Матеріали до сценарію виступу 11-класників на випускному вечорі

Ведучий: 

П’янять духмяні аромати літа,

Співа печально й радісно душа:

Сьогодні школу покидають діти

І ввесь цей зал в життя їх проводжа.

 

Ще мить – і ніжно в вальсі закружляють

Випускники... Як швидко плине час!

Усім всього прощально побажають,

Й полинуть у життя, залишать нас.

 

Та будуть рідні їх стежки чекати,

Батьки, родина, друзі, вчителі –

Кому їх буде тут не вистачати,

Всі найрідніші люди на землі.

 

Отож – пора! Запрошуєм на сцену!

Цей вечір випускний сьогодні -  ваш!

Найкрасивіші леді й джентельмени,

Наш рідний, наш 11 клас!

 

Випускники:

Дитинство наше тихо заблукало в садах духмяних, в росяній траві.

Вже тих смішних колись дітей не стало й давно, здається, ми були малі.

Коли хотілось вітер уловити, поговорить з ромашкою в гаю,

Розцілувати сонце! Полетіти в високе небо. Встоять на краю

Крутого яру. В очі зазирнути мурашці, пташці, небу і квіткам.

Коли хотілося ввесь світ збагнути, таке дитинство не забути нам!

 

 

Під мелодію Шопена  говорять випускники (по одному реченню)

*Ось і відлетіла у неозору даль наша сімнадцята весна, минає наше безтурботне дитинство...

*Довгоочікуваний, чарівний, неповторний, а головне – наш випускний вечір.

*На душі радісно і сумно водночас, ця мить- прекрасна й не повториться ніколи!

* На вулиці буяє зеленим цвітом неповторний літній вечір, а прийдешній день несе нове і незвідане досьогодні життя.
*Час летить і змінює все, що нас оточує. Але всім нам у майбутньому неодмінно світитиме далеким вогником, сповитим солодким, стискуючим серце спогадом — дитинство і юність.

 *Юність…. Юність захоплює вірною дружбою, рожевими мріями, першим коханням… Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі Але…

*Але все має свій початок і кінець.  Школу закінчено  і  сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям.

*Школо, ти відкрила нам новий шлях, шлях до знань. Кожен крок на цьому шляху -подія, кожна мить - особлива. Ти допомагала нам боротися з труднощами і щиро раділа нашим успіхам.

*Ти нас навчила справжній дружбі, щирості і доброті, впевненості і вмінню відстоювати власну думку.

*Завдяки незабутнім рокам у школі наше дитинство стало міцним підґрунтям для майбутнього дорослого  життя.

*Ми підемо непроторенними шляхами, ми зустрінемось один на один з труднощами життя і несправедливістю. Ми зуміємо вистояти і не змінити обраної дороги.

*Ми опануємо професіями, побудуємо будинки, понароджуємо дітей і пізнаємо таємницю щастя.

*За нами – майбутнє: наше, нашої країни, нашої планети

*Все це буде потім. А сьогодні – найпрекрасніший вечір шкільної юності-вечір прощання зі школою і дитинством –  наш випускний!

Ода атестату.

О мій єдиний, жаданий, довгоочікуваний, не раз бачений у пророчих снах,  АТЕСТАТЕ!!!

Нарешті я дочекалася цієї урочистої миті, коли можу ніжно доторкнутися до твоєї пластикової основи і тонесенького паперового додатку! Моє дихання завмирає, а серцебиття несамовито прискорюється, коли я дивлюся на розмаїття своїх балів у тобі. У трепетних, щемких спогадах постають ті безсонні пізні вечори та сполохані недоспані ранки, коли надзвичайними нелюдськими зусиллями  волі я намагалася розтулити свої сплячі очі аби домучити недоучений предмет і отримати пристойний бал! Скільки разів замість того, щоб сходити на дискотеку і  натанцюватися там до відпаду в своє задоволення, мені доводилося сидіти вдома і зубрити українську, алгебру, геометрію,  готуючись до зовнішнього незалежного оцінювання! І все це ради тебе, мій неповторний і вистражданий, заради твого середнього бала!

