко мені не впоратись.

Оленка (виймаючи з торбини скатертину). Чи це не вона?

Ветербок. Так! Спасибі, любі діти! Тепер страш­на фея мені зовсім не страшна.

(Діти дякують за гостинність. Іванко дістає з торбинки кришталевий черевичок, і події перено­сяться у наступну казку. Бідно одягнена дівчина підмітає і співає, пританцьовуючи з мітлою. Це — Попелюшка).

Попелюшка. Чи повірте, чи провірте,

Та приснився сон мені:

Ніби принц сюди приїхав,

Ще й на срібному коні!

Він забрав мене з собою

У палац, де все блищить,

Танцювали нам танцори

І виспівував квартет:

Па-ра-ру-ра...

Оленка. Яка гарна пісенька і така знайома. Івасику, ти не знаєш, хто ця дівчинка?

Івасик. Здається, Попелюшка.

(Попелюшка закінчила підмітати і сіла).

Попелюшка. Що ж мені тепер робити? Один мій кришталевий черевичок залишився у палаці, а дру­гий безслідно зник. Тепер я вже ніколи не зустріну­ся з моїм принцом.

Оленка. Це ж наш черевичок (дістає з торби­ни). Івасику, віддамо його Попелюшці. Дивись, яка вона засмучена.

(Діти підходять до Попелюшки).

Івасик. Доброго дня, панночко.

Попелюшка. Доброго дня, діти! Тільки я зовсім не панночка. Панночки — мої зведені сестри. А я — Попелюшка.

Оленка. Ми це знаємо. Ти з казки, яку написав найкращий казкар Франції — Шарль Перро.

Івасик. Ми хочемо повернути тобі ось цю річ.

(Діти віддають Попелюшці кришталевий чере­вичок).

Попелюшка. Ви мене врятували. Яка я щасли­ва! Як ви потрапили до моєї казки?

Івасик. Завдяки твоєму черевичку. Я знайшов його у торбинці Баби Яги.

Оленка. А прямуємо ми до країни Дитинства.

Івасик. Попелюшко, ти часом не знаєш бодай стежинки до цієї країни?

Попелюшка. Милі мої, ви вже прибули до краї­ни Дитинства, хоч цього й не помічаєте.

Оленка, Івасик (разом). А як потрапити до па­лацу королеви Казки?

Попелюшка. У кожного в країні Дитинства є своя дорога, нею інший користуватися не може. Робіть свій вибір! Дітям з добрим серцем та щирою душею завше поталанить!

(Діти дістають з торбинки наступну річ -— тро­янду — і потрапляють до казки «Снігова короле­ва». На сцені нові персонажі: Кай, Герда, Бабуся).

Кай і Герда. Бабусю! Дивіться, наші троянди знову ожили. Вони знову квітують!

Бабуся. А я, стара, зовсім зневірилася.

Герда. Кай, дивись, — діти. У них в руках така сама троянда!

Кай. Мабуть, вони і є ті чарівники, що врятува­ли наші квіти.

Герда. Вітаємо вас у нашому містечку! Хто ви? Ми вас раніше не бачили.

Кай. Який у вас дивний одяг. Звідки ви?

Івасик. Ми з України. А я знаю, хто ви. Ти — Кай, а це твоя названа сестра — Герда. Ви з казки Андерсена — відомого датського казкаря.

Оленка. Ми зустріли Снігову королеву. Вона разом з Бабою Ягою збирається знищити країну Дитинства і королеву Казку. Треба попередити ко­ролеву, та не знаємо дороги до її палацу.

Кай. Ми не зможемо вам зарадити. Але звернемо­ся за допомогою до всіх наших друзів, що живуть у казках Андерсена. А вам треба поспішати, бо якщо за справу взялася Снігова королева — лиха не минути!

(Діти дістають із торбинки одну за одною три монети з білого, жовтого та червоного золота і пе­реносяться у світ іншої казки. А в казку «Снігова королева» потрапляють представники злих сил — Баба Яга зі своєю компанією).

Баба Яга. Прибули. Може, хоч тепер встигне­мо. Фу! Людський дух! Тут вони! Тут!

