Г. К. Андерсен "Гидке каченя"

Плетеним тином

Густим лісом

глибокою канавою

металевою сіткою

У заростях жовтих кульбабок

У духмяних ромашках

У колючій кропиві

У високих лопухах

Зіштовхнула його у воду

Глянула на індичат, які гуляли поблизу

Чекала, поки воно виросте і стане видно

Спитала у інших пташок на пташиному подвір'ї

За початок кукурудзи

За соковите яблучко

За риб'ячу голівку

За шматок капусти

У неї був червоний клаптик на нозі

У неї був хохолок на голівці

У неї був білий клаптик на нозі

У неї було райдужне забарвлення на крилах

За те, що втручалося не в свої справи

За те, що було незграбне

За те, що з'їло без дозволу риб'ячу голівку

За те, що пізно вилупилося

За те, що намагалося всім давати поради

З песиком

З котом

З півнем

З куркою

З дідом

З онучкою

Воно не несло яєць

Воно не вміло співати

Воно не вміло муркотіти

Воно не вміло пускати іскри

Воно не вміло охороняти хату

Воно не вміло говорити

У глибині лісу

У міському парку

У хатинці лісника

У печерці біля лісового озера

Все літо

Аж до осені

До наступної весни

Цілий рік

За змінами погоди

За поривами осіннього вітру

За польотом жовтих листочків на вітру

За відльотом птахів у вирій

Добре щире серце не буває ніколи горде

Не біда з'явитися на світ у качиному гнізді, якщо ти вилупився з лебединого яйця

Де народився, там і пригодився

Не та мати, яка народила, а та, що ростила

Слухай своє серце, воно завжди правду каже