Тема: "Свято золотої, щедрої осені"

                                    СВЯТО ЗУСТРІЧІ ВЕСНИ

Вчитель: Любі діти! Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися в шкільному родинному колі, щоб провести Зиму і закликати Весну.

    Нещодавно 15 лютого Зима з Весною вже зустрічалися. Здавна люди називають це свято Стрітенням, а також його ще називали Зимобор та Громиці.

    На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день зранку ще мете снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дуже вередливий!

    - Що ж ви спостерігали на Стрітення?

    - Якою буде весна?

    - Ще не відступила зима. Ось вона.  ( входить Зима, за нею 4 дитини)

1 дитина

Третій місяць зветься лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

2 дитина

Хоче лютий, щоб на світі

Панувала вік зима.

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

3 дитина

Довші дні, коротші ночі,

Гульк – уже й струмок тече,

Лютий враз як зарегоче,-

Знов морозом припече.

4 дитина

По землі вже крок по кроку

Йде весна, веселий час.

І, розгніваний, до строку

Лютий геть втіка від нас.

Вчитель: Діти, а як в народі кажуть про місяць лютий?

Діти  - Лютий лютує, весні дорогу готує.

• У лютому на Стрітення зима з весною вперше зустрічаються.
• У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз.
• Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме.
• Коли лютий дорогу підгриз,- кидай сани, бери віз.

Вчитель: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися в сніжки, і сніговита ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда? Та все ж хочеться

всім, щоб було вже тепло. Тому і закликали весну іграми, закличками, піснями.

Дитина в українському костюмі

Благослови, мати, весну закликати,

Весну закликати, зиму проводжати.

Весну закликати, зиму проводжати,

Зимонька в візочку, веснонька – в човнику.

Вчитель: Чуєте, діти, що Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.

                                                      (входить Весна)

Весна

А ось і я: Весна-красна,

Куди ступлю- сонце сяє,

Усе навколо оживає!

А ще,- пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну!

Зима

Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший!

Насуплю я брови-

І вітер холодний повіє,

Усе захолоне, рятунку нема,

Під снігом замре, заніміє!

Весна

А я засміюся-

І сонце ласкаве засяє,

Прокинуться луки, ліси і поля-

Усе розцвіте, заспіває!

Вчитель: Веснонько, Зимонько, не сперечайтесь! Ви обидві хороші, але кожному свій час.І тобі, Зимонько-сестричко, прийшов час вирушати в далекий північний край, де морози і сніги.

Зима: Що ж, прощавайте, милі діти. Прощавай і ти, Весно. Твоя взяла!

Я чую, як дзвенить вже твій струмок. Тож зараз я залишу землю,

Прощаюсь з вами усіма, але за рік чекайте мене знову.

                                                     (Зима іде)

Вчитель: Пішла вже зима від нас, а я згадала ще один звичай. На Стрітення йдуть люди до церкви і освячують свічку, яка називається стрітенською.

                                 (Весна запалює свічку і обходить клас)

- Господар чи господиня, прийшовши з церкви, запалює цю свічку і обходить свій дім, заходячи в усі кімнати. Потім ставлять цю свічку в таке місце, щоб всі в домі знали, де вона знаходиться. Зберігають її

 цілий рік, аж до наступного Стрітення. Коли надворі буває страшна

 негода: буря, блискавка,- запалювали цю свічку і вона оберігала дім від біди. Нехай ця свічка захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.

 

Вчитель: А кого ти, Весно, з собою привела?

Весна: Зі мною мандрували мої помічники. Ніщо їх не зупинило. Через тумани і всі перешкоди летять вони на батьківщину, до своїх гнізд, несучи на своїх втомлених крилах весну.

• Відгадаймо, діти, хто це.

В небі чистому, під сонечком

Все хтось дзвонить срібним дзвоником:

Дзень-дзень, дзень-дзень

Славить він погожий день.