Снігова королева. Бачите, троянди знову розц­віли! їх зачарував сам троль із Троляндїї. Розчару­вати їх могла лишень квітка з чарівної торби. Кляті діти! Доберусь я до вас! Заморожу!

Королева-мачуха. Ми знову спізнилися. Глянь у моє люстерко: у цій казці їх уже немає. Пропоную не гаяти часу на гонитву за ними: нікуди вони не дінуться. Давайте дотримуватися нашого задуму.

Кощій Безсмертний. Для цього нам потрібно потрапити у королівство Шагріяра і знайти страш­не чудовисько.

Песиголовець. Але ми ще не домовились, кого посадимо на трон замість королеви Казки? Це по­винен бути хтось молодий і сильний, скажімо, я.

Баба Яга. Зачекай, Песиголовцю. Твоя молодість далася нам взнаки: ганяємось за твоїми колишніми полоненими і не можемо піймати. Маю іншу дум­ку. На трон повинен сісти Кощій, він — Безсмерт­ний, окрім того, дві королеви в нас уже й так є. А Фея Знайзілля така вже стара, що ледве за нами встигає. Я думаю, Кощеюшка — найкраща канди­датура на посаду нового короля.

Снігова королева. Нехай! Будь-хто, аби не ко­ролева Казка!

Баба Яга. А ось і Знайзілля. Задихалась, бідо­лашна. Оскільки килим-літак у нас поцупили, ви­рушаємо в дорогу на моєму особистому транспорті. (Усі прямують до ступи Баби Яги). Всідайтеся зруч­ніше, закривайте очі, затуляйте вуха і в дорогу!

(Щодо оформлення останньої сценки: ступу Баби Яги можна розмістити на низенькому візочку і руха­ти її за допомогою мотузки, а щоб усе це виглядало кумедніше, рух ступи супроводжувати звуковими ефек­тами, такими як торохтіння несправного мотору, гуркіт вихлопної труби тощо. Змовники зникають. Зміна декорації. Сидить і плаче Хлопчик-зірка. З’яв­ляються Івасик та Оленка).

Оленка. Івасику, поглянь-но, хлопчик. Він так гірко плаче! Може, чим зарадимо його горю.

Івасик. Чого ти так побиваєшся, хлопчику?

Хлопчик-зірка. Як же мені не плакати, не поби­ватись. Адже в мене були три монети із білого, жов­того та червоного золота, і всі вони зникли. Чарів­ник уб’є мене, коли я повернуся без монет, і моя каз­ка ніколи не завершиться. А що буде з моєю бідною матусею?

Оленка. Ми зможемо, допомогти тобі. Глянь-но сюди. (Оленка протягає хлопчикові руку, а на до­лоні — три монети).

Хлопчик-зірка. Мої монети! Мені можна взяти їх? Ви врятували мене, але хто ви?

Івасик. Я — Івасик, а це — Оленка. Ми прямує­мо до палацу Казки, вона у страшній небезпеці. А хто ж ти?

Хлопчик-зірка. Мене називають Хлопчиком- зіркою, бо я впав із зірки. У моєму серці зародилась і зростала з кожним днем страшна хвороба — гор­диня. Я не помічав нікого і зневажив навіть рідну матір. За це доля жорстоко покарала мене. Зневі- ряння, голод, людська грубість були моїми ліками. Вони витіснили з мого серця гординю. Та це не все. Я ще не знайшов своєї матері і не попросив у неї вибачення.

Оленка. А як називається казка, в якій ти жи­веш?

Хлопчик-зірка. Моя казка називається моїм іме­нем «Хлопчик-зірка», написав її англійський пись­менник Оскар Уайльд. А тепер мені треба у місто. Серце підказує мені, що тут я знайду свою матір. Разом з нею ми попрямуємо до палацу і передамо королеві ваше попередження. Бувайте, діти, і щасти вам! Ми ще обов’язково зустрінемось.

(Діти дістають з торбини наступну чарівну річ — чоботи і потрапляють у світ казки «Кіт у чобо­тях»).

Кіт. Мур — мур-р-р! Що ж це коїться! Скажіть мені на милість, який же я кіт у чоботях, коли у мене немає чобіт?

Івасик. А де ж вони поділися, шановний пане Кіт?

