Прочитай уважно оповідання!
Джерельце
Пішли якось дідусь з онуком в ліс по гриби. Довго збирали, поки назбирали повні кошики. З повними кошиками важкувато, і день якраз видався спекотний, душний. Вирішили відпочить.
Саме і весела галявинка вигулькнула. Трава на ній зелена, свіжа. У траві вітерець із сонячним зайчиком бавляться.
– Як гарно! – зрадів онук. – Дідусю, давай тут перепочинемо! Он і дерево лежить.
Сіли. Дідусь достав окрайця хліба, розламав навпіл.
– Ех, до хліба ще б ковток водиці, - зітхнув дідусь.
– Ой, дідусю, тут хтось є! – прошепотів онук.
Прислухались.
– А й справді, внучку, ніби дзюрчить. Ану поглянь кругом. Ти гострозорий, може, і знайдеш.
Подивився хлопчик навкруг. Бачить під кущем, з-під камінця, вода сочиться. Тільки виколупав один камінець, - звідти як хлине струминка! Та холодна, чиста!
Напились води досхочу, а дідусь і каже:
– Давай, внучку,зробимо так, щоб усім було приємно пити з джерельця.
Зробив дідусь кухлик із березової кори – кожний тепер нап’ється із джерельця. Оглянули свою роботу – до ладу вийшло. Напились ще на прощання і пішли додому.
Уважно слухав
Ні, неуважно слухав
