Тема бережливого ставлення до природи у творах поетів Рівненщини

Тема бережливого ставлення до природи у творах поетів Рівненщини

Микола Івнович Пшеничний. Народився 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району Рівненської області – український поет, видавець, краєзнавець, громадський діяч. Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту у 1975 році, де займався в літературній студії під керівництвом Миколи Кузьменка. Був директором середньої школи, кореспондентом газети «Червона зірка», з 1990 року – редактором видавництва «Наш край», з 1993 року – «Край» в Дубні. Працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубно. Активно друкувався на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року. Микола Пшеничний – автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: «Сьомий материк» (1982), «Межа» (1986), «Осторога» (1988), «Калиновый рушник» (1989), «Чорно-білий світ» (2001), літературного портрету «Григорій Дем’янчук» (2001), книжки для дітей «Бекана ворона» (2014), повісті-есе «Подзвін Золотої Підкови» (2016), «Для Дубна, для Волині, для України» (2017), науково-краєзнавче дослідження «Стріляли в правду, молодість, красу…» (2016). Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами. В особі Миколи Пшеничного до літератури прийшов поет загостреної соціальної проблематики, чистого джерельного голосу. Автор вдавався до несподіваних образів і співставлень, умів сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи. В його творчих доробках – боротьба проти чорних бід, безгосподарності, за зелене вбрання отчої землі, за справедливу долю і історію свого народу.«Сьомий материк» (1982) за тематикою – книга про рідний край: це рідне село Молодаво, річка, прибережні рослини, ліс; про сільського дядька, який з гільзи майструє синичник, про безрукого млинаря, що верховодить на вітряках. За пафосом «Сьомий материк» збірка наступальна. Микола Пшеничний не мислив свого життя без доріг, бо саме в дорозі, признавався він, народжувалася більшість його поезій. Шляхи рідного краю явили йому сліди велета слов’янської культури, друкаря Івана Федорова, образ якого по-філософськи трактований поетом у поемі-фресці «Межа», що вийшла окремою книжкою у 1986 році у Львові. Автор зумів відтворити історичний колорит і вивів узагальнюючий образ творця. На його робочому столі сходилися докупи записи, зроблені у Литві і Білорусі, на Саяно-Шушенській ГЕС, на Кос-Аралі, у Грузії і в Туві, в горах Саянах. Микола Пшеничний редагував (і видав у Дубні масовим тиражем) антологію сучасної польської поезії «Інше прохання» – у перекладах київського літератора Станіслава Шевченка, де є навіть поезії Кароля Войтили – папи римського Івана-Павла II. Удвох із дружиною, поетесою Любов’ю Пшеничною, у серпні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва «Незабудка», «Наш край», а потім – «Край», видрукували майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських, херсонських, тернопільських, луганських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли як збірки молодих літераторів краю, так і маститих. Останні роки Микола Пшеничний тяжко хворів, переніс операцію. Помер 20 березня 2020 року внаслідок онкологічної хвороби.

Василь Наумович Басараба. Василь Наумович Басараба – відомий рівненський поет, прозаїк, журналіст, краєзнавець народився 19 березня 1948 року в селі Біла Криниця Рівненського району на Рівненщині. Закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. Живе в Рівному. Він лауреат обласних літературних премій ім. Світочів, Валер’яна Поліщука, Олекси Стефановича, Григорія Чубая. Член Національної Спілки письменників України (2001). Творчість В. Басараби віддзеркалює вічну земну красу, велич і безсмертя народу і вкотре засвідчує свою причетність до цього величного і розмаїтого світу, частинкою якого кожному судилося бути на життєвому шляху. Окремими збірками вийшли: збірки поезій «У країні Україні» (1991), «Воля» (1999), «Калинова кров» (2001), «Прісне і присмачене» (2002), збірка віршів для дітей «Ожинова стежина» (1995), краєзнавча книжка «Нобель на озері Нобель» (2003), книга прози «Оксамитовий вітер» (2005), поезії «Смак сонця» (2008), роман «Страшний Суд» (2013) та інші.