Діалог

Розмова двох і більше осіб.

Фраза кожного учасника діалогу

Розмова двох осіб

Слова автора

кома, тире, двокрапка;

лапки, тире, двокрапка ;

тире, крапка з комою, двокрапка;

кома, лапки, двокрапка;

— Дівчата, ви не розумієтеся! — загарячкував тато. — Головне в автомобілі — ходова частина.

— А що вам казав, дівчата, — торжествував тато на задньому сидінні.

— Тобі, Наталочко, краще притримати язик за зубами, — докинула мама.

Мій друже, тобі підсунули непотріб. Глянь, яке тут усе бруднюче, сказала мама татові й докірливо похитала головою.

— О, та ви стали справжніми майстрами! — усміхається батько.

— Котра зараз година? — запитав Борис.

Я всіх питав із щирою душею:

— Яку ви любите найбільше мову?

— Хочеш зніматися в кіно? — запитав Альтов у Жені, вивертаючи кермо праворуч.

можуть стояти лише перед реплікою.

можуть стояти лише після репліки.

можуть стояти перед реплікою, всередині та в кінці репліки.

не використовуються при діалогічному мовленні.

кому або знак оклику чи знак питання

тире або знак питання

двокрапку та тире

крапку та знак питання

Супроводжується словами автора, які вказують, кому належить висловлювання, звертають увагу на емоційний стан мовця, його дії та ставлення до співрозмовника.

Різновид прямої мови.

Слова автора можуть стояти перед висловлюванням, після нього та всередині.

Кожне окреме висловлювання учасників називають реплікою.

так

ні

зв’язне висловлювання однієї особи

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

 слова, яке вказують, кому належить пряма мова

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

 заключні слова кожного з діалогів

 слова одного з учасників діалогу

 є реченням з прямою мовою

 є діалогом із двох реплік

є діалогом із трьох реплік

– Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

«Сідай за книжки. Зубри!»

- «Мамо, епоха зубрінь минула».

– «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?»

 –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?