Білет 15 з філософії

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

Так

Ні

а) відчуття;

б) споглядання ідей; 

в) думка. 

а) одиничну кінцеву річ;

б) атрибут субстанції; 

в) взаємозв’язок і впливи субстанцій

а) монарх та його накази;

б) канонічне духовне джерело;

в) закон вічного коловороту буття.

 а) здатність до переоцінки цінностей; 

б) визнання справедливості як рівності «сильних» і «слабких»;

в) позиція імморалізму.

а) вищий рівень розвитку культури;

б) як початок занепаду культури;

в) як ідеал суспільного розвитку. 

а) була строкатою та динамічною;

б) розвивалась в Україні та в діаспорі;

в) базувалась на ідеях ніцшеанства.

 а) ХVIII ст.;

б) ХІХ ст.;

 в) XVII ст.

а) відкидається, оскільки вона ніколи не досягається;

б) відіграє роль ідеалу, цінності та стимулу у пізнанні;

в) приймається одностайно та зберігається у незмінному змісті.

а) будь-яка соціалізована людина;

б) особлива, переважно – видатна людина;

в) окремий представник людського роду.

а) культура повинна весь час оцінювати себе, свої попередні досягнення та шукати шляхів у майбутнє;

б) культура замикається в собі й милується своїми досягненнями;

в) культура таким чином інтегрується у світову культуру.

А) наголошування на виключному значенні проблеми людини та її соціальної адаптації для філософії і суспільства в цілому; виявлення нової формотворчої структури, яка називається «буття-в-абсурді» і є головною причиною поведінки людини у суспільстві; розгляд людини не ззовні як об’єкту спостереження, а зсередини її феноменального світу; введення в науковий колообіг термінів «Едіпів комплекс», «комплекс Електри». 

Б) визнання провідної ролі науки та наукового пізнання у розвитку людини і людства, визначення завдань філософії через тісну співпрацю із наукою, ретельне опрацювання на засадах наукових засобів мови, логіки та будови науки; проведення виправданих порівнянь науки з поза- та ненауковими видами пізнання та визначення самої філософії як методології науки.

В) акцентування на таких визначальних чинниках для свідомості людини, як технофобії, на перетворенні інформаційних процесів у найперший засіб людської діяльності; виявлення нової формотворчої структури, яка називається «отвір-у-бутті» і є вирішальною умовою адекватного функціонування людини у світі; введення в науковий колообіг таких термінів, як «екстраполяція», «верифікація», «біфуркація».

А) над всім панує рок і фатум, тому слід коритися долі, яка веде покірного та штовхає того, хто чинить їй опір. Людина не може здолати закону долі, проте вона і тільки вона може обрати і реалізувати внутрішнє ставлення до того, шо з нею відбувається: як природне єство людина є рабом природи, але її дух сам собі володар. 

Б) мета філософії – допомогти людині досягти стану духовної насолоди, звільнитися від страху смерті. Головним благом життя є насолода, яка означає не тільки чуттєві задоволення, а й відсутність страждань. Слід досягти атараксії – душевної незворушності. Головний принцип мудреця – «прожити непомітно». Людина повинна подолати 3 страхи – перед силами природи, богами і смертю, які є джерелом усіх страждань

В) мета філософії – досягнення незворушної іронії щодо світу – автаркії. Слід відкинути можливість і необхідність пізнання світу. Не слід довіряти світові, варто утримуватися від суджень, які спричинені нестабільним світом бо це веде до обману і тоді неможливо знаки коли людина діє на благо, а коли чинить зло.

А) розглядається як центр Всесвіту або займає центральне положення в усіх міркуваннях та вираженнях, оскільки є найбільшою соціальною цінністю і все повинно служити їй.

Б) набуває соціальних якостей, проходить соціалізацію, включаючись у виконання тих чи інших соціальних функцій, а в процесі виховання та навчання засвоює та реалізує певні соціальні ролі, стаючи об’єктом та суб’єктом соціальних стосунків.

В) відчуває відсутність будь-яких меж або перешкод для своїх дій та проявів, проте відсутність меж перетворює її життя у повну невизначеність, яка веде людину до відчуття відчуженості від інших. 

 А) існує єдина основа для всіх речей та явищ дійсності, вона має певні атрибути та проявляється у певних модусах. Для того, щоб правильно пізнати дійсність, треба провести лінії зв'язку між нею і субстанцією.

Б) буття проявляє себе у взаєминах та протиборстві двох радикально відмінних сутностей світу – духовного і матеріального. Ці сутності не піддаються осмисленню їх в єдності, тому між матерією та духом пролягає жорстка межа, проте пізнати дійсність можна через певну взаємодію того та іншого.

В) буття приховується від людини і ніколи їй не відкриється, оскільки є таємницею, про яку знає лише Бог-Творець, як основа всього існуючого. Отже, існує принципова відмінність між явищем та сутністю: явище людині відкрите, сутність недосяжна