Безсполучникове складне речення

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Міцна сім’я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

розносяться пахощі навколо.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

подуває легкий вітерець.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.