Тематична консультація для батьків "Сенсорна інтеграція та розвиток дітей з соціоадаптаційними труднощами"

ТЕМАТИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

 

Тема

Сенсорна інтеграція та розвиток дітей з соціоадаптаційними труднощами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовлено фахівцем (консультантом) Чемеровецького ІРЦ – Бойком Максимом

 

 

ПЛАН

1. Вступ: Визначення сенсорної інтеграції та її роль у розвитку дітей з аутизмом

- Визначення сенсорної інтеграції.

- Які аспекти сенсорної інтеграції важливі для дітей з аутизмом.

2. Основні виклики та особливості сенсорної інтеграції у дітей з аутизмом

- Гіпер- та гіпо-реактивність до сенсорних вражень.

- Проблеми із фільтрацією сенсорної інформації.

3. Практичні стратегії для полегшення сенсорної інтеграції у дітей з аутизмом

- Сенсорні дієтичні засоби для полегшення гіпер- та гіпо-реактивності.

- Використання технік сенсорної стимуляції для покращення фокусу та уваги.

4. Види сенсорних систем, діагностика та корекція

- Практичні вправи для розвитку сенсорної інтеграції у дітей на основі реальних сценаріїв.

- Сенсорна дієта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Сенсорна інтеграція це структуризація відчуттів, які потім будуть  використані певним чином. Відчуття дає інформацію про фізичне тіло та навколишнє середовище. Кожну мить в наш мозок поступає незчисленна кількість сенсорної інформації – і не тільки від очей та вух, а від усього тіла загалом. Ми маємо також особливе відчуття, яке фіксує дію сили тяжіння, та його рух по відношенню до Землі. Іншими словами сенсорна інтеграція – це організація сенсорних сигналів, дякуючи яким, мозок забезпечує ефективне реагування тіла та перцепцію, формує емоції та думки. Те, як дитина переробляє оточуючу та внутрішню інформацію, впливає на розвиток його почуттів, думок та дій. Навіть незначне порушення в процесах діяльності мозку можуть впливати на те як дитина набуває побутових навичок, навчається та спілкується.

Здійснюються вони саме в такій послідовності – від відчуття до сприйняття, від сприйняття до уваги, від уваги до пам`яті і так далі. Здатність сприймати відчуття з оточуючого світу крізь три основних канали сприйняття (слух, зір та тіло) та інтерпретувати їх зветься сенсорикою.

Процес відчуття та сприйняття у дітей з порушенням розвитку, як правило, збережене, але спотворена чи зовсім відсутня інтерпретація сприйнятого сигналу. Дитина відчуває дискомфорт, але не розуміє причину та місце цього стану. І реакція дитини спрямована на дискомфорт взагалі – вона може кричати, плакати, проявляти агресію чи самоагресію. При відсутності інтерпретації, дитина може не розпізнати тривожності сигналу, що може привести навіть до серйозних травм.

Загальним проявом дисфункції сенсорний регуляції є неспроможність дитини підтримувати необхідну ступінь уваги, а також концентрувати увагу на завданні, що стоїть перед нею.

Дитина з порушенням аутистичного спектру має, як правило сенсорні порушення різного ступеня. Їй важко локалізувати тактильне стимулювання та зрозуміти де знаходяться її кінцівки, якщо дитина їх не бачить. Рухове планування теж часто буває в занедбаному стані. Про це можна зробити висновок, якщо попросити дитину повторити не зовсім звичну позу, яку показує вчитель. Сенсорна дезінтеграція у дитини з РАС може проявлятися в нечуттєвості до кордонів власного тіла та особистого простору. В неї не сформовано поняття про власне тіло. Це помітно в дезінтеграції вектору „око-рука”, зниження больового відчуття, зниження чи спотворення тактильної чуттєвості, по неадекватній реакції на різку зміну положення тіла у просторі. Є три види „неякісної” обробки сенсорних сигналів, які часто зустрічаються найчастіше. По-перше, це сенсорний сигнал не „реєструється” мозком як треба, тому дитина на щось не звертає уваги, а на інше реагує занадто бурхливо. По-друге, зустрічається погана модуляція сенсорних сигналів, особливо вестибулярних та тактильних: це є причиною розвитку гравітаційній невпевненості та надчуттєвості. По-третє погано працює та частина мозку, яка відповідає за позив до дій, особливо до нових, чи до зміни дій. Це приводить до того, що пригнічується цікавість до праці, яка зазвичай вважається конструктивною та корисною. Тобто, в мозку є область яка „вирішує” який сенсорний імпульс реєструвати та запропоновувати наший увазі. У дітей з РАС вона функціонує погано, тому вони не фіксують багато з того, що помічають інші. Чим гірше працює ця зона мозку, тим важче допомогти дитині набути навичок, необхідних в повсякденному житті.