Кіт. Хто їх зна. Ще вчора були, а сьогодні — нема. А мені ж треба поспішати, бо ось-ось нагряне сам король.

Оленка. Котику, а може, це ваші чоботи?

Кіт. Дивина! Вони! Мур — р-р-р-р! Які ви милі, дітки! Так мене ще ніхто не називав: ко-ти-ку! Як приємно! Хто ви такі? Куди йдете? Як до вас по­трапили мої чоботи?

Івасик. Вони були у торбині, яку ми забрали, тікаючи від Баби Яги та її компанії.

Оленка. А прямуємо до палацу королеви Каз­ки. Вона у страшній небезпеці, її треба попередити про це.

Кіт. Тоді вам треба поспішати.

(Входить маркіз де Карабас).

А ось і маркіз де Карабас! Шановний маркізе, чи не погодишся ти провести цих діток до кордону нашої казки, а я поки що владнаю наші справи. А потім разом відправимося до палацу.

Маркіз де Карабас. Звичайно!

Кіт. Бувайте, дітки!

(Кіт виходить. Зміна декорації).

Маркіз де Карабас. Ось ми і прийшли. Тепер я розумію, звідки ті лиха, що випали на долю нашої країни. Треба відвернути біду від королеви. Але мені далі не можна. Тут наші дороги розійдуться, та не­забаром ми зустрінемося знову. Щасти вам!

(Маркіз де Карабас іде зі сцени, а до дітей підхо­дять семеро гномів).

Гном 1. Я казав, я вже тисячу років повторюю про небезпеку, а ви мені не вірите. То ж дивіться — ось вона!

Гном 2. Та яка ж це небезпека? Це просто діти. Вони завітали до нас у гості!

Гном 1. Вам усе просто! А я кажу, що просто так ніколи не буває!

Гном 3. Буркунчику, досить! Глянь, геть пере­лякав Задумчика!

Гном 4. Я вважаю, що нам треба підійти до цих непроханих гостей і з’ясувати, хто вони і з чим прий­шли до нас.

Гном 5. А ще треба перевірити, що в них у тор­бині. Щось мені ця торба не подобається.

Гноми 6, 7. А ми збігаємо за Білосніжкою. Не­хай і вона прийде на галявину, може це її друзі?

Гном 4 (підходячи до дітей). Ви хто? Як потра­пили до нашого королівства?

Івасик. Я — Івасик, а це моя сестричка — Олен­ка. Ми вас знаємо. Ви гноми з казки «Білосніжка та семеро гномів», яку написав Уолт Дісней. Ми прямуємо до палацу королеви Казки. їй загрожує небезпека, і про це її треба попередити.

Гноми (разом). Небезпека?!

(Входить Білосніжка).

Білосніжка. Про яку небезпеку йде мова і про яких гостей мені продзвеніли вуха оці двоє молод­чиків?

Гном 2. Ось гості. Вони кажуть, що наша коро­лева у небезпеці!

Білосніжка. Якщо це так, то неодмінно їм треба допомогти.

Гном 1. А може, вони зовсім не ті, за кого себе видають? Давайте перевіримо, що у них в торбинці.

Івасик. Нічого такого в ній уже не залишилось. Ось — стара лампа, протертий килим, дудка та яблуко.

(Виймає всі речі).

Оленка. Яке соковите яблуко! А я така голод­на, Івасику, дай мені його!

(Івасик дає сестричці яблучко. Гноми гуртом кидаються до Оленки і вибивають яблуко з рук дівчинки).

Гном 2. Бачите! Я так і знав! Я попереджав!

Гном 4. Не поспішай, Буркунчику! Вони нічого не знають. Дівчинка мало не з’їла його. Давай кра­ще запитаємо, звідки в них це яблуко.

Івасик. Воно було в торбинці. А її ми поцупили з хатинки Баби Яги. Саме там і дізналися про змо­ву проти королеви.

Білосніжна. А чи не було у тій хатинці короле- ви-мачухи?

Діти (разом). Була.

Білосніжна. Тоді зрозуміло, звідки взялось от­руйне яблуко. Якщо там була ця жахлива чаклун­ка, то справді може статися щось лихе. (До гномів). Друзі, поспішіть за допомогою до ваших побра­тимів — до семи богатирів, а я з дітьми піду до па­лацу.