Може чули навесні

Того дзвоника пісні.  (Жайвір)

   (Виходить дитина з ілюстрацією пташки і розповідає вірш. І так після кожної  

     загадки. Віддає фото Весні, а вона чіпляє його на  дошці біля малюнка сонця)

                 ЖАЙВІР

Жайвір у небо високо літає,

Жайвір найперший весну стрічає.

В нього високий дзвінкий голосочок,

Ніби то срібний б’є молоточок.

Ніби він тягне нитку сріблясту

З неба до лану людям на щастя.

 

- Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає.

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

               ЛАСТІВКА

Ластівка вернулась, прилетіла вже,

Тут її стрічає сонце золоте.

Щастя для пташини там, де в’є гніздо,

Там, де батьківщина, хоч земель є сто.

 

- Білосніжні гарні птиці

Дім будують на водиці.

Дуже схожі на гусей

Обережні до людей. (Лебеді)

                 ЛЕБІДЬ

Шия довга й ніжна, пір’я білосніжне,

Крилами тріпоче, радісно гелгоче.

Любить чисту воду, тишу й прохолоду.

Їсть траву, комашок, рибу й черепашок.

 

- Хто гнізда свого не має,

Яйця іншим підкладає.

Та у лузі в холодку

Все кує «ку-ку, ку-ку»? (Зозуля)

                       ЗОЗУЛЯ

Вона гнізда не має,

Ку-ку, ку-ку співає.

Своє одне яєчко

Кладе в чуже гніздечко.

Маленьке зозулятко

Кричить і їсть багато,

І пташенят хазяїв

З гніздечка викидає.

Шкода пташок тих бідних,

І їх батьків нерідних,

Чуже дитя годують,

Немов своє пильнують.

Та виростає птиця

Для лісу захисниця.

Всю гусінь в лісі й гаї

Старанно позбирає.

 

- Птах великий і красивий,

Чорний або сніжно-білий.

Гострий дзьоб, тоненькі ноги,

Вернувсь з далекої дороги. (Лелека)

                  ЛЕЛЕКА

Ще дідусь мій примостив колесо на хаті,

І лелеки з тих часів стали прилітати.

Мов сторожа нагорі пильно поглядають,

Від мишей, комах, щурів двір оберігають.

У старе гніздо несуть очерет, солому,

Пір’я і траву кладуть – буде тепло в ньому.

І висиджують малят у дощі і спеку.

Пройде літо. Полетять у краї далекі.

 

- Ходять по городу

Великого роду,

Ноги як лопати,

А сліду не знати. (Гуси)

            ГУСИ

Білі гуси на озеро впали.

Тихі води кругом розгойдали…

Розцвіли, як купави великі…

Довго-довго їх чуються крики.

 

- У садочку понад тином

Я зробив йому хатину.

Він навколо обдивився,

Засміявся й оселився.

Що за пташечка, скажіть,

Навесні до нас спішить?

Хто свистіти вміє так?

Це лише маленький… (Шпак)

              ШПАК

Йде весна. Початок квітня.

Шпак, пташина перелітна,

Повертається додому,

В’є гніздо в дуплі старому.

Хоч ще голодно для пташки,

Бо не вилізли комашки,

Та уваги не звертає,

Весело пісні співає

 

- Дивний ключ у небі лине:

Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в весняній млі

Прилітають… (Журавлі)

                ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель

Сто полів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Побував я по усюдах

Гарно скрізь, як кажуть люди.

Та найкращая земля,

Де родивсь й зростаю я.

Вчитель: От і журавлі-веселики повернулись в рідний край. А ще вони здійснюють бажання. Я пропоную вам сьогодні зробити свого журавлика, на його крильцях напишете бажання і воно обов’язково збудеться.

                    (Виготовлення журавликів в техніці ори гамі)

                    Діти стають у коло зі своїми журавликами

1 дитина: Всі ми зиму проводжали,

Весну-красну зустрічали.

Весно, уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай.

2 дитина: Дай добро кожній родині,

Миру й спокою в країні.

Щоб усі були здорові,

В щасті жили і любові.