Форсування Рейну

Незважаючи на поразку в Арденнах, німці вирішили дати битву на захід від Рейну замість відійти за річку, тому протягом лютого і більшої частини березня Монтгомері провадив боротьбу на півночі. Оборонні споруди були міцні, і їх захищали, земля розмокла, а на Рейні і Мезі були повені. Німці відкрили шлюзи на великих греблях на Рурі, але .. березня всі 18 німецьких дивізій уже відступили за Рейн.

Далі на південь генерал .... під час короткої швидкої кампанії очистив увесь 80 мильний відтинок від Дюссельдорфа до Кобленца. .. березня ми сміливо прийняли подарунок долі.

9-та панцерна дивізія 1-ї американської армії з'ясувала, що залізничний міст у Ремагені почасти зруйнований, але придатний для переїзду. На той берег мерщій перекинули авангард, і невдовзі там вже було 4 дивізії, сформувавши плацдарм кілька миль у глибину. Ці дії не становили плану Ейзенхауера, але були чудовим додатком до нього, і німцям довелося відтягувати війська далі з півночі, щоб стримати американців. .... відрізав і розбив останній ворожий виступ коло Трира.

Оборонці лінії Зігфріда були оточені, і за кілька днів опір припинився. Побічним продуктом перемоги 5-ї америк. дивізії став спонтанний перетин Рейну на 15 миль на південь від Майна, і невдовзі вже був сформований глибокий плацдарм у бік Франкфурта. Отак скінчилася остання велика оборона німців на заході. Постійні нальоти авіації поглиблювали поразки ворога. Мені хотілося бути разом з нашими арміями під час форсування Рейну і я отримав від Монтгомері запрошення. Я взяв із собою ... і ....

Я вилетів пополудні .. березня на літаку "Dacota" з Нортголта до брит. штаб-квартири поблизу міста Венло. Головнокомандувач провів мене до фургона у якому він жив. Ми повечеряли о .. годині, а через годину подалися до фургона з картами. Там нам показали всі карти і було цілком зрозумілий увесь план просування.

Ми мали форсувати річку в .. пунктах на 20 мильному фронті від Райнберга до Реса. Ми мали кинути вперед .. солдатів. Величезна кількість човнів і понтонів були напоготові. На тому березі стояли німці.

Усе, що я бачив і знав про війну або читав про неї, спонукало мене сумніватися, що річка може бути надійним захисним бар'єром від переважної сили. Немов у своїй книжці "Воєнні операції", стверджує, що перетин річки, яка тече паралельно до лінії наступу, набагато небезпечніший, ніж форсування річки, яка перпендикулярна їй, ілюструючи цю теорію дивовижною кампанією Наполеона 1814 року. В мене були добрі сподівання на битву. Головнокомандувач хотів, щоб я побачив висадку наступного ранку за лінією фронту двох повітрянодесантних дивізій, що складалися з .. чоловік з артилерією. Тому ми всі пішли спати ще до .. години вечора.

Честь очолити наступ випала нашим .. і .. дивізіям, і .. і .. америк. дивізіям.

4 батальйони 51-ї дивізії першими пішли вперед і за кілька хв першими добулися до протилежного берега. Протягом ночі дивізії, що атакували переправлялася через Рейн і попервах натрапляли на незначний опір, бо сам береш був слабко захищений. Уранці Монтгомері подбав про те, що я побачив переліт із вершини пагорба серед горбкуватої низовини. Серед яскравого білого дня до нас долинув приглушений, але сильний гул і гуркіт цілих роїв літаків. Після цього над нами пролетіло понад .. літаків. Світла було досить, щоб дати змогу нам бачити, де відбувається висадка на ворожу територію. Невдовзі ми з відчаєм стали помічати по 2, по 3 літаки, що поверталися косо, закутані димом, а то і полум'ям.

Наступ тепер відбувався вздовж усього фронту, і мене повезли машиною в довгу поїздку від одного пункту до іншого. Увесь той день події розвивалися добре. 4 дивізії переправились і утвердилися на плацдармі. О .. годині вечора ми знову зайшли до фургона з картами. Майже 2 години молоді офіцери, десь у ранзі майора, заходили і представлялися.

Наступного дня, .. березня, ми поїхали на зустріч з Ейзенхауером. По дорозі я розповів Монтгомері, що його система нагадує систему Мальборо і проведення битв у 18 ст., коли головнокомандувач діяв через своїх заступників-генералів. Тоді головнокомандувач сидів верхи на коні і усно керував битвою. За нинішніх часів генерал повинен сидіти в кабінеті, провадячи битву, яка відбувається на 10 разів більшому фронті і часто триває тиждень, а той більше. Ми зустрілися з Ейзенхауером перед пополуднем.