(Усі йдуть зі сцени).

 

Частина 4.

Дія розвивається у палаці королеви Казки. Замість владної господарки на сцену виходить за­мучена, змарніла дівчина зі скуйовдженим волос­сям, у брудному та подертому одязі.

Білосніжна. Ваша величносте, до вас гості.

Королева Казка. Дорога моя Білосніжно, яка я величність. Від величності лишилися лише величні слова. Ти ж знаєш, що я вражена страшною хворо­бою — черствістю та байдужістю. Від неї врятува­ти може лише чудо. Та де його взяти у нашій зруй­нованій, збіднілій та обкраденій країні? Мої чарів- ниці-фрейліни ще у гіршому стані. Нас тепер ніщо не врятує.

Білосніжна. Дозвольте вам заперечити: мова йде саме про чудо! Це незвичайні гості. Це не казкові герої — це, ваша величносте, діти, які знають, чи­тають та люблять казки.

Королева Казка. Діти, які люблять і читають! Ти мене не обманюєш, Білосніжно? Тоді хвилиноч­ку, я миттю причепурюсь.

(Через мить на сцену виходить красива, гарно вбрана королева, з короною на голові).

Королева Казка. Прошу вибачити мені, я так змучилася. Та годі про сумне. Що привело вас до мене?

Івасик. Ми хочемо попередити вас про лихо, яке насувається на країну Дитинства і на вас, її короле­ву.

Королева Казка. Лихо вже давно зібралося гус­тими хмарами над нашою країною, адже діти по­чали недбайливо ставитися до книжок, перестали читати казки.

Оленка. Ваша величносте, вас обдурено! Діти люблять читати казки понад усе! А ще ми любимо, як їх розповідають нам матусі!

Івасик. А ще, ваша величносте, ми залюбки слу­хаємо казки, коли їх читають по радіо або показу­ють по телебаченню.

Королева Казка. Виходить, казка ще цікавить дітей! Вони її ще не забули! Дуже добре. А про яке ж тоді лихо ви хотіли мене попередити?

Івасик. На країну Дитинства насувається страш­не чудовисько Ніщо, щоб знищити і її, і вас. Веде його Баба Яга зі своїми дружками. Треба відверну­ти це лихо, тільки як?

Королева Казка. Давайте запросимо моїх фрейлін, може, вони нам допоможуть (гукає). Фрей­ліни!

(На сцену виходять фрейліни Мрія, Фантазія та Романтика).

Мрія. Ви кликали нас, Ваша величносте?

Королева Казка. Так, дорогі мої подруги. Нам потрібна ваша порада. Баба Яга зі своїм лихим гур­том задумали знищити нашу країну і віддати її на поталу чудовиську Ніщо.

Фантазія. Чудовисько Ніщо! Звідки вони дізна­лися про цю огидну потвору?

Романтика. Хто зна, подружко, хто зна! Але скажу одне: немає лиха без добра.

Королева Казка. Милі мої фрейліни, як нам вря­тувати королівство від загибелі?

Фантазія. Нас, величносте, врятує чудо. Справжнє чудо і... ці діти. Так-так, ці маленькі діти врятують безмежно велику країну Дитинства.

Діти (разом). Але як?

Романтика. Дуже просто. Ви маєте помандру­вати у ще ненаписану казку і стати її героями. Справжніми казковими героями, а може, і не зовсім казковими.              ,

Мрія. І негайно! На роздуми і вагання часу вже не залишилось.

Фантазія. Відшукайте Шахразаду. І пам’ятай­те: Мрія, Романтика та Фантазія — завжди поруч. Ви не будете нас бачити, зате будете чути та відчу­вати.

Мрія. Не бійтеся і не губіться!

Романтика. Творіть свою казку, діти!

(Королева Казка дістає з торбини казкову лам­пу Алладіна, віддає торбину Івасикові, тре лампу і каже: «Щасливої дороги, діти! Ми будемо на вас чекати! До зустрічі!» Усі зникають. Залишаються лише Івасик та Оленка. Зміна декорації).

Івасик. Цікаво, куди ми потрапили на цей раз?

