ІІ варіант_31ПО_Іспит "Методика навчання української мови"

Педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів І—4 класів і рекомендує найефективніші методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування у них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему.

Педагогічна наука, що визначає методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування у них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему.

Лінгвістична наука, що визначає теоретичні засади навчання мови учнів І—4 класів і рекомендує найефективніші методи і прийоми удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування у них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему. 

Мовознавство, літературознавство, педагогіку, психологію, логіку, хімію.

Філософію, логіку, педагогіку, математику, психолінгвістику, літературознавство.

Лінгвістику, літературознавство, філософію, педагогіку, психологію, анатомію і фізіологію.

Спостереження за навчальним процесом, анкетування, вивчення позитивного досвіду вчителів-практиків, експеримент.

Спостереження за навчальним процесом, анкетування, експеримент, впровадження результатів дослідження у практику навчання української мови.

Спостереження за навчальним процесом, вивчення позитивного досвіду вчителів-практиків, пошук нових методів та прийомів навчання, визначення доцільності додаткових навчальних засобів.

Сучасна методика рекомендує вчителеві самому фіксувати і виправляти всі пунктуаційні помилки.

Здебільшого перевірка робіт учителем не стимулює учнів на свідоме виправлення власних помилок.

Важливо фіксувати не тільки типові помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем.

Наочність.

Частотність.

«Від звука до букви».

Складове читання

Шість.

Десять.

Чотири.

Передньоязикові.

Губні.

Середньоязикові.

Шиплячі

Утворення відкритих складів, злиття приголосного з усіма вивченими голосними, до названого складу дібрати подібний з м’яким приголосним, утворити сполучення звуків за зразком, утворити сполучення аналогічні (з іншими звуками).

Утворення злиття приголосного з голосним, добір подібного складу з м’яким приголосним, утворення аналогічних звукових сполучень.

Утворення злиття з приголосного і голосного, утворити склад з трьох звуків, утворення складу приголосного з усіма вивченими голосними, підбір складу з м’яким приголосним, утворення сполучень за зразком, утворення аналогічних звукових сполучень. 

Прийоми навчання грамоти.

Методи навчання грамоти;

Принципи навчання грамоти.

Постійну увагу вчителя до правильного наголошування і чіткості вимови учнями звуків і слів лише на уроках читання.

Постійну увагу вчителя до правильного наголошування і чіткості вимови учнями звуків і слів тільки на уроках української мови.

Постійну увагу вчителя до правильного наголошування і чіткості вимови учнями звуків і слів на усіх уроках.

Слово – центральна одиниця мовлення, єдність лексичного і граматичного значення слова, семантична єдність словоформ, слово – носій різних лексичних значень, стилістична зумовленість уживання слова, принципи навчання лексикології.

Слово входить до лексичної пари, стилістична зумовленість уживання, слово – носій різних лексичних значень, семантична єдність словоформ, єдність лексичного і граматичного значень слова, будова слова.

Слово – носій різних лексичних значень, слово – центральна одиниця мовлення, єдність лексичного і граматичного значень слова, семантична єдність словоформ, слово входить до лексичної пари, стилістична зумовленість уживання слова.

Відшукування фразеологізмів у тексті, з’ясування граматичної будови фразеологізму, відшукування фразеологізмів у словнику, знаходження і виправлення помилок у вживанні фразеологізмів, установлення синонімічних та антонімічних відношень між словами й фразеологізмами, з’ясування стилістичної ролі фразеологізмів у тексті.

Відшукування фразеологізмів у тексті, з’ясування лексичного значення фразеологізму, відшукування фразеологізмів у словнику, знаходження і виправлення помилок у вживанні фразеологізмів, установлення синонімічних та антонімічних відношень між словами й фразеологізмами, з’ясування стилістичної ролі фразеологізмів у тексті.

Відшукування фразеологізмів у тексті, з’ясування лексичного значення фразеологізму, відшукування фразеологізмів у словнику, знаходження і виправлення помилок у вживанні фразеологізмів, установлення синонімічних та антонімічних відношень між словами й фразеологізмами, з’ясування морфологічної будови фразеологізмів у тексті.

Розрізняти в мовленні близькі за значенням слова, добирати синоніми, замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом, самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово, самостійно підбирати спільнокореневі слова.

Розрізняти в мовленні близькі за значенням слова, добирати синоніми, замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом, самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово, самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім.

Добирати синоніми, замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом, самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово, самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім. 

Наочний.

Контекстуальний.

Тлумачний.

Добір синонімів.

Морфемний аналіз слова.

Мовленнєве оточення в сім’ї, серед друзів; книги, засоби масової інформації; навчальна діяльність у школі; словники, довідники, добір синонімів.

Мовленнєве оточення в сім’ї, серед друзів; книги, засоби масової інформації; навчальна діяльність у школі; словники, довідники, вибір з тексту синонімів.