2. Основні виклики та особливості сенсорної інтеграції у дітей з аутистичними проявами

Гіпер- та гіпо-реактивність до сенсорних вражень:

Гіперреактивність: Деякі діти можуть проявляти гіперреактивність до сенсорних вражень, що означає надто високу відповідь на стимули. Наприклад, надто сильна реакція на звуки, світло чи дотики. У таких випадках, ми можемо включати техніки глибокого тиску та важкість, щоб зменшити гіперактивність та забезпечити дитині відчуття безпеки.

Гіпореактивність: Інші діти можуть мати гіпореактивність, коли вони не реагують достатньо чутливо на сенсорні стимули. У цьому випадку, заняття можуть включати стимуляцію через ігри та вправи, які допомагають активізувати чутливість до різних вражень.

 

3. Практичні стратегії для полегшення сенсорної інтеграції у дітей з аутизмом

Сенсорні дієтичні засоби для полегшення гіпер- та гіпо-реактивності:

Гіперреактивність: Для дітей з гіперреактивністю до сенсорних вражень, важливо враховувати дієтичні аспекти. Деякі діти можуть реагувати на певні харчові компоненти, такі як штучні барвники, консерванти або глютен. Включення або виключення цих компонентів з дієти може допомогти знизити сенсорну реактивність. Застосовувати такі продукти, як ті, що містять магній (горіхи, банани), який може допомагати знижувати стан тривожності та гіперактивності. Дослідження показали, що омега-3 жирні кислоти можуть покращити сенсорний вхід і знизити гіперреактивність.

Гіпореактивність: У випадку гіпореактивності, важливо включати в раціон продукти зі стимулюючим ефектом. Це може бути тепла їжа з вираженим смаковим ароматом, яка допомагатиме збуджувати апетит та активізувати чуттєву систему.

Використання глибокого тиску може допомогти знизити гіперреактивність. Включення харчових продуктів різної текстури (кремові, хрусткі, соковиті) може бути корисним. Також корисним буде використання глибокого тиску, це можуть бути обійми, важкі ковдри, спеціальні облягаючі футболками та масаж. Сенсорні паузи: Важливо надавати дітям можливість відпочити від сенсорних подразників. Створіть спеціальний куток з комфортними кріслами, важкими ковдрами або іншими засобами для релаксації.

Застосування таких сенсорних дієтичних засобів може впливати на емоційний стан та рівновагу, сприяючи зниженню гіперактивності або стимулюванню реакцій при гіпореактивності.

Використання технік сенсорної стимуляції для покращення фокусу та уваги:

Використання сенсорної стимуляції може допомогти підвищити фокус та увагу дітей з аутизмом:

Текстурні подушки та килимки: Надавайте дітям можливість торкатися та відчувати різні текстури під час сидіння чи лежання. Це може сприяти подоланню відволікання та покращенню концентрації.

Стимулюючі іграшки для рук: Використання спеціальних іграшок, таких як антистресові м'ячики або гелеві стимулятори, що викликають цікаві відчуття, може забезпечити додаткову сенсорну стимуляцію під час занять чи навчання.

Фізичні вправи: Заняття фізичною активністю, такою як стрибки на трампліні чи балансування на м'ячі, може сприяти активізації чутливості тіла та поліпшенню уваги.