Оленка. Не знаю. А хто така Шахразада?

Івасик. Це давня історія, Оленко, я розповім її тобі, коли ми повернемося додому, а зараз рушай­мо. Ми з тобою у світі арабських казок.

(Входить дівчина. Це — Дуньязада).

Івасик. Вибачте, шановна пані, ви не підкаже­те, де нам знайти Шахразаду?

Дуньязада. Вам пощастило. Я її молодша сест­ра — Дуньязада. Зараз прямую до палацу Шагрія- ра. До речі, його палац перед вами. Якщо ви на­справді хочете зустрітися з Шахразадою, то це тре­ба робити зараз, бо вночі вона піде до Шагріяра, щоб розповісти йому чергову чарівну історію.

Оленка. Ми будемо вам вельми вдячні, шанов­на Дуньязадо, якщо ви влаштуєте зустріч зі своєю сестрою.

(Входить Шахразада).

Шахразада. Сестричко, я вже зачекалася. Бачу, зустріла Івасика та Оленку.

Івасик. Звідки ви нас знаєте?

Шахразада. Мене попередила про ваш прихід королева Казка. До речі, ви своєчасно, бо саме за­раз цар Шагріяр приймає компанію досить огид­них створінь. Ви, здається, з ними добре знайомі. Треба поквапитися. Ніхто не знає, що спаде Шагр- іяру на думку. Сестричко, зачекай на мене.

 

Частина 5.

На троні сидить цар Шагріяр. Біля нього Баба Яга, Кощій Безсмертний, Снігова королева, Королева-мачуха, Фея Знайзілля та Песиголовець.

Шахразада. Ваше величносте, володарю найк­ращої частини світу, сонце і надія країни, вибач, що потурбувала тебе у час вирішення важливих справ. Наймогутніший і найсправедливіший серед воло­дарів, до тебе ще гості. Вони просять вислухати їх.

Шагріяр. Хто ж ці гості, о квітко мого спокою? Запрошуй їх сюди, бо ці вже почали мене дратува­ти.

(Входять Оленка та Івасик).

Баба Яга. Ось вони (біжить до дітей), янголятка наші!

Песиголовець. Нарешті попалися!

Снігова королева. Дочекались!

Кощій Безсмертний. Слухай, Шагріяре. Я, Кощій Безсмертний, а завтра — ще й володар країни Ди­тинства, благаю тебе: відпусти своє чудовисько з нами і віддай нам цих бридких дітей, котрі нас так затримали.

Королева-мачуха. Ми щедро заплатимо тобі, Шагріярчику.

Шахразада (сміючись). Чим же ви можете зап­латити незрівнянному царю Шагріяру?

Фея Знайзілля. Золотом! Золотом! А що ще по­трібно цареві?

Шагріяр. Ви хочете знищити королеву Казку? Я правильно зрозумів тебе, о королю без корони і королівства?

Кощій Безсмертний. Так, ми хочемо знищити цю королеву і ти разом зі своїм чудовиськом допомо­жеш нам у цьому.

Шагріяр. І ви хочете знищити цих беззахисних дітей?

Песиголовець. О так! Цих і всіх інших, вони ж бо такі смачні, особливо на десерт!

Шагріяр. Діти, підійдіть-но сюди. Тепер я слу­хаю вас. Для чого ви прийшли сюди і просили зустрічі зі мною?

Івасик. О могутній і справедливий володарю, не слухай цих лихих створінь. Не видавай їм свого чу­довиська, бо країна Дитинства не може загинути, а королева Казка така красива, молода і привітна. Вона має жити вічно. Якщо на те твоя воля, віддай їм мене, нехай подавляться, але нізащо не випускай свого чудовиська!

Оленка. І мене також віддай, великий Шагрія­ре, хоч я зовсім не хочу, щоб мене з’їли якісь потво­ри. Але змилуйся над Казкою! Царю, Дитинства без Казки бути не може!

Шагріяр. То ви готові віддати своє життя за королеву Казки?

Діти (разом). Так!

Шагріяр. Добре, але перед тим, як віддати вас до рук Песиголовця, я мушу виконати ваше останнє прохання.

Шахразада (тихенько до дітей). Заглянь у тор­бу, Івасику, у вас є ще шанс.

