Технологічна схема А.Камю "Чума"

Ж.П. Сартр про А.Камю:«Його впертий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну в своєму фіналі боротьбу проти нищівних і потворних віянь доби”.

За свідченням самого Камю, «Явний зміст «Чуми»» — це боротьба європейського Опору проти фашизму. «За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати».

БернарРіє

РаймонРамбер

Тарру

Отець Панлю

Жозеф Гран

Коттар

Лікар, який організовує лікарні, налагоджує карантин, керує санітарними дружинами.

 «У всій цій історії мова йде не про героїзм… Мова йде про чесність… У моєму випадку вона полягає в тому, щоб займатися своїм ремеслом».

«Я не знаю, що на мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі, і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найсильніша справа – лікувати їх. Я бороню їх як умію, та й усе».

Паризький репортер. Коли Рамбер знаходить можливість покинути місто, він раптово залишається і приєднується до роботи санітарних дружин.

«Ця історія стосується однаково нас усіх».

«Соромно бути щасливим одному».

Син прокурора відрікається від сімейного затишку,  чудової кар’єри заради пошуку правди й справедливості.

«Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано…»

«…як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, ніби саме із чумою і борюся».

Учений-єзуїт постає не просто служителем церкви, а й утіленням християнського світорозуміння.

«Божий перст відокремить чистих від нечистих, праведних від винних, він – зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню».

Позаштатний працівник мерії Гран уособлює образ «маленької людини» - дивакуватої, але чесної, що самовіддано виконує свою справу. Він добровільно береться вести статистику епідемії.

«Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, утілював ту спокійну мудрість, що надихала дружини в їхній праці».

«Гран – і справді особа не геройська – став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини».

Контрабандист, коли б не чума, його б заарештували. Під час епідемії Коттар розбагатів. Коли епідемія чуми йде на спад, Коттар, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і «замикається у своїй дивакуватості».

Він уособлює світ асоціальності, злочинності, бездуховності