Мовленнєве оточення в сім’ї, серед друзів; книги, засоби масової інформації; навчальна діяльність у школі; словники, довідники.

Підбір синонімів.

Підбір антонімів.

Словотвірний аналіз.

Показ предмета чи дії;

Добір синоніма;

Розгорнутим описом.

Фонетичним.

Історичним.

Смисловим.

Морфологічним.

Будова слова – розділ мовознавства, в якому розглядаються значущі частини слова, відношення між спільнокореневими словами.

Словотвір – розділ мовознавства, що вивчає творення нових слів.

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка служить для зв’язку слів у реченні.

Змінна частина слова, за допомогою закінчень утворюються різні форми слова, змінюється відтінок у значенні слова, закінчення стоїть у кінці змінюваного слова.

Змінна частина слова, за допомогою закінчень утворюються різні форми слова, закінчення служить для зв’язку слів у реченні і стоїть у кінці змінюваного слова.

Змінна частина слова, за допомогою закінчень утворюються різні форми слова, закінчення служить для зв’язку слів у реченні.

Робота над дикцією

Боротьба з нелітературними словами (діалектизмами, жаргонізмами, русизмами).

Формування орфографічних навичок. 4. Робота над пунктуацією.

1-му.

2-му.

3-му.

4-му. 

Особові займенники.

Неозначена форма дієслова.

Вказівні займенники.

Знайти іменник, з яким зв’язаний прикметник, визначити рід прикметника, визначити рід іменника.

Знайти іменник, з яким зв’язаний прикметник, визначити рід іменника, за родом іменника визначити рід прикметника.

Визначити рід іменника, за родом іменника визначити рід прикметника.

На фонетичних ознаках, на вмінні правильно поставити до слова граматичне питання, на врахуванні формально-граматичних показників кожної частини мови.

На лексичних ознаках (іменник – назва предмета, прикметник – назва ознаки. дієслово – назва дії), на вмінні правильно поставити до слова граматичне питання, на врахуванні формально-граматичних показників кожної частини мови.

На лексичних ознаках (іменник – назва предмета, прикметник – назва ознаки. дієслово – назва дії), на вмінні правильно поставити до слова граматичне питання, на врахуванні словотвірних особливостей кожної частини мови.

Для визначення числа іменників.

Для визначення роду іменників.

Для визначення змінювання займенників.

Формування граматичного поняття про іменник, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.

Розширення знань про лексичне значення слова, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.

Формування граматичного поняття про іменник, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, збагачення словника учнів антонімами, синонімами, омонімами.

Частина мови, початкова форма, на яке питання відповідає, рід, відмінок, число, яким членом речення є.

Частина мови, початкова форма, з яким іменником зв’язаний, на яке питання відповідає, рід, відмінок, число, яким членом речення є.

Частина мови, початкова форма, з яким іменником зв’язаний, на яке питання відповідає, рід, відмінок, число.

Частина мови, початкова форма, на яке питання відповідає, з якими словами в реченні зв’язане, дієвідміна, час, число, рід, яким членом речення є.

Частина мови, початкова форма, на яке питання відповідає, дієвідміна, час, число, рід, яким членом речення є.

Частина мови, початкова форма, на яке питання відповідає, з якими словами в реченні зв’язане, дієвідміна, час, число, яким членом речення є.

Вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв’язних висловлюваннях, переконструйовувати тексти шляхом зміни дієслівних форм, визначати дієслова І і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини.

Змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком, переконструйовувати тексти шляхом заміни дієслівних форм, визначати дієслова І і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини. 

Змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком, вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв’язних висловлюваннях, переконструйовувати тексти шляхом заміни дієслівних форм, визначати дієслова І і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини.

Упізнавати серед слів числівники, ставити до них питання скільки?, який?, яка?, яке?, котрі?, правильно вимовляти і писати числівники, ставити питання до кількісних і порядкових числівників (без уживання терміна), вживати правильні форми на означення часу протягом доби, будувати словосполучення з числівниками за зразком.

Упізнавати серед слів числівники, ставити до них питання скільки?, котрий?, котра?, котре?, котрі?, правильно вимовляти і писати числівники, ставити питання до кількісних і порядкових числівників (без уживання терміна), вживати правильні форми на означення часу протягом доби, будувати словосполучення з числівниками за зразком.

Упізнавати серед слів числівники, ставити до них питання скільки?, котрий?, котра?, котре?, котрі?, ставити питання до кількісних і порядкових числівників (без уживання терміна), вживати правильні форми на означення часу протягом доби, будувати словосполучення з числівниками за зразком.

На основі зразка, конструктивні, творчі.

На основі зразка, конструктивні, синтетичні.

На основі зразка, аналітичні, синтетичні.

До пунктуаційних помилок належать порушення, пов’язані з неправильним уживанням розділових знаків під час членування мовлення на речення.

