Характеристика літературних героїв. Підготовка до ЗНО

“Я сирота з Вільшаної, /Сирота, бабусю. /Батька ляхи замучили, /А мене… боюся. /Боюсь згадать..."

"Не слухала .../Ні батька, ні неньки,/Полюбила москалика,

Як знало серденько".

 "Золото – не дівка! Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе…”

“Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина…”

"...ночі не поспить, усюди старається, б'ється і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось. Поважав же і він її, скільки міг, і любив її, як свою душу".

"Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані..."

"Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротних дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом,- вона здавалася русалкою…"

"... тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиванійсорочині й рясній спідничці над босими ногами, – і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».

"...була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння...”

"Вона не дурна, в ній батькова кров, 

розбере, не бійсь, де пан, а де мужик!"

"Він знов бачив її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…" "...обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба,- співанками".

“Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю”.

“Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем…”

 “Чи заговорить, чи рукою поведе, чи пiде по хатi – усе не так, як хто iнший: так усi й дивляться, i так усякому на душi, мов сонечко свiтить…”

"У неї була товста, округла спина — роздобріла на довільних харчах! В її умінні любити не було нічого штучного, хоч слово «любов» було найулюбленішим її жартом". 

"Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса - колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина..."

"Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп’ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі – теж гострі; лице довгобразе – козаче; ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі та груди високі…" 

"...так і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!"

"...чоловічок і добрий був би, так біда - хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли ...зараз докаже".

"...був молоденький,/Так годiв з дев’ятнадцять мав,/Де усу буть, пушок м’якенький/Бiленьку шкуру пробивав;/Та був одвага i завзятий,/Силач, козак лицарковатий..."

"Яка вона хороша! Такої він, далебі, ще не бачив. Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна".

"Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама – невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе".

"Не судилося ... щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася за-мужньою вдовою..!"

«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

Мотря Довбиш

Леся Черевань

Мелашка Балаш

Олеся Запорожець

Кирило Тур

Яким Сомко

Василь Кравчина

Іван Брюховецький

Василя Кравчину

Григорія Многогрішного

Грицька Бобренка

Івана Іскру

"Зачарована Десна" Олександра Довженка

"Кайдашева сім'я" І.Нечуя-Левицького

"Місто" Валер'яна Підмогольного

"Три зозулі з поклоном" Григора Тютюнника

Лавріна Запорожця ("Україна в огні")

Омелька Кайдаша ("Кайдашева сім'я")

Петра Семеновича ("Зачарована Десна")

Карпа Яркового ("Три зозулі з поклоном")

Грицько Сірко ("Тигролови")

Лаврін Кайдашенко ("Кайдашева сім'я")

Сашко ("Зачарована Десна")

главковерх "чорного трибуналу" ("Я(Романтика)")

бабу Палажку ("Кайдашева сім'я")

бабу Марусину ("Зачарована Десна")

Марусю Кайдашиху ("Кайдашева сім'я")

Мотрю Жуківну ("Хіба ревуть воли, як ясла повні?")

Степанові Радченку ("Місто")

Мартинові Борулі ("Мартин Боруля")

Сашкові ("Зачарована Десна")

Мокію ("Мина Мазайло")