Івасик. Володарю, я хотів би заглянути до своєї торбини та попрощатися з моїми речами.

Оленка. Я теж цього хочу.

Шагріяр. Дозволяю.

(Івасик розв’язує торбинку, виймає з неї дудку- самогудку. Баба Яга та її приятелі відступають).

Баба Яга. Тільки не це! Шагріяре, заборони їм грати на дудці!

Феї (голосно). Грай, Івасику, грай!

(Івасик награє веселу мелодію, і вся лиха ком­панія починає танцювати).

Баба Яга (захехавшись). Пробачте, дітки! Ой не треба!

Фея Знайзілля. Ой, я не можу!

Снігова королева. Я не хочу!

Песиголовець. Перестаньте, бо помру! Хто ж вас тоді з’їсть?!

Кощій Безсмертний. Пожалій мої старечі ніжки! Змилуйся!

Королева-мачуха. Годі!

Баба Яга. Ой лишенько, я сміюсь! Що робиться! Знайзілля. Що зі мною?! Я збираю квіти! Про­пала! Зовсім пропала!

Снігова королева. Мої крижини розтанули! Я посміхаюсь!

Песиголовець. А я! Людоньки! Що коїться! Я вже не я! Я такий сумирний!

Королева-мачуха. Я не хочу люстерка! Мені зовсім не треба краси! Я вже нікому не заздрю.

Шахразада. Досить, Івасику! Дудка знищила все зло, що жило в серцях цих створінь.

Оленка. А як же чудовисько?

Шагріяр. Чудовисько загинуло. Воно не витри­мало добрих казок прекрасної ПІахразади, так само як і зло, що було поселилось у моєму серці. Тепер у моїй країні квітують троянди, співають пташки, посміхаються красиві щасливі люди. І все це — дя­куючи казці! Тож, дорогі мої гості, вам час повер­татися до країни Дитинства. Передавайте низький уклін тамтешній королеві і запевнення, що її люб­лять і шанують у країні царя Шагріяра.

(Івасик дістає килим-літак, і діти переносяться у палац королеви Казки).

Частина 6.

На троні сидить Королева Казка. Біля неї її фрейліни. Всі веселі, посміхаються. Навколо зібра­лися герої казок, які зустрічалися дітям у подорожі. Входять Оленка та Івасик.

Королева Казка. Ласкаво просимо, дорогі наші рятівники!

Івасик. Ми зробили все, що змогли.

Оленка. Страшного чудовиська вже немає! А всі лихі створіння стали добрими.

Фантазія. Ми знаємо! Ми все знаємо!

Мрія. Якщо в серцях живуть любов і надія, то добро завжди перемагає.

Романтика. Якщо пригоди не лякають, а при­ваблюють, то казка житиме вічно.

Королева Казка. Казка житиме вічно, допоки буде потрібна дітям! Казка житиме вічно, бо дитин­ство без неї— не дитинство! Дорогі Івасику та Олен- ко! Спасибі вам за допомогу, але ви вже забарили­ся. Вдома на вас чекає мама, смачна вечеря, а ще — гарна казочка у теплому ліжку. У дорогу! І пам’я­тайте: країна Дитинства — це ваш дім. Казка — це ваша найвірніша подруга. До зустрічі!

Гасне світло. На авансцені з’являється Оле-Лу- койє).

Оле-Лукойє. Ну що, сподобалось? Ото ж бо!

Затишно дітям в пазусі казок.

Отак би й слухав про царя Салтана,

або про те, як весело козак

 обманював турецького султана.

Про карих коней з полуменем грив,

 про чаклуна, що все на світі може.

І хто б там що кому не говорив,

 а згине зло, і правда переможе!

Той у Яги царівну одбере,

Той кам’янисте поле переоре,

Кощій Безсмертний непримінно вмре,

І всі безглуздя раптом переборе.

Лише борись, а щастя не втече

Не схаменешся — півжиття позаду.

І день, і ніч, і тисяча ночей...

Спасибі вам за цю Шахерезаду.

    (вірш Ліни Костенко)

Наш час вийшов. Пора закривати мою пара­сольку. Щасти вам! До зустрічі у новій казці!