З історії розвитку української мови.

Мова, що є засобом усного і писемного спілкування нації.

Унормована і загальноприйнята форма національної мови.

Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок.

Різновид мови, що використовується в усному спілкуванні окремою соціальною групою людей, об’єднаних професією, місцем у суспільстві, зацікавленнями або віковою категорією

Мова, що є засобом усного і писемного спілкування нації.

Унормована і загальноприйнята форма національної мови.

Сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень.

Співіснування двох мов у межах одного колективу, який користується двома мовами в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації.

Свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах її застосування.

Індоєвропейська мовна сім’я – слов’янська група – західнослов’янська підгрупа.

Тюркська мовна сім’я – слов’янська група – східнослов’янська підгрупа.

Індоєвропейська мовна сім’я – слов’янська група – східнослов’янська підгрупа.

Наліпка, осетер, кулінарія, решето.

Начинка, олень, засуха, солодощі.

Фольга, спина, випадок, чорнозем.

Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним «дієпричастієм».

Виділив вісім частин мови.

Ввів нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного – ґ, узаконив вживання букви й.

Г. Здійснив порівняльний аналіз лексики старослов’янської та англійської мов.

Провів паралелі між лінгвістичними системами української, польської, чеської, хорватської мов

Виділив такі розділи мовознавства, як орфографія, етимологія, синтаксис.