Кома і крапка з комою у складному реченні

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Уже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

У полі сонце і в селі все залито сонячним сяйвом.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Лиш храм збудував а люди в нього йдуть.

Гроза пройшла і грім ударив збоку.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи поживи.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Завжди приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей , робить їх братами.

Подвір`я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Задощило, і фільмування довелось припинити.

Ось той місток, де я колись ходив.

Ми пливли довго і дуже втомилися.

Вслухаюся, про що співає ліс.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

Високий день за обрій закотивсь і спорожніли села між садами.

Перед вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.

А ранок був надіями багатий і обрій цвів трояндою пелехатий.

Дощ одшумів і спориші понурі принишкли настрахалися грози.

А. Оксана довго міркувала, що подарувати сестрі на день народження.

Б. Учень, який ретельно підготував доповідь, успішно відповів на всі запитання.

В. Можна сподіватися на те, що концерт Патрісії Каас в Україні ще відбудеться.

Г. Водій автобуса сказав пасажирам, які щойно зайшли, що оплатіть проїзд.

Д. У виступі головним було те, що демократичні цінності слід відстоювати.

коли ми повернулися з екскурсії.

як і очікуваного декілька днів сонця

проте клекотав сильний прибій

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Уже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

У полі сонце і в селі все залито сонячним сяйвом.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Лиш храм збудував а люди в нього йдуть.

Гроза пройшла і грім ударив збоку.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи поживи.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.

Сонце блищить і горить, гаї зеленіють, садки зацвітають.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь.

Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

1

2

3

4

1

2

3

4

5

А літо йде полями і гаями і віє вітер і цвіте блакить.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі ми старієм на рік і немає на долю управи.

Минула тривожна беззоряна ніч і там де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Од зеленого берега ніби повіяло холодком холодок ніби лащився до лиця милував його влив в тіло розкіш життя почування радісне безклопітне й безжурне як сама молодість.

Ми ще не пізнали світу, у якому живемо.

Зернина, що лягає в грунт, не журиться, коли і що з неї виросте.

Для того, щоб млинець не прилипав до сковороди, треба її змастити маслом.

Хто хоче мати друзів той повинен діяти, не шкодуючи сил і часу.

Будинок має таємницю, про яку перехожі навіть не здогадуються.

Думаю про те, хто вмикає зорі й хто їх вимикає.

Люди носять із собою ліхтарі, щоб краще бачити.

Якщо не знаєш, що робити роби хоч те, що можеш.

Якщо ви хочете збирати мед, не перекидайте вулика.

Сад стояв по коліна в тумані, який повільно спадав усе нижче й всотувався в землю.

Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати й благословила в світи.

Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити...

Є велика різниця між тими, хто розумний і хто інтелектуал.

Пройшло немало років, як погас вогонь війни, і вичахли гармати.

Бери стільки, скільки можеш підняти, інакше надірвешся й утратиш усе, що маєш.

Хата, що стала для мене прихистком розміщувалася вище за інші.

Якщо молодший ні з чим не криється, старший не повинен дорікати.

Цілком у твоїх силах зробити, щоб світ довкола став трішки кращим.

З’являться нові машини, рушієм яких буде електромотор і водневе паливо.

З-за дерев, які оточували озеро, проблискувало світло.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Осінь сумна (?) та весело жити.

Чи то праця задавила молодую силу (?) чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила.

Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Світлу тишу лиш коники сюрчанням прошивали (?) та синички, стрибаючи в гіллі, наладжували голос на осінній.

Зима невелика (?) та рот в неї великий.

Так по зимі проходять весни і по грозі сіяє синь.

Навколо стояла така тиша що чути було золотий дзвін переджнивності.

Треба слову радощів додати щоб уміло душу звеселять.

Матері все життя вдивляються нам услід вирядивши в люди.

У всіх людей одна є спільна мова братерська любов.