Тест. Ваші взаємини із дитиною

 Тест № 3. Ваші взаємини із дитиною

 1. Чи подобається Вам Ваша дитина?

 2. Чи слухаєте Ви, що говорить дитина?

 3. Чи дивитися Ви на малюка, коли він говорить?

 4. Чи намагаєтеся Ви створити в дитини відчуття значущості того, про що вона говорить?

 5. Чи виправляєте Ви мовлення дитини?

 6. Чи дозволяєте ви дитині робити помилки?

 7. Чи хвалите Ви дитину, чи обіймаєте ви її?

 8. Чи смієтеся Ви разом із дитиною?

 9. Чи відводите Ви щодня час для читання дитині й для бесід з нею?

 10. Чи граєтесь Ви з дитиною в які-небудь ігри?

 11. Чи заохочуєте Ви інтереси та захоплення дитини?

 12. Чи має дитина хоча б одну-дві власні книги?

 13. Чи має дитина місце, що відведено для неї?

 14. Чи намагаєтеся Ви подавати приклад дитині, читаючи газети, журнали, книги?

 15. Чи обговорюєте Ви з родиною та з дитиною що-небудь цікаве із того, що Ви прочитали?

 16. Чи намагаєтеся Ви сказати все за дитину, перш ніж вона встигне відкрити рота (наприклад у лікарні, магазині)?

 17. Чи дивитися Ви телевізор разом із дитиною?

 18. Чи ставите Ви дитині запитання за змістом побаченого на телеекрані?

 19. Чи обмежуєте Ви можливість дитини дивитися телевізор?

 20. Чи має дитина можливість виявляти свої почуття в межах загальноприйнятої поведінки під час ігор, фізичної розрядки?

 21. Чи намагаєтеся ви ходити з дитиною на прогулянки?

 22. Чи водили ви дитину до театру, зоопарку, музею?

 Ключ до тесту

 За кожну відповідь нараховуєте:

 • ”майже завжди” - 4 бали;

 • “іноді” – 2 бали;

 • “ніколи” – 0 балів.

 Отримані бали підсумовуєте:

 - якщо сума становить 88 балів – чудово;

 - якщо сума становить 44 бали – непогано;

 - якщо сума становить менше ніж 22 бали – варто замислит.

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• віддавати перевагу ненав'язливим рекомендаціям, зауваженням і уникати стандартних повчань;
• не докоряти дитині при наявності у неї негативних рис та якостей;
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей

 Про покарання

Караючи, подумай: "А навіщо?"

Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному

Покарання повинно бути корисним

Якщо є сумніви: карати чи не карати - не карайте

За один раз - одне. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно багато, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, але не по одному - за кожний вчинок. Салат із покарань - це блюдо не для дитячої душі!

Покарання - не за рахунок любові, щоб не сталося, не залишайте дитину без нагороди й любові, на яку вона заслуговує

Краще зовсім не карати, ніж карати з запізненням

Покараний - пробачений. Інцидент вичерпаний

Без приниження. Щоб не сталося, яка б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як велич вашої сили над її слабкістю, як приниження;

Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання дитина повинна боятися, не гніву вашого, а засмучення.