"ТЕМА КОХАННЯ У ТВОРЧОСТІ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ"

СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ   « КОХАННЯ  У ТВОРЧОСТІ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ»

Читець

Кохання… що воно таке,

Що мучить душу  й  серце окриляє?

Кохання… вільне,трепетне  ,легке,

Воно у небеса ,мов птах , злітає!

Кохання мучить, терпить  й водночас

Дає надію   жити і творити,

І мріяти, і, впавши  в котрий раз,

Піднятися і гордо йти по світу.

Кохання…. Що воно несе ?

Для когось згубу , а комусь чекання…

Комусь солодкий біль та попри все

Воно величне-почуття  кохання!     (авторський вірш)

Ведучий.  Саме кохання  надихало на створення справжніх шедеврів багатьох митців , кращі твори яких увійшли в історію та зазнали світової слави.

Хоча всі вони різні за походженням , уподобаннями,навіть жили у різні епохи… Але єднало їх одне: глибоке розуміння прекрасного почуття…

Читець

Крізь призму часу їх вогонь не згас,

Як невмируще почуття кохання,

Описане у віршах і піснях.

У нім надії й марні сподівання.

Шекспір чи Байрон , Данте  чи Сапфо,

Прошиті золотом у світовій літературі.

Й Петрарка, котрий брав своє перо,

Й згорав у полум’ї кохання до Лаури.

Усі вони колись собі жили.

Кохали палко і самі, і їх герої.

Їх до любові всі стежки вели,

Це відобразилось у поетичнім слові!  (авторський вірш)

ВЕДУЧИЙ  

Поетеса античності,яка жила наприкінці  7 – у першій половині 6 ст. до н.е.

Їй належить складний за ритмікою чотиривірш — «сапфічна строфа». В античності лірика Сапфо була надзвичайно популярною. Центральний стержень її поезії — тема кохання , душевні потрясіння й почуття. 

Більшість літературознавців сходяться в тому, що Сапфо можна вважати засновницею жіночої поезії, адже про почуття у своїх творах вона розповідала так, як це могла зробити лише жінка, причому жінка незвичайно талановита. Поетеса уважно вдивлялася у людські душі і бачила там муки нещасливого кохання, пристрасть і щастя, про які з великою щирістю і розповідала у своїх віршах.

САПФО

До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить…
Твій принадний усміх: від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу — слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...

Ведучий

Данте Аліг’єрі- видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, якого називають «Батьком італійської літератури». Його рання любовна лірика проповідувала культ Прекрасної Дами,ім’я якої він приховує. Однак біографи з’ясували,що поет кохав  Беатріче, яка померла на 24 році життя. Безнадійне кохання він оспівав у своїй книзі  під назвою «Нове життя».

Таку назву збірка отримала тому , що Данте був переконаний: завдяки коханню,людина народжується вдруге - духовно.

Данте Аліг’єрі

В своїх очах вона несе Кохання,-
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.

Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?

Хто чув її,— смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.

Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.

Пісня “Historia de un amor”(мовою оригіналу)

Ведучий

Заради кохання людина здатна на терпіння тілесні і  душевні  ….

 Вірші Данте до Беатріче та Петрарки до Лаури стали своєрідною сповіддю про нерозділене кохання. Франческо  Петрарка - ще одна велична постать. Із початком його творчості  в італійській літературі починається доба Відродження. Поет покохав жінку ,яку зустрів у церкві . Вона була заміжньою і він не наважувався підійти до неї. Проте,оспівав у віршах своє нерозділене кохання ,називаючи її «мадонною Лаурою». Очевидно , невипадково поет оспівав кохану саме під цим іменем, що співзвучне із лавром, символом слави… Ці вірші увійшли до збірки «Канцоньєре»-тобто «Книга пісень». Це розповідь - спогад зрілого  поета про нерозділене кохання, яке він  пережив у юності. Це не лише світла радість, але й пекельні муки.

