Діагностувальна робота: навички читання мовчки (письмово)

1. Прочитай.

                       Чудесні пташки

    Петрик жив зі своїми батьками на околиці великого міста.

    Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Біля її хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні – одна антонівка, а друга білосніжка… Яблуні щовесни рясно цвіли ніжним цвітом, та яблук на них родило мало, бо листя об’їдала гусінь, а як і достигне якийсь десяток, -- усі були червиві…

     Чому?

      Та тому, що шкідники – плодожерка та золотогузка – звивали собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалася ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця.

      Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати.

      --І що ото ти майструєш? – запитав татко.

      --Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи, оселяться у нас і виведуть діточок. А як шпак, тату, співає, якби ти знав!

      Татко посміхнувся.

       --Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки сади наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені … Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати?

       Шпаківню повісили на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло. Через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку.

       --Синичка! – вигукнув Петрик. – Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки, й синички! От здорово!

        І таки справді у дуплі на каштані звили собі гніздечко синички.

        Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися в Петриковій шпаківні.

        Зацвіли садки…

        Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки…

        Якось бабуся вивела свою кізоньку пастися, побачила Петрика та й каже:

         --Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки – шпаки і синички? Вони геть чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали.

         --То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть.

Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук -- і антонівки, і білосніжки. (За Остапом Вишнею)

4.Чому восени рясно-рясно вродили бабусині яблуні?

9. Про яких шкідників говориться в творі?

11. Що заохотило Петрика змайструвати шпаківню?