Складнопідрядне речення (обставинні)

дві;

три;

чотири;

п’ять.

дві

три

чотири

п'ять

обставинне часу;

обставинне наслідкове;

обставинне умови;

обставинне допустове.

Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують.

Листя на дубах-нелинях по різьблених краях узялось густішим інеєм, а тому здається, наче припудрений снігом багрець листка вставлено в різьблену пухову рамочку-облямівочку.

Щоранку Миколка вибігав у садок подивитись, як там росте трава.

Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі.

Лише по незначних прикладах можна вгадати, де цвіла та чи інша рослина.

Клапоть туману зачепився за городні ворота і не знає, куди податися.

І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня.

Грамоту чи то прочитано, чи то просто викрадено непрочитаною і привезено туди, де б її могли прочитати.

Навалили такі могутні сліпі сніги, що навіть він, Сіроманець, злякався.

Здавалось, що пісня не просто народжується з їхніх грудей, а йде разом з матір'ю та бабою Килиною в одному гурті.

Я й не стямився, як вечір осів на ліси і почав укладати на ніч квіти.

Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив, як ткалось і вибілювалось полотно.

Він лицар був, дарма що постоли.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Сіроманець добре знав, чим йому ці сніги пахнуть.

Хвойні не скидають свого вбрання на зиму тому, що їхні листочки-хвоїнки випаровують дуже мало води.

Уже, мабуть, молебінь відслужили, бо затужили дзвони, затужили!

Сани розтягувачи похід у довжезну колону, так що голова не бачила хвоста.

Кузьма Осадчий, працюючи, весь час дослухався до того, що робилося внизу.

Я хотів би подивитись, чи не можна і мені десь тут вирити нору?

Абсолютно недопустимо, щоб ці квіти визбирувались на весняні букети для продажу.

Я тільки хотів попросити, щоб він допоміг мені розібратись у книзі.

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця.

Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський в п'ятдесятім році, щоб кожен собі добре погостив.

Коли я зупинився перед сценою, хтось мене знизу цапнув за ногу.

Якби мені ти стала за дружину, яка б то радість увійшла в мій дім!

Вже хащі машин були позаду, коли Ліна зненацька вгледіла капітана Дорошенка.

Коли добре випогодилось, Чепіжний поїхав до Сіроманця.

Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов пташині крила.

І коли інші ще сплять, він з отарами виходить з кошар у мокрі поля.

Наступила та незручна тиша, коли один мовчить, а другий не говорить.

Я тихенько зашився в куточок, ждучи, коли дядько Себастіян закінчить розмову з людьми.

обставинне умови;

обставинне причини;

обставинне допустове;

обставинне способу і ступеня дії.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

Коли я сплю, час приходить і до мене, постоїть-постоїть біля узголів’я та й злегка потягне за чуба малого.

З особливою пильністю зберігалися липові гаї, які давали мед, і дубові ліси.

Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.

1г, 2а, 3д, 4б.

1г, 2д, 3а, 4б.

 1а, 2г, 3д, 4б.

1г, 2б, 3д, 4г.