Франческо  Петрарка

Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де постеріг я ті сяйливі очі,
Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім'я
Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в'яне, —
Й ти, неподільна радосте моя!

Ведучий

Вільям Шекспір -видатний англійський  драматург ,поет  доби Відродження . Ліричною героїнею вірша є «смаглява леді», а її поетичний портрет — центральною темою. У сонеті

В. Шекспіра оспівується природна краса земної жінки, вона не ідеалізується, як у сонетах

 Ф. Петрарки. Шекспір майстерно добирає слова на честь жінки, у тому числі вдається до порівняння задля увиразнення її рідкісної, виняткової краси  в українському перекладі «найкраща з-поміж всіх»).

Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра — марна справа, оскільки митець писав не про якусь реальну жінку, а створював сам образ кохання, що пережив століття. Не так вже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він розкрив усе багатство й

розмаїття проявів кохання, невмирущість цього почуття …

Вільям Шекспір

Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,-
А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.

Пісня «Чому тебе раніше не зустрів?)

Ведучий

  Саме з іменем Джорджа  Байрона пов’язана ціла епоха у розвитку не тільки англійської ,але й світової літератури 19 ст. – епоха романтизму.

Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії . Це була історія про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ.

Байрон

Кохав я і зазнав кохання.
Хоч і щаслива доля ця,
А все ж кінець її — страждання.
Ми потай бачились… Той час,
Як ми зустрілись перший раз,
Був повен туги і чекання.
Не пам'ятаю днів, ночей,
Нічого — тільки час оцей
Повік не зможу я забуть.
Я всю віддав би Україну,
Щоб пережить таку хвилину
І знову тільки пажем буть —
Отим щасливим паничем
Із ніжним серцем та з мечем,
Без скарбу — крім дарів природи:
Здоров'я, юності  та вроди…
Ми нишком бачились. Це здасться
Для декого потрійним щастям —
Не знаю… Я б життя віддав,
Щоб перед небом і землею
Я міг назвать її моєю…
Я так тужив і сумував,
Що тільки змогу мав
Десь нишком бачитися з нею

ВЕДУЧИЙ

Хоча Адама Міцкевича і вважають польським поетом, бо всі його твори написані польською мовою, однак його походження й досі точно не встановлено. Перший віршований збірник Міцкевича («Поезія», т. 1, 1822 рік) став маніфестом романтичного напрямку в польській літературі. Романтична поезія сповнена пристрасті, «що пробивається в чуттєвих рисах уяви, зустрічаючи на своєму шляху щораз більші перепони». Така поезія близька до «страшної туги». Витоки її Міцкевич убачав у творчості В. Шекспіра, а родоначальником вважав  Байрона.

Адам Міцкевич
Добривечір! Мені це слово наймиліше.
Ані тоді, як ніч між нами, мов стіна,
Ні в мить, як світлий день загляне до вікна,
Я не вітаюся ніжніше й запальніше.

В вечірній сутіні усе коханням дише;
Ти навіть, в інший час несміла й мовчазна,
Коли добривечір тихенько пролуна,
Зітхаєш голосніш і дивишся жвавіше.

Лишім добридень тим, хто в шлюбі самохіть
З'єднались, до труда й веселощів охочі;
Добраніч — тим, що вдвох, не боячися ночі,

Із кубка любощів одверто звикли пить;
А нам, що мусимо чуття свої таїть,
Нехай добривечір притьмить блискучі очі

Кохання…. Хоча на різних мовах  це слово звучить по-різному, його суть не змінюється. Воно бентежить кров, примушує серце битися частіше, окриляє душу , додає наснаги, надихає творити щось нове…. Це енергія ,що рухає життям. Воно різне і щоразу неповторне…це готовність дарувати прекрасне, не вимагаючи нічого взамін.

  Лише любов допомагає жити

Підкорює серця, полонить час.

Я вам бажаю так життя прожити,

Щоб ви любили  і любили вас.

Пісня «Дай ,Бог ,вам , друзі , і родинам…»