Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА

ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIV - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVI ст.

БОРОТЬБА ПОЛЬЩІ ТА ЛИТВИ ЗА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКУ СПАДЩИНУ. КРЕВСЬКА УНІЯ

У середині XIV ст. українські землі, ослаблені золотоординським пануванням і політично роз’єднані, були захоплені Польщею та Литвою. 

У складі Польського королівства опинилися Галичина, Холмщина й Західне Поділля, де були утворені Руське, Белзьке та Подільське воєводства на чолі з воєводами. Польська влада проводила політику полонізації та покатоличення щодо українців, спрямовану на поширення польської мови, культури, звичаїв та католицького віросповідання.

До Великого князівства Литовського увійшли Волинь, Київщина, Східне Поділля та Чернігово-Сіверщина, де залишилися удільні князівства на чолі з представниками литовської князівської династії Гедиміновичів. 

У 1362 р. українсько-литовське військо на чолі з князем Ольгердом розбило татар у битві на р. Сині Води, що закріпило більшість українських земель у складі Великого князівства Литовського.

Велике князівство Литовське, 90 % території якого становили землі колишньої Київської Русі, було слабко централізованою державою, у складі якої українські князівства тривалий час зберігали автономію. Литовські князі запровадили судочинство на основі «Руської правди», «руську мову» як державну та християнство за православним зразком.

У 1385 р. Польське королівство й Велике князівство Литовське уклали державно-політичний союз — Кревську унію, яка передбачала приєднання Литви до Польщі, прийняття литовцями католицизму, одруження литовського князя Ягайла з польською королевою Ядвігою.

Кревська унія привела до фактичної ліквідації Литви як держави, однак значно укріпила позиції Польщі й Литви у боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410р. об’єднане польсько-литовсько-українське військо на чолі з польським королем Ягайлам та великим литовським князем Вітовтам розбило тевтонських рицарів у Грюнвальдській битві.

Великий литовський князь Вітовт намагався зберегти окремішність Великого князівства Литовського від Польщі. У 1413р. Польща й Литва уклали Городельську унію, за якою визнавалась політична самостійність Великого князівства Литовського, хоча зверхність Польщі над ним зберігалася. Проводивши політику централізації, Вітовт ліквідував Волинське та Київське удільні князівства на українських землях, усунув від влади князів і призначив своїх намісників.

Великий литовський князь Свидригайло прагнув відновити незалежність Литовсько-Руської держави. У 1430р. він підняв повстання проти Польщі, внаслідок якого утворилося Велике князівство Руське. У 1435 р. після поразки війська Свидригайла у битві під Вількомиром воно фактично припинило існування.

Великий литовський князь Казимир, побоюючись нового повстання, тимчасово відновив Київське та Волинське удільні князівства. Однак після смерті Свидригайла він остаточно ліквідував Волинське (1452 р.) і Київське (1471 р.) удільні князівства і перетворив їх на воєводства, що означало ліквідацію залишків автономії українських земель.

ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ УГОРСЬКОГО

КОРОЛІВСТВА, МОЛДОВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА, МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Політична роздробленість і сусідство могутніх держав спричинили загарбання українських земель. 

 Закарпаття в        XI—XIII     ст.      було завойовано Угорським королівством.

 Буковина в середині XIV ст. увійшла до складу Молдовського князівства, яке на початку XVI ст. потрапило у васальну залежність від Османської імперії. 

 Чернігово-Сіверщина на початку XVI ст. потрапила під владу Московської держави внаслідок московсько-литовських війн.

УТВОРЕННЯ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА. ПЕРЕХІД КРИМСЬКИХ ХАНІВ У ВАСАЛЬНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ТУРЕЧЧИНИ

Північне Причорномор'я та Крим перебували під владою Кримського ханства, яке утворилося у 1449р. внаслідок відокремлення від Золотої Орди, а у 1478р. стало васалом Османської імперії. 

Першим правителем Кримського ханства став Хаджі Гірей.

У XV—XVI ст. турки й татари здійснювали постійні грабіжницькі напади на українські землі. У 1482 р. кримський хан Менглі Гірей спустошив і пограбував Київ. Татарська експансія призвела до руйнування міст і сіл, загибелі населення, продажу захоплених у полон людей у рабство.

Український князь Костянтин Острозький організував захист південноукраїнських земель від татарських набігів. Йому вдалося домогтися перелому у війні з кримськими татарами, зупинивши їх натиск на Волинь і Київщину. В результаті спустошені українські землі знову почали заселятися.

Будучи Великим гетьманом литовським, К. Острозький брав участь у московсько-литовських війнах. Він завдав поразки московському війську в битві під Оршею, зупинивши московську експансію на українські землі. Як православний, К. Острозький надавав підтримку православній церкви та сприяв розвитку церковного й культурного життя.

Костянтин Острозький “Некоронований король Русі” СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Українське населення в другій половині XIV — першій половині XVI ст. поділялося на привілейований та не привілейований стани. Шляхта і духовенство належали до привілейованого стану, міщани і селяни — до непривілейованого стану.

●     Шляхта — земельні власники, які мали право обіймати державні посади, виконували військову службу та звільнялися від сплати податків. Шляхта поділялася на велику (князі, пани, магнати), середню та дрібну.

●     Духовенство — служителі православної церкви, поділялися на верхівку (митрополит, архієпископи, єпископи) і рядових священнослужителів.

●     Селяни — жителі сільської місцевості, які займалися сільським господарством, сплачували податки й виконували повинності на користь держави та власників землі. Залежно від виду повинності селяни поділялися на слуг, данників і тяглих селян. Основними повинностями селян були панщина — примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві пана й оброк — натуральна або грошова земельна рента.

