Діагностувальна робота з читання. Робота з літературним текстом ВАСИЛЬКО-ЗАБУДЬКО За Борисом Приваловим

Прочитай уважно текст.

ВАСИЛЬКО-ЗАБУДЬКО

— Знову забув? — ледве не плачучи запитав Семен. — Я слово дав у бібліотеці книжку не затримувати! — Завтра обов'язково принесу. Пробач, будь ласка... Василько завжди так увічливо, так щиро просив вибачення, що довго на нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчинку так, що вона аж у сльози. Враз руку до серця притисне: — Пробач, будь ласка! Я ненароком! Більше ніколи не буду! Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім увесь день розповідає своїм подругам: — Цей Василько такий увічливий, такий увічливий... А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє улюблене: «Пробач, будь ласка!» Помітили хлоп'ята, що дедалі частіше він промовляє: «Вибач, будь ласка!» То уроки не зробив, то запізнився, то товариша підвів... І щоразу, мов приказка: — Пробач, будь ласка, я більше не буду! Зрозуміли однокласники, що Василько — ввічливий хуліган. Треба його негайно провчити! Наступного дня на першій перерві Грицько, пробігаючи повз Василька, досить сильно штовхнув його. — Ти чого? — здивувався Василько. — Пробач, будь ласка! — приклав до серця руку Грицько. — Я більше не буду. — Гм... — розгнівався Василько — Так, не будеш? — І враз ледве не впав від поштовху Сашка. — Я, здається, тебе зачепив? — запитав хлопець. — Пробач, будь ласка! Я більше не буду. Так почалися страждання Василька. То йому забули повернути зошит, то хтось потягнув щоденник, то куртки переплутав... І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, а наступної перерви все починали спочатку. Якось, виходячи зі школи, Василько зачепився за чиюсь ногу і влетів у снігову кучугуру. Десь згори він почув увічливе: «Пробач, будь ласка». А коли він виліз та обтрусився, то побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано: «Пробач, це випадково. Більше не будемо».

За Борисом Приваловим,

269 слів