Тематична лінійка до вшанування героїв Крутів

КРУТИ

Ведучий: Події 29 січня 1918 року, які живуть в душі українського народу,і сьогодні ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім'я якої Крути.

Ведуча: Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так , бо так само , як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина , яка не знає минулого – як перекотиполе , куди вітер подме , туди воно й котиться.

Ведучий:  Але ж людина не перекотиполе , і , як сказав у своєму романі Павло Загребельний : „ На порожньому місці роду не заснуєш ” . Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовш лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є націонольним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Ведучий:  Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Уніварсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого „молодшого брата”. Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

Ведуча: Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків.

 Ведучий:  Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

Ведуча: Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по- більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Ведучий:  Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду – насип залізничної колії, на лівому –студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень.

Ведуча: Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири взводи по 28-30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Ведучий: 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва розпочався бій, який тривав годин із 5 між 4- тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

Ведуча: Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків.

 Ведучий: Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати.

Ведуча: Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу. Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати.

Ведучий: Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.

Ведучий: Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду булла відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Ведуча: Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

Ведучий: Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає одного взводу студентів, що стояв найближче до станції: у сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Ведуча: Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених.

День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль.

Стогнали Крути і молився вітер,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти п’яної московської орди.

В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі – як один… Кріпися Україно,

Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Ведучий: За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Ведуча: Уже після очищення Києва від більшовицьких банд почалися розшуки останків полеглих під Крутами.Кілька десятків понівечених трупів було знайдено й перевезено до Києва. Юначі тіла було понівечено й спотворено так, що рідні матері не могли впізнати своїх дітей. Одна мати знайшла свого сина  лише по монограмі на вишиванці.

 

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Крут

І заповідь божа затоптана в бруд.

А заповідь п'ята каже: «Не вбий!»

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами бій, під Крутами кров...

Про давню трагедію згадаю знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач...

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

Ведуча: Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

Ведучий: Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.

Ведуча: Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

Ведучий: Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся воїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

                                                   Павло Тичина, 1918 рік

 

Ведучий: Але більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути , або виставити її гароїчних захисників зрадників Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі.

 

Ведуча: Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.

Ведучий: В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації. Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Ведуча: Перші згадки і справжня , реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів , що захищщали українську державність , поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

Ведучий: Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Ведуча: Пам’ять про Крути , про те , що тепер Україна перед небезпекою , бути знову поглинутою ненаситним московським окупантом. І тепер Тебе чекають випробування , які Ти мусиш витримати , щоб захистити Батьківщину від будь-якої агресії. Гартуйсь і готуй себе до праведної боротьби за воля і майбутнє Твого Народу , пам’ятаючи наших Героїв.

СЛАВА УКРАЇНІ ! ГЕРОЯМ СЛАВА !