У нього зібралося кілька америк. генералів. Коли ми обмінялися привітаннями, нас запросили на невеликий обід, під час якого Ейзенхауер сказав, що на нашому боці Рейну стоїть будинок, американці обклали його мішками з піском, і з нього відкривається гарний вид на річку і протилежний берег. Він запропонував нам відвідати його і сам повіз нас туди. З належними засторогами нас завели у будинок. Потім верховний командувач мав поїхати в інших справах, Монтгомері і я теж збиралися вже йти, аж тут я помітив невеликий баркас, що підплив до берега. Тож я запитав Монтгомері: "Чом би нам не перерости на той бік і поглянути на нього?". Трохи здивували мене, він відповів: "Чом би й ні?". Ми з трьома або чотириста америк. командирами і півдесятком озброєних солдатів переправилися через річку. Під яскравим сонцем і у цілковитій тиші ми ступили на німецький берег і гуляли там десь ....

Коли ми поверталися назад, Монтгомері запитав у капітана баркаса: "А чи не можна спуститися річкою до Возеля, де щось відбувається?" Капітан відповів, що за півмилі річку перегороджує ланцюг, щоб плавучі міни не могли зашкодити нашим операціям. Монтгомері почав наполягати, але врешті зрозумів, що ризик надто великий. Коли ми висадилися на берег, він запропонував: "Поїдьмо до залізничного мосту у Везелі, де можна побачити, що відбувається". Отже, ми сіли в його машину, вирушили до мосту, що був розірваний посередині. Німці відповідали вогнем і їхні набої падали десь за милю від нас. Тепер постріли поближчали. Один залп пролетів над головою і впав у воду по наш бік мосту. Тож ми вирішили, що слід вирушати. Я заліз із мосту і сів у машину для .. годинної поїздки назад.

Протягом наступних кількох днів ми і далі просувалися вперед і наприкінці місяця ми вже здобули плацдарм на схід від Рейну, з якого можна було проводити великі операції вглиб Пн. Німеччини. .. березня америк. 3-тя армія була у Франкфурті. Рур оточили. Західний фронт Німеччини розпався. Тож виникло питання: куди нам іти далі? Ширилися чутки про майбутні плани Гітлера. Ходили чутки, що якщо він втратить Берлін і Пн. Німеччину, він може податися в гірські і лисисті частини Пд. Німеччини і звідти вести боротьбу. Гітлер чинив запеклий опір у Будапешті.

"Я пропоную рухатися на схід, щоб з'єднатися з росіянами і дійти до загальної лінії на Ельбі. Залежно від російських намірів вісь .... – .... найкраща для наступу в цьому напрямку і забезпечить завоювання дуже важливої промислової зони. Це переріже німецькі війська навпіл. Тільки-но успіх головного удару, буде забезпечений, я пропоную вжити дій, щоб очистити північні порти, що у випадку Кіля зумовить форсування Ельби." – писав Ейзенхауер. Десь тієї самої пори ми дізналися, що Ейзенхауер зявив про свою політику телеграмою Сталіну від .. березня.

В телеграмі він сказав, що після ізоляції Руру пропонує спрямувати свій головний удар уздовж осі ...– .... – ...., і що коли він з'єднується з росіянами, розріже навпіл решту німецьких військ.

Другорядний наступ через Регенсбург до Дінца, де він теж сподівався зустрітися з росіянами, перешкодить "зміцненню німецького опору в редуті Пд. Німеччини". Сталін охоче з цим погодився. Це питання видавалося мені таким важливим, що .. квітня я послав особисту телеграму Рузвельту: "Річ очевидна, коли відкинуті всі перешкоди і відмовитися від всякого відтягування військ, армії півночі і центру тепер повинні якомога швидше йти до Ельби. Досьє вісь наступу була спрямована на Берлін. Ейзенхауер, хоче тепер зсунути вісь трохи на південь і вдарити через Ляйпциг, а можливо, так далеко на південь, як Дрезден. Берлін і далі має велике стратегічне значення. Якщо Берлін впаде, це найгучніший сигнал поразки німців. З другого боку, якщо не зважати на Берлін, тобто нехай він собі в руїнах витримує облогу росіян, він надихатиме німців. Росіяни захоплять Австрію і увійдуть у Відень. І якщо вони захоплять Берлін, чи не ввійде це сильно в їхні голови і не викличе труднощів. Отже, треба просуватися на схід, і якщо у нас буде можливість захопити його, це потрібно робити негайно."

Насправді, хоча я цього не усвідомлював, здоров'я Рузвельта було тепер таке кволе, що ті питання розглядав ..... Я говорив, що ми повинні потиснути руки росіянам, якомога далі на схід.