Нехай ось тільки поступлю і відучуся, а тоді заховаю тебе,атестате, в найглибшу і найстарішу прабабусину скриню аби забути і про тебе, і про всі свої муки в ім’я тебе!!!

 

Психологічні поради вчителям

              Шановні вчителі!

  Ми дуже добре розуміємо наскільки важкою і виснажливою є ваша професія!

 І знаємо, що бувають моменти, коли у вас просто закінчується енергія. Ми ознайомились з педагогічною  і психологічною літературою і спеціально для вас розробили рекомендації  для релаксу.

    Отож, коли вже зовсім немає сил, витримки, терпіння,  коли всі дістали і все набридло  скористайтеся однією з наших психологічних  порад

   Різко перервіть урок - мило посміхніться, вийдіть з класу і попрямуйте

а) в ресторан (піццерію, кафе чи на крайній випадок – в шкільну їдальню та смачно пообідайте;

б) в найкрутішу перукарню і змініть імідж, пофарбувавши чи підстригши волосся;

в) в найближчий магазин,  і, незважаючи ні на які калорії, купіть  і з’їжте шоколадку з  цілими лісовими горіхами.

      -попередьте адміністрацію школи, що у вас склалися непередбачувані обставини і ви не зможете бути на уроках, а самі неплановано сядьте в автобус, поїдьте в торгівельний центр і, залежно від суми грошей в гаманці,  неплановано купіть собі

а) ультрамодну сукню чи штани;

б) візьміть в кредит новий диван чи ноутбук;

в) просто сходіть в МакДональдз і з’їжте  гамбургер та морозиво ріжок.

       Закиньте неперевірені зошити подалі, залиште всі розпочаті справи або переадресуйте їх іншим членам сім’ї , а потім

а) випивши півлітрову чашку кави з печивом,  розженіть всіх домочадців від комп’ютера з словами «А мені коли небудь можна відпочити  в  інтернеті ?!»    засядьте на півночі в соціальні мережі;

б) купіть кілограм хамси  або 2 оселедці, подзвоніть до друзів і попередьте, що через півгодини ви прийдете до них в гості на чай, отож нехай варять мундєрку;   

 в) включіть  дуже голосно диск з піснями групи «Міраж»  або  «Фрістайл»  і потанцюйте до повного виснаження.  

І головне-будьте впевнені, що будь-який з цих варіантів релаксу  допоможе вам відпочити та  відновити сили для нових щоденних вчительських звершень!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Сценка «Батьківська турбота»

Батьки –найтурботливіші люди на Землі. І скільки б років тобі не було, але для мами з татом ти завжди будеш дитиною, яку потрібно не просто любити, а й контролювати, і ввесь час спрямовувати на путь істинний. Пропонуємо всім зануритися в ту зворушливу надмірну батьківську турботу

  І так-епізод 1:  завтра донечка  іде у перший клас

Мама: Так, ну нарешті, здається, все зібрали: форма напрасована, бантики готові, букет є. Доця, то ти все пам’ятаєш, що ми тебе вчили? Як у школі треба себе вести? Якою треба бути?

Доця:  Треба бути вихованою, не кричать, не биться, не плюватись..

Мама: Так, правильно! Не бігай на перерві по коридорах, чи надворі, бо впадеш, порвеш колготочки ( а вони вже 60грн. стоять!). Не забувай ручки мить перед їдальнею..

Доця: і після тувалєту..

Мама : Так, молодець, умнічка, знаєш. Та дивись не дразни там нікого, бо ще склопочеш на горіхи

Доця: а це як?

Тато: а це так само, як маму не слухаєш чи перекривляєш, то що мама робе?

Доця: АААА, виходить з себе, треба тікать..

Мама : отож не доводь нікого, особливо вчительку

Доця : а як роздраконю, то треба тікать….

Мама: не зли мене. Так, ще:  в магазин на перерві не ходить, чіпси, колу, сухарики не куплять, хіба булочку чи бананчик.. Після школи рота ніде не роззявлять, ворон не рахувать, а швиденько додому

Тато : як хтось обіжатиме – давай здачі. А як бачиш, що не подужаєш то що?..

Доця- вкусить і тікать!

Тато: можна й так, а краще - сказать татові, я розберусь..

Доця: Ну всьо, я вже все знаю, буду спать, ідіть і ви. Не бійтесь, всьо буде нормальок, прорвьомся у вашій школі…. Якось…

Мама: Доця, і главне: як ідеш на двір, шапочку обізатільно вдягай, щоб голова не мерзла…..

Згадали як було? А тепер ще один важливий етап у житті кожного підлітка-

епізод 2:   перший похід сина на дискотеку.

Мама: …Синочок, а може краще ти туди не йтимеш, на ту діскотєку… Там таке робиться! Краще он сім’єю посидимо, почаюєм, я тортика спекла….                                    Син: Ма…, не починай, ви ж обіщали, як буде 15 років - пускатимете. То день народження в мене вчора був. І взагалі, я вже дорослий, я йду і це не обговорюється                      

 Батько: ти не дуже тут метушись - дорослий він! Хай як почнеш сам гроші зароблять, тоді робитимеш, шо схочеш. А поки ще на наших плечах - то полегше виступай.  (до мами) Хай іде. Я на діскотєку  тоже в 15 перший раз пішов                                                                                                 Мати: та ні, в 14, а мені тоді 13 було - ми з тобою тоді вперше побачились. Ти  такий прищавий і низенький ще був…                                                                                                                    Син: Капєц: батько в 14, мама в 13 на танчики ходить почали, а мені вже 15, а вони: «може дома посидиш, чайку поп’єш»                                                                                                                        Батько: Іди, йди, тільки ж голову на плечах май: не вживай всяку гадость поза углами .

Мама : синочок, колу пий, чи спрайт, або живчик чи сочок фруктовий якийсь…                                                              Син: Дааа, да….

Батько: з дівчатами лишньо не водись, шоб хоч жениться не прийшлося, в школу ходячи.

Мати: та тіпун тобі на язик!. Воно ж, звичайно, зараз такі дівчата - ужас: і п’ють, і курять і на хлопців вішаються не  одчепишся. То ти , синочок, краще тікай од їх, як приставатимуть.

Син:   Харашо…

Батько: До всяких там знайомих чи друзів на мотоцикли не сідай!

Мама: Ой не дай, Божечко, синочок, бо взнаю - не пущу більше !

Батько: В мордобої краще не влазь, хіба в крайньому випадку

Мама: Ой, пожалій мене , дитиночко, ні в якому випадку не лізь у бійку. І телефон не відключай, я передзвонюватиму!!!

Син: Мама, я не мала дитина!!!!! З мене й хлопці сміятимуться: мама дзвоне!

Мати: хай як хочуть твої хлопці! Ну то сам передзвони,  хоч разочок, годин у 12, бо я ж з глузду з’їду!

Син: Он до мене вже хлопці зайшли, я пішов

 Мати: ОЙ,ОЙ, ОЙ……………..

Син: Та досить, мам, ви ж не в армію мене проводжаєте, я вернусь

Батько: у пів першого! Ну, ладно, давай, синок, держать марку!!!!! Не зганьби наш рід!

Мати: Ой , Божечко, а шапку!?                                                                                                        Син (шапку бере в карман) –пока, єс, нарешті!

Знаючи турботливість своїх батьків,  ми можемо уявити як вони проводжатимуть нас на перший тиждень навчання в гуртожитки Черкас, Києва, чи Одеси.

