Повторення вивченого

Леся Українка "Лісова пісня"

Тарас Шевченко "Катерина"

Іван Котляревський "Наталка Полтавка"

Ліна Костенко "Маруся Чурай"

кіноповість

роман у новелах

модерна балада

урбаністичний роман

Івана та Марічку ("Тіні забутих предків")

Степана та Надійку ("Місто")

Лукаша та Мелашку ("Кайдашева сім'я")

Лукаша та Мавку ("Лісова пісня")

Д. Павличка "Два кольори"

А. Малишка "Пісня про рушник"

В. Івасюка "Червона рута"

Олександра Олеся "Чари ночі"

Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став годний, вона отворила пащу й забрала тебе! 

...дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і поститись; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.

Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана!

Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем... замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою.

Панас Мирний - "корифей української прози"

Іван Нечуй-Левицький - "колосальне всеобіймаюче око України"

Павло Тичина - "цитадель духу" української літератури"

Ольга Кобилянська - "пишня троянда в саду української літератури"

М. Коцюбинського

В.Винниченка

Миколу Хвильового

Ю. Яновського

"Місто" В. Підмогильного

"Маруся Чурай" Л. Костенко

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного

"Диво" П. Загребельного

"Мойсей" - драма-феєрія

"Мина Мазайло" - "філологічний водевіль"

"Intermеzzo" - психологічна новела

«Сон (У всякого своя доля...)» - комедія

"Вони плювали один одному в очі Сибіром і стражданням, голодом і смертю. Вони плювали один одному в лице Гітлером, німецькими погромами і пожежами, шибеницями, рабством і шаленою ненавистю до Гітлера усього світу... Вони били один одного важкими іржавими уламками своєї важкої історії і стогнали обидва від ударів..."

"В нашій сім'ї майже всі були грішні: достатки невеликі, серця гарячі, роботи і всякого неустройства тьма-тьмуща, а тут ще фамільна приверженість до гострого слова, тому хоч і думали інколи про рай, все-таки більше сподівалися пекла внизу картини. Тут уже всі мали свої місця"

"...воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом"

"Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах"