Григір Тютюнник . Біла мара

Дід Арсен, прозваний Бушлею

Дядько Тарас, що любив рибалити

Татко Арсеній, що полюбляв плавати зі своєю донькою Тетянкою на лодці

Дуже небезпечно!

Коли тривожно на душі!

За будь-яких умов, обставин, не зважаючи ні на що.

На луках туманець при самій дорозі стелеться...

Як тільки над обрієм зарожевіє великадосвітня зоря...

Вологою з лісу потягло та мокрою глиною з круч...

Вдень судаки-вусачі в корчакуватому гіллі сплять...

...уночі вайлуваті лящуки, та дужі, як воли щуки поміж тим гіллям нишпорять...

А вранці ще й прудкі краснопері в"язі навідуються...

З білокрилими лебедями.

З довгоногими дівчиськами.

Як довгоногі рожеві фламінго.

Як матроси: у чорних штанях та білих-пребілих сорочках.

Де впала та лежить верба, бо міцно вчепилася корінням за кручу.

Де на березі стояв кремезний дуб.

Де були зарослі верболозу

Йшов сильний дощ.

В таку рань поплавків на воді не видно.

Вранці дідусь не любив вставати.

По дорозі є Крута балка