4. Види сенсорних систем, діагностика та корекція:

Тактильна система: інтерпретує відчуття від дотиків, температури зовнішніх об'єктів, тиску.

Ознаки гіперчутливості:

- уникає дотиків чи контактів, не терпить коли до неї підходять надто близько;

- уникає рухливих ігор в яких є дотики до тіла;

- дратується коли на неї одягають одяг певної фактури.

Ознаки гіпочутливості:

- постійно обмацує, облизує предмети;

- відчуває труднощі маніпуляцією предметами якщо вони легкі або вібрують (малювання олівцем, ручкою, користування столовими приборами, застібання ґудзиків тощо)

Тактильна стимуляція:

Поставте перед дитиною ящик з різними предметами з різними текстурами, такими як гладенький пластик, м'який плюш, груба тканина. Дитина може доторкатися до кожного предмета і визначити, як вони відчуваються.

Масажні іграшки: Використовуйте м'які масажні іграшки або щітки для стимуляції тактильних відчуттів. Пропонуйте дитині самостійно проводити масаж по своєму тілу.

Вестибулярна система: інтерпретація відчуття руху, сили тяжіння, рівноваги. Ця система – головний організатор відчуттів, бере участь у оволодінні мовленням, відповідає за регуляцію та координацію м'язової активності, невербальне спілкування, рухи очей при розгляданні предметів, читанні.

Ознаки гіперчутливості вестибулярної системи: дитина боїться гірок та каруселей на дитячому майданчику; легко закачується у машині, ліфті, на каруселях; боїться висоти, сходів, спускається по них приставним кроком у віці старше 3х років; уникає ігор у яких треба балансувати, не бере участі в рухливих іграх; рухається надто повільно, під час заняття часто кладе голову на стіл; сидить у позі W або намагається лягти, коли заняття проводиться на підлозі.

Ознаки гіпочутливості: може впасти зі стільця втративши рівновагу; часто обертається навколо себе, стрибає, бігає; не здатна висидіти на одному місці довгий час.

Вестибулярна стимуляція:

Гойдалки та балансувальні дошки: Забезпечте доступ до гойдалки або балансувальної дошки, щоб дитина могла виконувати різні рухи. Наприклад, можна створити просту гойдалку або використовувати лаву для балансування.

Ігри з рухами: Створіть ігри, в яких дитина виконує різні рухи вперед, назад, вгору і вниз. Наприклад, гра "Стрибай, як кенгуру" або ходьба навшпиньки, чи напівприсідом.

Слухова система: виконує дві важливі функції – сприймання звукових коливань, регулювання положення та рухів тіла у просторі.

Ознаки гіперчутливості: уникає гучних звуків; починає співати, гудіти або говорити, коли довго чує гучні звуки (так вона заглушає шум який її лякає чи дратує); лякається певних неприємних звуків (гудіння пилососа, фена), може заплакати почувши їх; швидко відволікається на звуки.

Ознаки гіпочутливості: має проблеми зі звуковимовою, розрізненням фонів; постійно шукає звукові стимуляції; збільшує гучність звуку в електронних приладах.

Слухова стимуляція:

Музичні ігри: Грайте в ігри з музичними інструментами, такими як барабани, ксилофон або м'який музичний килимок. Дитина може відчувати ритм, виражати емоції через музику.

Звукові ігри: Розмістіть різні предмети в коробку і просіть дитину визначити предмет за звуком, коли вона тремтить або торкається його.

Зорова система: забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, визначення відстані від них, їхнього взаємного розташування у просторі, рухів тощо.

Ознаки гіперчутливості: не терпить яскравого освітлення, відчуває зміну в освітленні; уникає погляду співбесідника; кидає предмети і дивиться як вони падають; відчуває труднощі зі знаходженням потрібного одягу, коли його багато; відволікається на деталі.

Ознаки гіпочутливості: шукає додаткові візуальні стимули; полюбляє дивитись на предмети, що крутяться; має труднощі зі знаходження візуальної пари предметів (парних карток, пари для рукавички, шкарпетки тощо); важко знаходить ґудзики та блискавки на одязі.

