Підсумкова (контрольна) робота за ГР4. СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ. 5 клас

 У холодному небі виблискували зорі. 

 Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

  Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

 Сплять тополі, верби, й берези.

 Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

  Діти кинулись один перед одним рвати чудові квіти – рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

 почуття жалю 

  упевненість     

почуття радості

 невпевненість 

 називного відмінка

знахідного відмінка

  кличного відмінка

 не є членом речення

  підмета

  додатка

  означення

Тату наш лелека прилетів!

 Виростай для правди й волі мій синочку!

Я над усе тебе в світі люблю матусенько рідна! 

 Мамо чуєш мову солов’їну?

Це може навіть і не вірші а квіти кинуті тобі.

 Сьогодні мабуть буде сніг.

 З берега видно далеко.

Видно сьогодні буде злива.

"Вмієш сказати - вмій і змовчати", - навчає народне прислів'я.

 "Менше говори - більше почуєш" каже щодня мені мама.

 Не завжди кажи те, що знаєш, але завжди знай, що кажеш - написано на плакаті в класі.

 стоїть перед словами автора

 стоїть після слів автора

 береться в лапки і починається з великої букви

 тире

  двокрапка

  лапки

  ніякий

 Репліка - це слова кожного учасника діалогу

  Перед репліками не завжди ставиться тире.

  Не обов'язково писати кожну репліку з нового рядка

Обставина

Додаток

Означення

Присудок

Підмет

підмет

означення

обставина

присудок

додаток

додаток

означення

присудок

підмет

обставина

Я люблю мою Вітчизну над усе на всій землі.

Любіть Україну всім серцем своїм.

На небі займається рожева зоря. 

У тихому морі темніє.

 дар пісень

 поклала доля

 поклала в колиску

поклала дар

Сонце золотило далекі пагорби.

 Верхівки сосен у лісі світилися сонячним багрянцем.

 Рідні пісні навіювали спомини. 

 Змалку треба шанувати рідну мову, народну пісню.

одна граматична основа

дві і більше граматичних основ

є другорядні члени речення

Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси.

А літо йде полями і гаями.

тільки інтонації

сполучників, сполучних слів, інтонації

тільки сполучників

сполучних слів та інтонації

Вітер в гаї не гуляє - вночі спочиває.

Біля хати моєї розквітає калина, і десь далеко з гаю соловейко свій голос подає

Заховалося за горами сонечко, з гір повіяло холодом, вогкістю.

У густому лісі посплітали віти дуби, берези й осики.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг, а високо в небі літає

самотній шуліка.

Струмок дзюрчить, і роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Вітер з моря море розгойдав, хвилями здійнялися простори.

Біля саду росте велика липа, на якій змостили собі гніздо лелеки.

Оркестр дощу над Моршином замовк і ноти листям сохнуть на березі.

Прилинув вітер і в нічній хатині нам про весняну волю заспівав.

Тимко взяв косу й хотів шаркнути нею по траві.

Роса блищить і аж палає в променях ранкового сонечка.

«П!» - а.

А - «П»!

«П», - а.

А: «П!»