ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Оповите легким пухнастим туманцем у долині причаїлося село.

Занесене вітром насіння проросло наступної весни.

Незабаром ми вийшли на узлісся і побачили давно покинуту людьми хатинку лісника.

До зігрітої сонечком ромашки повернула свою горду голівку троянда.

Мені наснилася розкопана криниця.

У мріях обпалених вщент нічого не залишилось живого.

Яблука дозрілі тихо падали в росисту траву.

Ночей промайнулих вже не повернути.

Попередниками кобзарів були музиканти зображені на фресках у Софії Київській .

По застиглих від гірської прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани.

Біля хатини притулився зроблений із хворосту й обмазаний глиною сарайчик.

На подзьобаному дощем піску залишилися відбитки його босих ніг.

Мова - це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне, духовне багатство.

Мова - це коштовний скарб, набутий віками, нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова - це коштовний скарб, набутий віками, нашим народом, його невичерпне, духовне багатство.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Повитий туманом острів пливе в морі.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібним пилом.

Іноді зайде до них високий степовик попечений сонцем.

Якмові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у глибокий сніг.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми гніздами.

Пахнуть медами нагріті за день на сонці дині.

У гирлі річки змішується морська вода з річковою насиченою осадами.

Річка повільно заповнює низовини обрамлені густою калиною.

Маленький човник пристав до берега зарослого густим очеретом.

Залиті сонцем лани стояли в імлистій далині.

Повитий ранковим туманом острів пливе в морі

Пожовкле листя безшумно кружляє за вікном.

Окрилений успіхом він вийшов з театру.

Сказані батьками настанови забулися, щойно ти сів у літак 

 І заблищить той амулет строкатий у його вітрами пещеній руці!

Довгі ряди грубо обтесаних каменів тяглися вздовж поля 

Шуміла виплекана в словниках весна 

Мова — це пісня душі покладена на слова 

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Стривожене криками людей дитя розплакалося.

Підписані керівником контракти лежали на столі.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Цвіли соняшники, цвіла молода картопля, добре прополота.

Легенький вітерець, підхоплений силою, вогню злітав догори та розходився навколо.

Від весняного грому сколихнулися налиті соком берези і верби.

Польова дорога перетинала бруківку, обсаджену осокорами.

Розквітлі у саду конвалії п'янили нас ароматом.

Посаджені мамою чорнобривці квітували до пізньої осені.

Стривожена криками на подвір'ї бабуся виглянула у вікно.

Вкриті білим цвітом вишні вабили невтомних бджіл.