Еліс Маклеррен. «Гора, що покохала пташку»

легенда

казка

міф

Майбутній

Давній

Теперішній

за рухом хмар

за Сонцем

за Місяцем

за кружінням далеких зірок

альпініст

маленька пташка

інопланетянин

дотик її маленьких кігтиків

м’якість її пір’я.

дотик її маленьких кігтиків, м’якість її пір’я.

нічого схожого не з’являлося з неба раніше.

вона злякалась, їй стало страшно

Джейн

Джой

Джулія

де змогла б звити гніздо та виростити своїх пташенят

де змогла б зустрітися з іншими пташками

прилетіти до неї ще раз

заспівати їй пісеньку

залишитись з нею

прилетить хоча б на кілька годин

прилетить назавжди

прилетить не одна

Щовесни упродовж свого життя прилітати до неї

Бути з нею весною та влітку

Розповісти про неї своїм дітям

Покохали один одного

Їм було приємно спілкуватися вдвох

Бо мали спільні інтереси

дев’яносто дев’ять весен

дев’яносто дев’ять років

тисяча років

маленьке зернятко

багато зерен

крихту хліба

прилаштувала зернятко у тріщину в скелі неподалік струмка,

заспівала пісню для Гори

з'їла маленьке зернятко

пробилось крізь тверду гірську породу

почало пускати крихітні корінці

почав з’являтися паросток

воно засохло й загинуло

на стовбур молодого дерева

на зелену травичку

на красиву квітку

 коли відчула, як корені, наче ніжні пальці, проникають усередину, заповнюють та лікують тріщини в її серці.

коли побачила, які зміни відбуваються довкола

коли в черговий раз зустрілась із Пташкою

коли побачила, як живі істоти знаходять їжу та прихисток на її схилах

настав

не настав

Джой перестала прилітати до Гори

радість, радіти

гордість

втіха

про незвичайну дружбу

про сильні почуття

про кохання