Читання мовчки

НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ

Він походив зі старовинного харківського роду Мечникових і був у сім’ї найстарший. Мав трьох братів: Іллю, Миколу та Івана. Ілля — всесвітньо відомий учений-біолог, Нобелівський лауреат. Микола та Іван — відомі юристи. Родина Мечникових мешкала в селі Панасівді (тепер Мечникове) на Харківщині, там і минуло дитинство чотирьох братів.

Залишивши рідну домівку, Лев Ілліч вступає на медичний факультет Харківського університету. Проте навчається там недовго — за участь у революційному студентському русі сімнадцятирічного юнака з університету виключають. Він вирушає у Петербург, де навчається і в університеті, і в Академії мистецтв та ще й самостійно вивчає іноземні мови. Проте з усіх навчальних закладів його й тут виключають — знову-таки за участь у студентських заворушеннях.

Мабуть, Левко справді був здібним лінгвістом, бо йому вдалося влаштуватися на посаду перекладача в дипломатичній місії Російської держави в Константинополі. На цій посаді юнак теж довго не затримався — його звільнили за «непослух начальству».

Вирішивши навчатися мистецтва, Левко вирушає до сонячної Італії. Заняття у майстерні художника переривають події на півдні країни — на Сицилії вибухає селянське повстання, і на допомогу прибуває «тисяча червоно-сорочечників» Гарібальді. Не вагаючись, Левко Мечников вступає в полк волонтерів.

В одному з боїв двадцятидворічного юнака тяжко поранено. Щоденник, який вів Левко в ці буремні дні,— то не просто нотатки вражень молодого чоловіка, який уперше взяв участь у воєнних діях, не звичайний щоденник самовидця революційних подій. Це цілком досконалий літературний твір, кожний розділ якого є окремим оповіданням. У розділі «Гарібальдійці» молодий письменник тепло згадує своїх побратимів у боротьбі за незалежність Італії, людей різних національностей: негра-сержанта, угорських драгунів, французів- піхотинців та інших. Це були люди різного стану: аристократи із знаменитих родів воювали поряд із пастухами і рибалками узбережних поселень. У партизанській війні, пише про них автор, «у вогонь ішов той, хто бажав, але котрі вже пішли, то стояли на смерть».

Під час подій, так яскраво описаних Левком Мечниковим, в Італії перебував ще один літератор, який, до речі, теж працював над книжкою про гарібальдійців. Це був Олександр Дюма-батько, який, офірувавши на визвольний рух Гарібальді п’ятдесят тисяч франків, віддав революціонерам для перевезення зброї та припасів свою улюблену яхту. На подяку за це після переможного вступу гарібальдійців у Неаполь письменник дістав почесний, хоч мало корисний під час воєнних дій пост директора музеїв та античних пам’яток.

Дізнавшись, що до Неаполя прибув поранений у битві молодий офіцер (цим офіцером був Левко Мечников), Дюма щодня посилав до нього слугу дізнатися про стан його здоров’я. Трохи одужавши, Лев Ілліч навідав Дюма. Оскільки французький письменник працював над оповіданням про гарібальдійців,, цілком можливо, що сюжет твору був підказаний саме обставинами життя нашого земляка.

Через деякий час Левко Мечников переїхав до Швейцарії. Про повернення на батьківщину годі було мріяти: у царській Росії його революційна діяльність була добре відома. 1869 року Левко пише додому, на рідну Україну, матері: «Міркуйте самі: чи розумним було б з мого боку повернення, якого я бажаю так палко? Якби ж то я був упевнений, що мені загрожує не більш як ув’язнення в фортеці чи заслання...»

Під різноманітними псевдонімами Левко Мечников друкує в Росії статті та нариси на громадсько-політичні теми. Тим часом сучасники стверджували, що журналістська праця була для нього не більше як відпочинок від наукової роботи з географії, етнографії та історії культури. Справді, в науковому світі ім’я Левка Мечникова було добре відоме.

Як знавця японської мови уряд Японії запросив Мечникова викладати в організованій у місті Едо найпершій російській школі для японців. Згодом це місто було перейменоване на Токіо, що означає східна столиця, і в ньому було відкрито перший японський університет. Мечников доклав чимало зусиль до організації цього навчального закладу, потім читав в університеті лекції.

Повернувшись до Європи, Лев Мечников видає книжку про Японію, створює фундаментальну «Всесвітню географію», яка стає особливо популярною в європейських навчальних закладах. Серйозну наукову роботу професор Мечников проводить у Невшательській академії Швейцарії.

Помер Лев Ілліч далеко від рідної України, у Швейцарії, 1888 року. У некролозі було сказано: «Лев Ілліч був не лише вченим, він був борцем, який умів захищати свободу із зброєю в руках. Зрозуміло, що за сучасних умов такій людині просто судилося померти вигнанцем». (656 слів)

(За М. Саппою)

Старовинний рід Мечникових походив із:

Всесвітньо відомим ученим-біологом, Нобелівським лауреатом був брат Левка Мечникова:

Із Харківського та Петербурзького університетів Левка Мечникова було виключено:

До сонячної Італії Левко Мечников вирушив, щоб:

Слово волонтер має таке значення:

Тяжку рану в бою Левко Мечников дістав, маючи:

Одужавши після поранення, Левко Мечников познайомився з письменником:

Наукова діяльність Левка Мечникова стосувалася:

Назву Токіо в результаті перейменування одержало японське місто:

Левко Мечников є автором фундаментальної праці:

Помер Левко Мечников:

Головна думка опрацьованого тексту така: