Безсполучникове складне речення

Вечірнє сонце дякую за день за цю потребу сонця як молитви.

Коли я був хлопчиком на Десні мені хотілось щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

Грім усе гуркоче і руда хмара лівим крилом обійма небо.

Бачу я тебе в снах у дібровах зелених по забутих стежках ти приходиш до мене.

Пішла б же я утопилась - жаль душу згубити.

Зілля дива наробило - тополею стала.

Захочеш свіжини - приходь на вечерю до нас.

Зійшло сонце - ляшки-панки покотом лежали.

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

Є в нашім місті вулиця: там птиці гнізда в’ють.

Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна. 

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

час пробудження природи від тривалого зимового сну.

ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

кома

крапка з комою

двокрапка

тире

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться тоді, коли наступна частина пояснює, розкриває зміст першої;

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій, то між ними ставиться тире;

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється, то між ними ставиться двокрапка;

Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні, то між ними ставиться крапка з комою.

кома

крапка з комою

двокрапка

тире

Через єдине невеличке віконце скупо просвічувалось небо але на горищі було світло (ІО. Збанацький).

Уже відспівав свою мелодію на вербовій сопілці березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Вони ж дурні вони ж знімали мірку з твоїх принижень не з твоєї величі                 (Л. Костенко).

Єпіфаній слухав щораз то більше впевнену і вірою пройняту мову гетьмана і відчував як у душі проколюється паросток надії (Р. Іваничук).

Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох давно їм хочеться досліджувати розкопувати її.

Як раніше осінь соковита викликає спомини й пісні.

За вікном дерева волохаті і не видно в тумані зірок.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Людині треба щоб її робота залишалася після неї жити.

Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Луги струшуючи срібну росу розляглися співами своїх соловейків голосним куванням сивих зозуль.

Мати вірила: земля усе знає.

Два голуби гудуть, голубка туркоче.

Подивилась ясно – заспівали скрипки.

Не русалонька блукає – то дівчина ходить.

Не візьмешся за роботу, вона сама не зробиться.

Мрія ставала дійсністю, дійсність була схожа на мрію.

Шумить вода, весною повіва, земля квіточки викида.

Мені здається: твої очі у мою душу світять з вишини.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Пахнуть сонцем дині стиглі хмелем б'ють меди скажені.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

...подуває легкий вітерець.

...у небі жодної хмаринки.

...море виграє хвилями.

...вечір доволі холодний.

...сади буяють ароматами.

...пахнуть білі гречки.

...прийшов травень.

...значить справжня весна.

...вишні ж уже відцвіли.

Міцна сім'я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.