Культура мовлення- це духовне обличчя людини.
![]()
Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками.
Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується.
![]()
Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.
Основою мовленнєвої культури грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.
Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.
![]()
![]()
![]()
Зміст тексту буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку:
![]()
1)
![]()
![]()
![]()
![]()
2)
![]()
![]()
![]()
![]()
3)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
4)
5)
![]()
![]()
![]()
![]()
6)
Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій, найчастіше небажаний вплив на живу природу, як регулювати клімат, стримуючи цим темпи глобального потепління.
Навряд чи можна вважати перспективною термоядерну енергію, яка з часом може призвести до теплового забруднення атмосфери.
![]()
Вважається: найрадикальніший метод- перехід на «чисту» енергетику.
Тут на перше місце виходить використання природної енергії: сонця, вітру, води, припливів, навіть поки що малозвіданих, не приручених різноманітних явищ- блискавок, ураганів, смерчів, тайфунів тощо.
![]()
Її нинішнє використання- вимушене, бо ще не вміємо приручати гігантські природні сили.
Будь-яка регуляція клімату має бути щонайобережнішою.
Зміст тексту буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку:
![]()
![]()
![]()
![]()
1)
![]()
![]()
![]()
![]()
2)
![]()
![]()
![]()
![]()
3)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
4)
5)
![]()
![]()
![]()
![]()
6)
![]()
Міф-це оповідь про богів і героїв, які брали участь у створенні світу.
Поняття «міфологія» має кілька значень: сукупність оповідей однієї культурно-історичної традиції (скажімо, індоєвропейської, слов’янської, української); особлива форма світосприйняття; наукова дисципліна, яка досліджує міфи й міфологічні системи.
Для реконструкції міфів використовують дані психології, етнографії, археології, лінгвістики, інших наук.
Релігія обожнює вищу силу, а міф- сили природи пристрасті людської душі.
![]()
У міфологічній свідомості макрокосм (природа) й мікрокосм (людина) взаємопов’язані й становлять єдину систему світобачення, де світ пізнається через людину й навпаки.
Міф- спосіб пізнання світу.
![]()
![]()
Зміст тексту буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку:
![]()
![]()
1)
![]()
![]()
![]()
![]()
2)
![]()
![]()
![]()
![]()
3)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
4)
5)
![]()
![]()
![]()
![]()
6)