●     Міщани —жителі міста, які займалися ремеслами й торгівлею, сплачували податки й виконували повинності на користь держави та власників міст. Міщани поділялися на патриціат (багаті купці, цехові майстри), бюргерів (середні й дрібні купці та ремісники), плебс(біднота, слуги).

Наприкінці XV ст. на півдні України почала формуватися нова соціальна група — козацтво. Слово «козак» тюркського походження означає «вільна озброєна людина». Перша документальна згадка про українських козаків відноситься до 1489р. (М. Бєльський «Польська хроніка»).

Основні передумови виникнення козацтва

•                     Наявність вільних земель у Подніпров'ї та Дикому полі, які мали значні природні багатства й сприятливі умови для занять землеробством, скотарством, мисливством, ремеслами, промислами.

•                     Досвід освоєння незаселених земель уходниками, які навесні відправлялися в південні степи на промисли (бортництво, мисливство, рибальство), а восени поверталися додому й сплачували старостам частину своєї здобичі.

•                     Заснування ватагами уходників, які не поверталися зимувати додому, укріплених містечок-січей для зберігання продуктів промислу та захисту від грабіжницьких нападів кримських татар і турків.

•                     Поява значної кількості людей (селян, міщан, дрібної шляхти), які внаслідок посилення соціального, національного й релігійного гніту прагнули переселитися на нові землі в пошуках кращої долі

Основними галузями економіки були сільське господарство, промисли, ремесла, торгівля. Господарство українських земель залишалося натуральним, де продукти вироблялися для власного споживання, а не на продаж. 

Набувало поширення фільваркове господарство, яке грунтувалося на примусовій праці селян, але виготовляло продукцію для продажу на ринку. Із розвитком фільварків поширилося кріпацтво — система залежності, яка полягала у прикріплення селян до землі та підлеглості адміністративній і судовій владі землевласника.

У містах розвивалися ремесла, налічувалося близько 200 ремісничих спеціальностей. Утворювалися цехи — об’єднання ремісників однієї чи суміжних спеціальностей для виробництва й збуту товарів і захисту своїх інтересів. Розвивалися внутрішня й зовнішня торгівля, влаштовувалися ярмарки торги, які відбувалися регулярно в певному місті для продажу й купівлі товарів. Важливими центрами ремесла й торгівлі були Львів, Київ, Кам’янець-Подільський.

Міста поділялися на великокнязівські та приватновласницькі, залежно від того, на чиїй землі вони стояли. Деякі міста мали право на самоврядування — магдебурзьке право, що звільняло міщан від управління й суду феодалів і представників королівської адміністрації. 

Культура України в другій половині XIV — першій половині XVI ст.

Друга половина XIV — перша половина XVI ст. стали перехідною добою в історії української культури: з одного боку, розвивалися традиційні форми літератури         й           мистецтва, успадковані          від     Київської    Русі   та Галицько-Волинської           держави,     з        іншого        поширювалися загальноєвропейські культурно-освітні рухи.

Українська культура розвивалася в умовах відсутності власної держави й перебування українських земель у складі інших держав, постійних спустошливих набігів турків і татар, поширення впливу західноєвропейської культури Відродження.

Усна народна творчість

Усна народна творчість представлена легендами, казками, обрядовими піснями. Зародилася епічна поезія — думи та історичні пісні, що розповідали про важливі події та видатних діячів української історії.

Літописання

Пам'ятками літописання стали Короткий Київський та Короткий Волинський літописи (XV— XVI ст.), які містять інформацію про українські землі у складі Великого Литовського князівства. Новими центрами літописання стають Луцьк, Кам'янець, Холм та ін. міста.

Освіта, книгодрукування

Освіта надавалася в школах при церквах, монастирях, у маєтках магнатів, університетах Західної Європи. Український вчений Юрій Дрогобич був ректором Болонського університету в Італії, професором Краківського університету в Польщі.

Юрій Котермак - Дрогобич

З'явилося книгодрукування. Першими книгами, друкованими кирилицею, стали твори релігійного призначення «Осьмигласник», «Часословець» та інші, видані у краківській друкарні Швайпольта Фіоля (1491 р.).

Архітектура, живопис

В архітектурі переважало оборонно-замкове будівництво, зразками якого є Верхній замок у Луцьку, Хотинська й Кам'янець-Подільська фортеці. Для них були характерні міцні кам'яні мури, високі вежі, вузькі вікна, що нагадували бійниці. 

Верхній замок у Луцьку  Хотинська фортеця 

Камʼянець-Подільська фортеця 

Пам'яткою церковного мурованого будівництва є Вірменський собор у Львові, в плануванні якого відобразилися традиції давньоруського й вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії.

Вірменський собор у Львові

Пам'яткою мусульманської архітектури є Ханський палац у Бахчисараї, який належав династії Гіреїв — правителів Кримського ханства, і служив їхньою резиденцією. Поруч з палацом знаходяться Велика ханська мечеть і кладовище ханів.

Ханський палац у Бахчисараї

У живопису панував іконопис, зразками якого є Ікона Богородиці і пророками з церкви із с. Підгородці, «Богородиця Одигітрія» із с. Красів Львівської обл., «Юрій Змієборець» із с. Звижень Львівської обл.

Ікона Богородиці і пророками з церкви із с. Підгородці

«Богородиця Одигітрія» із с. Красів Львівської обл.

«Юрій Змієборець» із с. Звижень Львівської обл.

 Виник український іконостас — перегородка з кількох рядів ікон, що відокремлює вівтар від приміщення, де знаходяться віруючі.

Пам’ятками книжкової мініатюри є ілюстрації з Київського Псалтиря, виконані дияконом Спиридонієм. 

У книжковій графіці переважав рослинний орнамент, традиційний візантійський орнамент доповнювався готичними західноєвропейськими рисами