Дієприкметниковий зворот

зрошений, читаючий, випивший

правлячий, бувший, зметений

 товчений, засохлий, граючийся

проспіваний, принесений, тертий 

здобувший, виконаний, потемнілий 

Шуміла виплекана в словниках весна 

 Мова — це пісня душі покладена на слова 

Настане день, і я почую слова не сказані донині 

Як той весняний дощ розсіяний по ниві живеш ти в райдужнім пориві і надриві 

Геній — це великий талант помножений на каторжну працю й поділений на безжалісну вимогливість до себе 

 Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав. 

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках. 

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

 Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Власники природних об’єктів оголошених заказниками зобов’язані забезпечити режим охорони та збереження таких територій. 

лежачий, посивілий, побачений, оформлений

накреслений, зшитий, нафарбований, помолодівший

зацікавлений, роблячий, уславлений, змарнілий

розвалений, потемнівший, палаючий, знайдений

зцілений, випечений, забутий, посміхаючийся

 Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Полонений сном я довго чув солов’їну пісню за моїм вікном.

Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

 Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Позбавлений можливості говорити з людьми він у стократ сильніше переживав свою трагедію.

 Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім’ята, і вабить таємницями.

День живою казкою здивований, він уздрів у сонячних долонях, як сміється сонечком цілований, залоскотаний бджолою, сонях. 

 Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

Далеко-далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Довкола йшли високі вали збудовані з каміння і землі, з дерев'яними і мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости.

Роз'ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентався я тихою ходою берегом річки...

 Свято рідної мови організоване в школі конкретний вияв любові до глибокої криниці фольклору.

Човен оповитий ранковим туманом тихо пливе річкою.

Глибоко приховані спогади бентежили Олену.

Мікроскоп відкрив людині світ не бачений простим оком.

 Українські пісні покладені в основу літератури майбутнього промовляють до нас щирістю й душевністю.

Занепокоєні батьківською тривогою діти довго не засинали.

Ґрунт у лісі прикритий листям а потім снігом може зовсім не замерзати.

Під ноги білому коневі стелилася висока неторкана косою трава.

З глибин віків і гордо й величаво встає легендами овіяне ім’я. 

 І от овіяний таємничими вітрами мандрів він знову з’являвся в аудиторії.

Старі дерев’яні доми оздоблені густою різьбою ось-ось попадають.

Знаменитий воїн оспіваний в українських піснях і думах Вишневецький був грозою кримських татар.

А лист одержаний дівчиною зовсім відштовхнув її від хлопця.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повік не розгаде.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Зачарований прекрасним вечором, я довго блукав понад берегом річки.

 Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи.

Невтомний розум людини, втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Тепла травнева ніч наповнена фіалковим ароматом , стояла над землею, поблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші.

Покрите хмарами, сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.

Дуби, наповнені темінню, стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Невтомний розум людини ,втілений у корисний труд, окрилює її й наповнює життя світлом.

Заплетені зеленим горошком, трави м'яко лоскотали босі ноги.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.

Заглиблений у думки, я не помітив, коли почався дощ.

Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі.

Умиті дощем квіти, пишалися своєю красою.

Знесилені важкими переходами, люди відмовилися йти вперед.

Досвід, отриманий у спадок від пращурів, залишається золотим набутком на все життя.

Зачарований народними піснями, я готовий слухати їх щодня.

Розказані бабусею, назавжди залишаться у моїй пам"яті народні казки й легенди.

Захоплений героїчною романтикою, я з повагою ставлюся до усної народної творчості.

Створені народом, шедеври вчать нас бути справжніми патріотами рідної землі.

Веселка овіяна вітром в моїх зацвітає очах.

Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар.

Сниться вночі мені зорями вишите небо. 

На темному небі нерухомо застигли химерні клаптики хмар посріблених промінням місяця.

 Мені ще й досі сниться берег залитий сонячним огнем.

А думи, в слово перелиті, і після тебе будуть жить.

 Запам'ятати хочу кожне слово, почуте десь зненацька, випадково. 

Народжене у муках, слово запам'ятається чи ні?

Існують прекрасні дороги, націлені на перемоги.