Аудіювання. М.Вінграновський "Волохань".

ВОЛОХАНЬ

Оповідання

У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався.

Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла.

Я сказав татові:

— А Рябчик?

Тато сказав:

— Візьмем і Рябчика.

І ось ми з Рябчиком лежимо на кожухах ще й кожухом укриваємось. Тато гребе, ніч пливе, пливе очерет, а Рябчик дихає... Так ми і заснули...

Проснулись ми на сході сонця. Кожух у росі, річка в тумані. Згори від села біжать гуси. Біжать, аж летять, і падають на воду. А за ними котить маленький собачка і гавкає тоненьким голосом.

Це був Волохань. Тато взяв його у човен. Волохань і Рябчик понюхали один одного і полягали спати під кожухом.

2. Що любив робити собака?

3. Куди поїхав хлопчик з татком?

4. На чому вони вирушили в дорогу?

5. Правильно закінчи речення

Згори від села біжать ___________

6. Познач правильно записані словосполучення.

7. Обери речення, яке є відповіддю на запитання:

Хто гнався за птахами?

8. Визнач правильну послідовність подій.

Як звали хлопчикового песика?