Теплі і холодні кольори сонячного спектру

Теплі і холодні кольори сонячного спектру.

Всі кольори умовно поділяються на холодні та теплі. Але цей розподіл відносний, так як один і той же колір в різному кольоровому оточенні може сприйматися по різному – теплим, або холодним. Наприклад, (червоний) буде сприйматися відносно до синього, як теплий, а по відношенню до (жовтий) – як холодний.

Зазвичай розділяють кольори межею від голубого до фіолетового і називають цей спектр холодними кольорами, а спектр від червоного до зеленого – теплими.

Кожен кольоровий тон має як теплий, так і холодний відтінок. Адже, якщо взяти нейтральний зелений колір і добавити до його жовтого, то колір сприймається як теплий. А якщо замість жовтого добавити синій, то колір сприймається холодним. Отже, у складовій кольору є тон і напівтон. Тон – це більша і основна складова відтінку (чистий колір). Напівтон – це менша складова частина( змішаний колір).

Насиченість кольору також впливає на його температуру. Теплішими видаватимуться слабо насичені кольори, а холоднішим – будуть кольори з більшою насиченістю. Так як насиченість і світлота пов’язані між собою, тому також має вплив на теплохолодність.

Зображення теплого і холодного на межі світла і тіні є обов’язковими для передання якості живописної роботи. Якщо при денному освітленні світло пишеться холодним, тоді тінь – теплою, або ж коли при вечірньому, теплому освітленні світло тепле, тоді тінь – холодна.

Через контраст холодного і теплого можна посилити передавання повітряної перспективи, адже в природі віддалені предмети видаються більш холодними, а теплі кольори, натомість, наближають.

За допомогою різної світлоти можна створити об’єм при застосуванні одного кольору. Також відчуття об’єму можна викликати, використовуючи різні кольори, але при цьому змінюючи їх світлоту. Таким чином, використовуючи світлоту кольору, навіть працюючи чистими кольорами, можна створити ефект тіні і об’єму.

Контраст теплого і холодного – це один з найбільш яскравих контрастів серед інших. Клод Моне говорив, що набагато цікавіша і приємніша передача контрасту через тепле і холодне, аніж через темне і світле. Саме у пейзажах Клода Моне була подолана межа у передаванні контрасту тільки через темне і світле, натомість контраст почав передаватись через теплохолодність. Якраз цей прийом захоплює увагу при спогляданні робіт художника.

Картина – це набір кольорових плям, які мають свій тон, свій ступінь світлоти та насиченості. Саме їх поєднання створює гармонійність чи негармонійність, сприйняття картини, і саме ці поняття мають виключно важливе значення для систематизації кольорових явищ у мистецтві і в природі.