Дієслово. Загальні відомості

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю.

Казати правду треба вчасно і невчасно.

На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць.

Небо червоніло й жовтіло, ніби облите золотом і жаром.

Я візьму тебе на крила з цього озера тісного, що деревами закрито і закуто в береги.

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Серпанками прикрита, слухає солов'я срібна ніч.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.

Не знаючи броду, не лізь у воду.

Подорожуючи, не пускай коня галопом.

Залізо випробовують куючи.

Під лежачий каімнь вода не тече.

Не спечеш калачі, сидячи на печі.

Сад давно підготовлений до зими.

Хай буде все небачене побачено.

Могили самотньо в степу бовваніють.

Усе заворожено слухає мелодію літньої ночі.

Майже три роки викреслені з його життя.

Під насупленими волохатими бровами дідуся сяють розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Нагріта за день весняним сонцем, чорна рілля дихає парою.

Шилом моря не нагріти.

підмет

присудок

додаток

означення

обставина

підмет

присудок

додаток

означення

обставина