Тема. І.Франко «Захар Беркут». Проблема вибору людини у вирішальній ситуації. Характеристика образу Захара Беркута.

Тема. І.Франко «Захар Беркут». Проблема вибору людини у вирішальній ситуації. Характеристика образу Захара Беркута.

Мета.

Навчити учнів робити ідейно-художній аналіз змісту повісті (ІХ розділ); характеризувати образ Захара Беркута за допомогою фактичного матеріалу та дібраних цитат; розвивати  зв’язне мовлення, вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття на основі спостережень, вчити творчо мислити, робити відповідні висновки, формувати кругозір,виховувати почуття патріотизму, обов’язку перед народом, лідерські якості, уміння орієнтуватися на справжні життєві цінності, правильно обирати пріоритети , інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: портрет І.Я. Франка, текст твору, ілюстрації до повісті, дидактичний матеріал (картки, тестові завдання), мультимедійна дошка.

Життя лиш доти має вартість,

доки  чоловік може  допомагати іншим.

І.Франко

Хід уроку

І. Організаційний момент. Мобілізація уваги учнів.

Сьогодні чудовий осінній день. В класі тепло, затишно. Зануримося в далекі часи боротьби наших предків з монголо-татарською навалою. Історію рідного краю треба знати, адже в наш час відбувається щось подібне.

Щоб зберегти себе як націю, бути духовно багатою людиною, важливо знати ким були наші предки, які передали нам неоцінений скарб - рідну землю. Героїка минулого постає перед нами з твору Івана Франка «Захар Беркут». 

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Прочитати план-характеристику до образу Захара Беркута

«Мозковий штурм». Кому з героїв повісті належать висловлювання? Клас ділиться на дві команди. За правильну відповідь – 1 бал.

Перша команда.

«Прийде пора, іскра розгориться новим огнем» 

(Захар Беркут)

«Раз мати родила, раз і гинути прийдеться» (Бурунда)

«Ми над усе любимо свій кутик,- коли б так кождий інший любив свій кутик,  то певно  всі люди жили б на світі спокійно й щасливо» (Максим)

«Не відбити, але розбити їх – се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут»

«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)

«Мій  батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати , за ким що говорить» (Максим»).

Друга команда 

«Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть» (Максим)

«Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…» (Максим)  

«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві». (Тугар Вовк ) 

«Свідоцтво має бути проти боярина Тугара Вовка велике і страшне:він зрадник…» (Митько Вояка)

«Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не  йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!» (Мирослава)

«Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)

Оцінювання знань учнів

ІІІ. Основний зміст уроку

1. Робота з додатковим матеріалом.

Прочитайте текст, надрукований на картках. 

Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками, всього коло півтора тисячі душ. Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо.

В лісах довкола села паслися корови і воли; але сама місцевість, гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої рогатої худоби. Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Не говорячи вже про дрова, котрих мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки,— ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду. Правда, життя серед лісів і недоступних диких гір було тяжке, було ненастанною війною з природою: з водами, снігами, диким звіром і дикою, недоступною околицею,— але тота боротьба вироблювала силу, смілість і промисловість народу, була підставою й пружиною його сильного, свобідного громадського ладу…

 При вході в долину ревів водопад…  поуз водопаду викутий був у скалі вузький вивіз, яким ішлося вгору і далі понад берегом потока через верхи і полонини аж до угорської країни; се був звісний тодішнім гірнякам "тухольський прохід", найвигідніший і найбезпечніший після дуклянського: десять дооколичних громад, з галицького і з угорського боку, працювали майже два роки над виготовленням сього проходу. Тухольці вложили найбільше праці в те діло, тож гордилися ним, як своїм.

— гляди, боярине, сказав Максим , -  се діло тухольської громади! Геть ось туди через Бескиди тягнеться сеся дорога, перша така дорога в верховині.

Мій батько сам витичував її на протягу п'ятьох миль; кождий місток, кожда закрутина, кождий вивіз на тім протязі зроблений за його показом.

— Твій батько має велику власть над громадою? — спитав він.

— Власть, боярине? — відказав здивований Максим.—Ні, власти у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто, боярине. Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради,— але власти батько мій не має ніякої і не жадає її.

Всюди через потік пороблені були вигідні з поруччями кладки, а зараз поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню, з буряками й капустою, а також загони пшениці, що чистими ясно-зеленими пасмугами простягалися далеко поза хати. Хати були порядно обгороджені і гарно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив'язані були гарно плетені в усякі узори ворота. Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів — опікунів дому. За хатами стояли стайні та інші господарські будинки, всі під драницями і з грубезних, тесаних брусів збудовані; тільки нечисленні обороги були з соломи і насторошували де-де свої золото-жовті, острокруглі чуби догори поміж чотирма високими оборожинами.

2. Бесіда.

-  Які  риси характеру ви виявили ще в Захара  Беркута, прочитавши цей текст? (уміння керувати громадою, великий запас знань, який допоміг створити з Тухольщини квітучий край).

- Чи можете ви вважати, що в Захара Беркута були риси підприємницької діяльності? (підтвердіть свої думки цитатами з наведеного тексту)

- Якості лідера в Захара Беркута, в яких ще ситуаціях допомогли тухольцям і навколишнім селам?

- Щоб ви хотіли взяти з характерних рис Захара Беркута? 

-Чи допомогло б це вам  в майбутньому влаштувати собі життя?

3. Психологічне дослідження. Вам подобається, що Захар Беркут добрий господар завдяки  знанням,  життєвому  досвіду. Він зумів створити квітучий край з Тухольщини. Розв'яжіть  ситуативне завдання. «Чи добрий ви господар?»

1) Жнива. Ви наймаєте комбайнерів і відправляєте далеко в поле.

А)  При цьому: ви даєте їм консерви й «Мівіну» на обід.

Б) Наймаєте кухаря. Даєте продукти. Виділяєте спецтранспорт для підвозу обіду.

В) Вважаєте, що це турбота працівників. Свій вибір обґрунтуйте.

4. Гронування «Образ Захара Беркута»

5. Характеристика Захара Беркута по плану.

6. Опрацювання ідейно-художнього змісту ІХ розділу повісті.

Визначити:

 Тему: (зображення перемоги тухольців над монголо-татарами; смерть старого Беркута);

Ідею: (Возвеличення мужості, винахідливості, кмітливості, наполегливості тухольців);

Основну думку: («Доки будете житии в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила непобідить вас»).

Композицію:

експозицію (продовження атаки тухольцями монголо-татар…)

зав'язку (намагання Бурунди і Тугара Вовка обміняти своє життя на полоненного Максима)

кульмінацію (смерть ворогів, Максим залишається живим)

розв'язку (останння промова Захара Беркута; смерть і поховання ватажка Тухлі).

Сюжет (продовження боротьби тухольців і монголів). 

ІV. Закріплення вивченого матеріалу. 

V. Заключне слово вчителя.

Письменник проголошує у творі ідею згуртованості: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників. 

Своєю повістю Іван Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.