Форми дієслова

ношу, забутий, кидати

забувши, прийти, дозволено

посивілий, поставлене, приготовані

готуючи, спить, забув би

кричи, пішов би, тішуся

походжаючи, світає, виконано

знати, знайти, ставити

ходімо, завантажена, поспішайте

Хотілось би мені не біль і не тривоги, а радість і любов в широкий світ нести.

Он сивими туманами димлять розбуджені карпатські полонини.

Сутеніло помалу.

Стежку в поле листям замело.

Хай квіти буяють на рідній землі.

Любіть Україну у сні й наяву.

Благословляється на день.

Давно тебе, мій краю, я не бачив, блукаючи.

Пролетівши, скрикнув птах.

До кожного з виписаних дієприслівників поставте питання.

Давно тебе, мій краю, я не бачив.

Підказки написано в кінці сторінки.

ідучи, сходжені, накривши

подано, затверджено, морозить

літаючи, забувши, написавши

сяє, світити, щастити

У чужий черевик ноги не сунь.

Осіння днина сонечком сповита.

Далина овіяна туманом.

Хмари — знизу ледь підсинені.

Здаля виглядає із балки тополя, як зламаний спис.

Тополя шепоче у вікна відчинені.

Тут руками прадідів зігріта кожна грудка рідної землі.

Відповідати на добро добром — справа кожного.

А сонце розімлілу землю гріє.

Природне право людини визволятися від гноблення і трудитися.

Земля на подвір’ї встелена густим споришем.

Тріпоче сокір сріблом потемнілим.

Ранок народжується в рясному щебеті, вібруючому шумі крил птаства.

Навчаючись, ти дізнаєшся, як мало знаєш.

Мудрий вирішує, вислухавши.

Розквітнувши, цибуля називає себе трояндою.

Ставши метеликом, гусениця забула своє минуле.

Любов’ю народу сповито безмертні пісні Кобзаря.

Небо незміряне всипано зорями.

Вже заволочено серпанком сіреньке небо.

Посмішка йшла, без сумніву, із зовсім чистої, не збаламученої душі.

Мати поклала на коліна натруджені руки.

Рушник вишито розкішним рослинним орнаментом.

Я іду по землі запашній навпростець до покошених нив.