Зорова стимуляція:

Кольорові ігри: Використовуйте яскраві конструкційні блоки або кольорові картки для створення різних зорових патернів та малюнків.

Взаємодія з об'єктами: Запропонуйте дитині різні предмети різної форми та розміру для вивчення та взаємодії. Наприклад, можна створити гру "Знайди щось кругле".

Пропріоцептивна система: інтерпретує інформацію про відчуття від положення тіла в просторі, що надходять від м'язів, зв’язок і сухожиль, відчуття ритму та відчуття сили.

Типові прояви пропріоцептивної дисфункції: незграбність, нездатність адекватно оцінити положення тіла в просторі, труднощі в засвоєнні нових рухових навичок; а відтак проблеми з артикуляцією, зв’язним мовленням.

Порушення: намагається стрибати, руйнувати будь-що; голосно тупає під час ходіння; стукає ногами по ніжкам стола, стільця, коли сидить за столом; кусає або смокче пальці, гризе олівці, рукава одягу; щільно замотується в ковдру перед сном; віддає перевагу тісному одягу перед сном; щільно замотується у ковдру перед сном; навмисно падає на підлогу, любить стрибати з меблів, підвищень; протягом дня скрипить зубами, б’є, штовхає дітей; часто наштовхується на кути, предмети, меблі, на все наштовхується; постійно ламає предмети та іграшки; неправильно оцінює вагу предметів; під час гри з тваринами погано контролює силу свого впливу, через що нерідко завдає їм болю.

Пропріоцептивна стимуляція:

Важкі предмети: Запропонуйте використовувати важкі предмети, наприклад, великі м'ячі, для створення відчуття опору та пропріоцептивної чутливості.

Вправи з силовими діями: Розробіть ігри та вправи, які включають силові дії, такі як перетягування лямок або тиск на обручі. Це сприяє розвитку пропріоцептивних відчуттів.

Сенсорна дієта

Сенсорна дієта - це індивідуально підібрані, структуровані зайняття, процедури, вправи та активності, що використовуються щодня та надають дитині з розладом сенсорної обробки необхідну сенсорну стимуляцію/інформацію для балансування сенсорної системи. Вправи, які заплановані для дитини на день, використовуються для регулювання сенсорниx відхилень, що негативно впливають на прийняття їжі, розвиток мови, побутові навички, спілкування з навколишнім світом, поведінку, соціальні навички та ін.

Зразок сенсорної дієти (поширені вправи, які універсальні, не індивідуально підібрані, приклади сенсорного введення):

Зранку:

• масаж ніг, рук та спини,

• прослуховування музики (спокійна для розслаблення та зняття стресу, або ритмічна для фокусування),

• використовування щітки, що вібрує,

• хрусткі крекери з фруктами та білками на сніданок,

• ліплення з пластиліну або плейдо,

• стрибки на міні-батуті.

 

Після школи:

• біг/рухливі ігри на дитячому майданчику 30 хв,

• штовхання візочка з продуктами або коляски,

• гойдання на кріслі-гойдалці або у гамаку,

• гра у м'яч або в кидання іграшок в кошик під час стрибків,

• масаж ніг, рук та спини для розслаблення,

• балансування, сидячи на великому м'ячі,

• робота над порожниною роту – пиття через соломинку, вживання хрусткої їжі, яку треба довго пережовувати, або жувальної гумки перед/під час занять за столом.

 

Під час обіду:

• допомога із приготуванням, змішуванням, нарізанням тощо,

• допомога із накриванням столу, прибиранням столового наряддя зі після вживання їжі. Використовуйте при цьому обидві руки,

• вживання хрусткої їжі та такої, що довго жується.

Вночі (ввечері):

• сімейний час: ліпка, малювання, обійми, легка музика (звуки природи),

• тепла ванна із бульбашками та заспокійливими ефірними оліями (якщо немає протипоказань),

• масаж під час читання на ніч.