Григір Тютюнник«Три зозулі з поклоном»

літопис

роман

новела

поема

Присвячено любові всевишній

немає

волинським лісам

кононівським полям

красу природи

переродження

кохання

любовний трикутник

часові площини

в центрі – образ Марфи

наявність обрамлення (розпитування матері сином) і трьох частин

переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина;

«Прийде до пошти, сяде на порiжку–тонесенька, тендiтна, в благенькiй вишиванiй сорочинi й ряснiй спiдничинi над босими ногами–i сидить, сяє жовтими кучерями з-пiд чорної хустки: втекла вiд молотарки або вiд косаря… Сидить на порiжку i обриває пелюстки на ромашцi, шепочучи: “Є–нема, є–нема, є…”»

«Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собi, волосся умирає ранiше, нiж людина…»

“Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було, просто гляне і все, а в грудях так і потерпне” (так про Михайла розповідає його дружина Софія).

нарис у місцевій газеті

народний переказ 

епізод із життя батьків автора 

сюжет народної балади 

Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтеся.

Обіймаю тебе й несу на руках колиску із сином, доки й житиму.

Навіщо ж людину мучати, якщо вона й так мучиться?

"Тоді не було б тебе..." - шумить велика "татова сосна".

теплий привіт   

спогад про вечори, коли разом співали

забудь, відпусти

освідчення в коханні

у розповіді Марфи

у присвяті

в "Останньому листі від тата" 

у міркуваннях оповідача

лист Михайла до Софії

тугу Михайла за втраченим коханням

вибачення перед Софією

спогад про пісню

«відворотне зілля»

їжу, танцювати

улюблену тварину, гратися

діда, ходити й говорити

часто переслідували й арештовували

поважали сусіди

недолюблювали рідні

листоноші

Софії

Марфи

сина

Михайла

усього українського народу 

жінки, закоханої в одруженого чоловіка 

студента-сироти 

зрадженого чоловіка 

ув’язненої жінки 

чоловік про дружину 

Карпо про Марфу 

Михайло про Софію 

син про батька 

Михайло про Марфу 

Карпа

Михайла

Левка

сина

зображення складності людських стосунків

доля людини залежить від суспільства, його законів

возвеличення маленької людини

возвеличення любові як високої християнської цінності, яка очищає душу людини

 інверсію

 риторичне питання

 тавтологію

 антитезу

розповідь про кохання Марфи - приїзд сина-студента - чекання Марфою листоноші - розповідь про вечірні посиденьки - прохання Михайла

 чекання Марфою листоноші - розповідь про вечірні посиденьки - приїзд сина-студента - розповідь про кохання Марфи - прохання Михайла

прохання Михайла - приїзд сина-студента - розповідь про кохання Марфи - чекання Марфою листоноші - розповідь про вечірні посиденьки

  приїзд сина-студента - розповідь про кохання Марфи - чекання Марфою листоноші - розповідь про вечірні посиденьки - прохання Михайла

відкрила і прочитала

розірвала

потримала у руках і повернула

спалила

з Москви

з Сибіру

з Києва

з Полтави

Син

Мати (дружина)

Сосна

Марфа

Хата і сім'я

Зозуля

Мати

Тато уві сні

Татова сосна

Шум річки та вітру

 Михайло

дядько Левко

студент-оповідач

Софія

Карпо

Співак: вів музичні партії баритоном

Тесля: робив вікна, двері тощо

Кухар: "катувався над галушками"

Вантажник: розвантажував цеглу

динамічний сюжет із несподіваною розв’язкою

оповідь із чітко вираженою мораллю

єдність місця, часу і дії

багато героїв, кілька сюжетних ліній

Михайло

Карпо

дядько Левко

оповідач

Софії

Марфи

Марусі

  Катерини

поведінки дядька Левка

стосунків Марфи й Карпа Яркових 

скупих відомостей про Сибір

скупих відомостей про роботу Марфи

поштар

дядько Левко

оповідач

Карпо

Ярославна

Марфа Яркова

Софія

Мати

Любовний трикутник, три долі

Нещасливий кохання

Безрадісне повоєнне життя

Вічну загадку любові.

Пам'ять про матір

Рідну домівку

Радянську бідність

Любовний трикутник

Прохання забути, не кохати

Не осуджувати його

Прохання кохати вічно

Прохання допомогти його синові

 вона сама це бачила

 доповідали сусіди

про це розказував Левко-листоноша

про це говорила сама Марфа