Кожна пунктуаційна помилка є наслідком недотримання певного принципу правопису.

До пунктуаційних помилок призводить ігнорування принципів уживання розділових знаків. 

Поширення речень за питаннями.

Виділення словосполучень у реченні.

Встановлення зв’язків між членами речення за допомогою питань.

Складання речення зі слів.

Однорідні члени відповідають на одне і те саме запитання і зв’язані з одним і тим самим словом.

Однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени речення.

При однорідних членах можуть бути залежні слова.

Цілісність змісту, зв’язність викладу, структурна організація, завершеність.

Зачин, основна частина, усний виклад.

Зачин, основна частина, кінцівка, текст-роздум.

У початковій школі формування культури спілкування здійснюється у процесі вивчення елементів синтаксису.

У початковій школі формування культури спілкування здійснюється у процесі вивчення лексичного значення слова.

Формування культури мовлення і спілкування – це виховання навичок літературного спілкування, пропагування і використання літературних норм у повсякденному мовленні.

Змістовність, логічність, точність, багатство, мовленнєва діяльність, правильність, комунікативне спрямування.

Змістовність, логічність, точність, багатство, виразність, чистота, правильність, комунікативне спрямування.

Змістовність, логічність, точність, багатство, правильність, комунікативне спрямування. 

Теза, яку потрібно довести; розвиток тези, її доведення, аргументи; висновки, тобто підтвердження правильності чи неправильності думки.

Припущення, висновки.

Теза, її доведення, роздуми

Фрагмент сюжетно-рольових ігор.

Інсценування ситуацій.

Побудова діалогічної бесіди.

Опрацювання художніх діалогічних текстів.

Виступ на певну тему

читати і відтворювати прочитане

комунікувати усно й письмово

сприймати, аналізувати, інтерпретувати й оцінювати усну інформацію та використовувати її в різних комунікативних ситуаціях;

спілкуватися усно з іншими людьми в діалогічній і монологічній формах заради досягнення певних життєвих цілей.

повноцінної навички письма, умінь висловлювати свої

думки, почуття, ставлення та взаємодіяти з іншими людьми в письмовій формі, виявляти себе в різних видах мовленнєво-творчої діяльності.

умінь висловлювати свої думки, почуття, ставлення та взаємодіяти з іншими людьми в усній та письмовій формі, виявляти себе в різних видах мовленнєво-творчої діяльності.

повноцінної навички письма, умінь висловлювати свої

думки і почуття в усній та письмовій формі, виявляти себе в різних видах творчої діяльності.

навичок правильно й каліграфічно писати, створювати власні висловлювання

Досліджуємо медіа

Взаємодіємо письмово

Досліджуємо мовні явища

Взаємодіємо усно

аналіз, інтерпретацію, критичне оцінювання інформації в медіатекстах

створення простих медіапродуктів

порівняння та лексичний аналіз інформації з різних медіаджерел

створення найпростіших інформаційних програм

залучення учнів до сценічної творчості, в умовах якої школярі набувають акторського досвіду,

розвиток у дитини емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й самоефективності,

уміння долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю, невизначеністю та ризиками,

уміння мобілізувати інших, ініціативності, співпрацювати з іншими особами

вид контрольного диктанту, що має за мету перевірити знання учнів з розділу;

вид слухового чи зорового диктанту, який передбачає запис не повного тексту, а лише вибраних слів, словосполучень, що містять орфограми або граматичні форми з правил, які вивчаються;

вид диктанту, який передбачає запис слів, словосполучень;

вид диктанту, який передбачає запис слів з орфограмами, що вивчалися на уроці під диктовку.

вимовляння одного із звуків у слові;

виділення звука зі слова на основі словесного опису і спостереження за артикуляцією;

зіставлення слів, які різняться одними звуком;

складання, нарощування букв, складів на початку і в кінці слів; складання речень;

повторення звука за вчителем, його аналіз.

з першого до четвертого класу за етапами; від слова до частини мови;

у 3 класі;

у 4 класі;

у 2-3 класах.

багатозначними словами;

омонімами;

синонімами;

антонімами.

[ - о = = о -];

[- о = о -];

[ - о - = о -];

[ - о - о -].

розповідь;

опис;

міркування;

інструкції.

знаходження орфограми, співвідношення її з відповідним правилом;

пояснення значення слова;

визначення звуків і їх аналіз;

визначення будови слова.

систематизувати знання, уміння й навички з читання і письма, здобуті першокласниками в добукварний і букварний періоди навчання грамоти;

продовжити вивчення букв;

розвивати писемне мовлення;

читання

уміти уважно слухати і розуміти текст;

уміти читати текст;

уміти слухати і читати;

уміти читати і розповідати.

вступ, основна частина, висновок

теза, аргументи, приклади, висновок

розповідь, визначення, опис

протиставлення, причини, аналіз