Отож-епізод третій, заключний - проводи на навчання в інститут

Мама: Ой, а сковородочку я тобі не поклала!  Батьку, ану зніми з горища, там є новенька; моя мати мені ще на придане давала.                                                                                                                     Дочка: мамо, хватить мені всього напихать!

Мама: Все одно машиною везем, не на плечах нестимеш, треба взять всього побільше. Вобщим, слухай, в синій сумці бутиль сала, (дуже швидко, речитативом перелічує  слідуюче) бутиль смальцю, літра олії, 3 банки тушонки, 5 баночок салатів: з перчику, огрочків , помідорів, гриби-2 банки, вареннячко з смородини, клубнички, абрикосів, вишневе, сливове,  . У червоній сумці-свіжа заморожена курочка ( далі-дуже швидко, речитативом переліч. слідуюче) півкачки, одбиті заморожені одбивні, накручені голубці-тушитимеш, заморожені домашні пільмєньки-варитимеш, з кіло борошенця, кілограм  два сахару, пачка солі на перший случай- тоді купиш, баночка ряжаночки, баночка сметанки, бутилочка молочка, спеції…

Дочка: Мам, я все знаю, ми ж разом складали сумки..

Мама: доця, мені треба проговорить, щоб нічого не забуть. Там ще батько пів мішка картоплі набрав, трохи моркви цибулі, капустину, бурячок…. Вобщим, на тиждень, а може і на два точно всього хватить, а тоді ж ти приїдеш…

Батько: Ти ж, дитино, там, того, дивись,  щоб усе в тебе нормально було: вчися,  в рамках себе держи, аби нам з матір’ю за тебе  соромно не було

Мати: ОЙЙЙЙЙЙЙЙЙ, дочечка.. А з хлопцями поакуратніше, бо вони ж у наш час такі непутьові і безтолкові, не всунь свою голову ні в яку багнюку, доцюня

Дочка: Та я все знаю, ви ж мені все це 100 раз розказували!

Батько: Хоть і 200.!  Ми ж за тебе переживаєм, бо ти ще мале й дурне теля! Слухайся батьків!

Мати: Та курить же там не почни

Дочка: Не підсядь на енергетики, чи слабоалкоголку, - все, знаю, все чула! Скільки можна!

Мати: Скільки треба, стільки й можна!. Та вранці не лінуйся, а встань на півгодинки раніше, та хоч супу якого звари - поїж. Шоб мені там не голодувала….                                                                                         

 Дочка:  (показуючи на сумки)  Хоч би й хотіла, то не вийде.

Мати Не умнічай, бо гастрит і язва-найчастіші студентські проблеми.. Вроді все… Батьку, може я щось забула?...

Батько: І главно - вчися, не зганьби рід наш і село там на своїй учобі. Щасливо,  доця.

Мати: І шапку, шапку дивись мені, носи, як буде холодно!

 

Виступ класного  керівника на випускному вечорі

Діти, випускники, мій 11 клас!

Швидкокрилим птахом пролетіли 11 років навчання у школі.  В цих стінах ви виростали, здобували знання, переживали досягнення і невдачі, злети і падіння. Школа була і назавжди залишиться вагомою сторінкою вашого життя.

        В житті буде всього. Та коли вам здаватиметься, що вас переслідують невдачі, буде важко на душі, або серце огортатиме сум - візьміть шкільний альбом, згадайте друзів-однокласників та цікаві шкільні історії, і з полегшенням посміхніться своїм світлим спогадам про безтурботне шкільне дитинство.

       Попереду у вас ціле життя: насичене, різнобарвне, неповторне. Яким воно  буде залежатиме від вас. І дай, Боже,  вам сили здолати всі негаразди і перешкоди, достойно витримати випробування удачею і зуміти розпізнати і оцінити те загадкове поєднання життєвих обставин, що зветься щастям.

        В житті вам зустрічатимуться різні люди: добрі і злі, співчутливі і заздрісні; ті, що допомагатимуть піднятися і ті, що радітимуть вашому падінню. Та всі вони посилаються  Богом для чогось: хтось для випробування, а хтось - як подарунок долі. Якщо вам завдають болю, то це робить нас сильнішими і загартованішими. То ж навчіться дякувати Всесвіту за все і всіх у своєму житті.

    Не переймайтеся тим, що думають про вас інші - думки людей різні і  змінюються щодня. Набагато важливіше бути в гармонії з собою, з своїм внутрішнім «Я»

      Вмійте визнавати свої помилки і прощати інших людей за їхні.

    Навчіться цінувати і берегти те, що маєте: батьківську турботу і любов, вірних друзів, власне здоров’я.

    Нехай  вам вдасться  відшукати свою дорогу у величезному життєвому лабіринті і не розгубіть себе, йдучи по ній.

    А ще ми живемо в такий час, коли найголовніше побажання - це побажання миру. Нехай вам ніколи не доведеться брати в руки зброю, направляти її на іншу людину. Хай над вашими головами, над нашою рідною Україною нарешті буде мирне небо.

     Щасливої життєвої дороги!!!

 

 

Перероблені пісні.       

Під  мелодію  «Тиха  вода, тиха  вода, тиха на  бистрині...»

 Ой, поїду   я  у  місто,буду  там  навчатись,

Та  щоб  мізки  працювали, треба  харчуватись.

Радий  буду  щосуботи  приїхать  додому

Ви ж, батьки  сумки  збирайте  мені  молодому.

 

       Як  приїду, як  погляну  на  рідне  подвір’я:

       Три  кабанчики  й корова,  й  20 качок  в  пір’ї,

        На  столі  кров’янка  й  сало, в  погребі  салати.

         «здрастуй,  мамо,  здрастуй, тату,  йдіть  сумки  збирати!»

 

Проводжать  в  неділю  в  місто  будите  сім’єю.

Щоб  сумки  у  руки  влізли  з  їжею  моєю:

Мама  візьме  дві  й  дві  тато, ще  по  дві  я  й  братик.

Поки  тиждень  буду  вчитись - ще  щось  підзбирайте.

Пісня під мелодію «Тече вода каламутна.»

1. Тече вода каламутна, моя доню чом ти смутна?

Я і смутна, і сердита, зранку завтра буду бита.

2. Хто ж набить тебе посміє, мила мія, люба мія?

Ти наб’єш мене, мій тату, як побачиш атестата.

3. Показать тобі, татусю, атестат я свій боюся,

Бог із ним моя дитино, пізно в руки брать лозину.

4. Не мої у ньому бали, тільки не роби скандалу.

Я ж давно попереджала, щоб грошей мішок збирали.

5. Бо ж я хочу поступати, в інституті все вивчати.

Тестування, будь неладне, так було на ньому складно.

6. Хай не судять строго люди, вже як буде так і буде.

В інститут якщо не пройдеш, то скоріше заміж вийдеш.

Пісня під мелодію «Как упоительны в России вечера»

 Які прекрасні в нашій школі вечори,                                                           

 Коли і вчителі, і учні вже десь вдома,

Лиш сторож там, в своїм куточку мирно спить,

Які тоді прекрасні в школі вечори.

Нема уроків і нема перерв, нема директора ні завуча лиш тиша,

Ніхто на учнів своє горло не дере, адже нема тоді уроків і перерв.

Дзвінок не дзвоне, бо нема на те причин

Лиш зрідка миша прошмигне по коридору.

А вчительки своїх вже доять корівчин -

 Сидіти в школі їм – нема на те причин.

Нема уроків і нема перерв, нема директора ні завуча лиш тиша,

Ніхто на учнів своє горло не дере, адже нема тоді уроків і перерв.