Театралізований сценарій до дня пам`яті Копищенської трагедії

Сценарій до дня пам`яті Копищенської трагедії

 

 

(Звучать позивні)

 

(Група людей розігрують щасливий будній день з життя людей).

 

Ведучий:  Щасливі, сонячні і незабутні літні дні. Над просторими краєвидами

мальовничого містечка Копище розкинулися широко плесі річки, гаї, озера. Квітує навколо чарівна краса, яка манить своїми лісами, квітучими полями та духмяністю запашного землеробського жита. Біля кожної хатини чути дзвінкий спів солов`їв, які звивають свої гніздечка на покрівлі вбраної господарями хатини і тільки радісний сміх щасливих дітей лунає по всіх куточках, сповіщаючи про щасливе і мирне життя .

Біля кожної хатини господарі та молодь своїм мелодійним співом закликали весну, співаючи разом веснянки.

Стрічаймо весну радісно піснями,
Й нехай веснянки линуть навкруги.

 

(Ансамбль пісні виконує «Веснянки»)

 

Ведучий:  А після гарних пісень хлопці та дівчата ставали парами і витанцьовували так, що заздрили усі довкола.

Гей ви хлопці і дівчата,
Нумо жваво танцювати,

Всіх охочих звеселяти.

 

(По завершенню пісні «Веснянка» починають лунати постріли, вибухи…)

 

Ведучий:   На захист свого народу, своєї території, свого слища, добровольці сформували так звані партизанські загони, які відчайдушно боролися до останнього подиху, не покладаючи зусиль боронили свою Батьківщину, а в цьому їм завжди допомагала хоробрість та мужність.

Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

 

Хтось з них пісню завів, і вона пролунала

На усі краєвиди, на весь рідний край,

Щоби знали усі - Україна повстала!       

Ти лети, наша пісне, за небокрай!

 

(Гурт людей, переодягнений у цивільні костюми виконуює 2 партизанські пісні)

 

Ведучий:  І раптом тиша, тиша неспокійна…

  І потім чути перший залп, здригнулися дороги.

 Страшний почувся вибух у імлі
 І чулися посеред стін тривоги,
 Нестримні зойки рідної землі.
 Летить снаряд вогненною стрілою,

 І зростає пожарів прибій.

 Тривога…Тривога…Тривога…

 Почався з фашистом двобій.

 

(Реконструкція подій: вбивство мирних жителів та спалення села)

(По завершенню реконструкції, під музичний супровід виходить хореографічний колектив і виконують пластичну композицію «Біда». По завершенню пластичної композиції під звук дзвонів виходить дівчина в образі «Скорботої Мадонни»)

 

Мадонна:  Б`ють дзвони. Протяжно, звучно, по всій Україні. Б’ють на сполох,

піднімаючи з глибини душі ті відчуття, що були майже поховані у віках: біль, нещастя, біду, сльози. Це сотні тисяч домівок, до яких вже не повернеться життя, Це сльози і горе матерів, чиї діти не повернулися з цього пекла. Це крики болю і страждань, це чорний біль і плач нашої землі. Дзвони смерті. Дзвони скорботи.

Впала з неба до долу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.

На душі стало сумно, на вустах – солонно-гірко,

Пролунав той страшний і пам’ятний дзвін.

 

(Хореографічний колектив розходиться. Загиблі, які лежать на галявині підіймаються і створюють стелу загиблим)

 

 

Мадонна:  Скорботнії дзвони лунають сьогодні

  І серце у кожного враз розрива

  За біль і страждання, за сльози солоні,

  За тих, хто життя своє власне віддав

  Забути це горе ніколи не зможем,

  І пісню до болі, що співав соловей

  А музика крику, ридання й скорботи –

  Назавжди залишиться в серці людей.

 

(Під музичну композицію Реквієм виходить хореографічний колектив з лапмадками в руках)

 

Мадонна:  Стоять люди схиливши голову, стоять незрушно, мов обеліски. Де-не-де сльози – то плаче мати, де-не-де стиснутий кулак, а над всіма ними тужливим журавлиним криком линуть дзвони пам'яті, дзвони пам'яті про тих, хто відав своє життя, щоб вижили інші, вижили діти, вижила наша матінка земля. І звучать безсмертні слова поета: «Допоки б’ються серця ваші – пам’ятаймо, молю вас, люди, пам’ятаймо!»

 

(Хвилина мовчання. По завершенню, хореографічний колектив з лампадками в руках йдуть до обеліску по загиблим, де продовжується офіційна частина «Вшанування пам’яті»)

 

Ведучий:  Шановні друзі, дорогі земляк. Сьогодні ми зібралися в знак великої поваги, щоб згадати та вшанувати людей, які віддали свої життя мученицькою смертю заради щасливого майбутнього прийдешніх поколінь – вшанувати пам`ять майже 3 тисяч мирних жителів, із 1347 дітей, які кровавими руками живцем були спалені німецько-фашистськими загарбниками. Людська пам`ять глибока і вічна, вона зберігає в собі все пережите людством. І чим далі у часовому вимірі відходить у минуле епоха війни – тим глибша і болючіша вона відлунює в серцях людей, які пройшли через чорнило сорокових. Війна житиме у душах людських доти, доки жива наша пам`ять. А для солдатських дів, дітей-сиріт і для матерів, чиї діти зосталися на пожовтілих знімках – вона вічна!

 

 

 

 

 

Ведучий:  Дорогі земляки, сьогодні на скорботні заходи та мітинг зібралися усі небайдужі люди, щоб висловити і розділити свій біль втрати за тих, чиї імена сьогодні закарбовані на меморіальних дошках та пам`ятних знаках.

 

Ведучий:  До слова запрошується: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

(Слова гостей)

 

Ведучий:   Відгриміла війна, свій кровавий зібравши врожай,

Скільки літ пронеслось – перемогу вдалось нам здобути.

Час невпинно летить, не впізнати вже рідний наш край,

Та ніхто не забутий, навіки ніщо не забуте.

 

Ведучий:   Просимо вшанувати світлу пам`ять загиблих хвилиною мовчання.

 

(Хвилина мовчання)

 

Ведучий:  А зараз, в знак скорботи та болю просимо покласти квіти та лампадки до пам`ятника усім убієнним в ті страшні часи. Ми не забуваємо! Ми завжди будемо пам`ятати!

 

(Покладання квітів та лампадок)

 

 

Ведучий: Завершуючи мітинг «Вшанування пам’яті», ми свято віримо в те, що на нашій Землі більше ніколи не буде біди і горя…

 

Ведучий: А завжди пануватиме добро, злагода і мир.

 

 

Ф І Н А Л