Контрольна робота 1

Найважливіше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність.

 Ототожнення, уподібнення за певними ознаками.

Мінімально інтонаційно та граматично оформлена одиниця мовного спілкування, що формує й виражає окрему, відносно закінчену думку і відношення змісту цієї думки до дійсності.

Найменша значуща частина слова (префікс, корінь, суфікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем.

Нормативність 

Виразність

Багатство

Логічність і послідовність

Стереотип

Суржик

Проблемність

Орфоепічні

Лексичні

Орфографічні

Граматичні

Пунктуаційні

Стилістичні

Речення

Морфема —

забарвлення властиве діловому і зрідка приватному листуванню, а іноді й усному розмовному мовленню. Воно створюється вживанням офіційних звертань, слів з офіційно-ділової мови, описових синтаксичних зворотів, а також відсутністю займенників першої та другої особи однини тощо.

дотримання літературних норм вимови, наголошення, слововживання, побудови словосполучень, речень, текстів; правильність, точність, чистота, логічність, доречність, виразність усного й писемного мовлення, дотримання в писемному мовленні орфографічних і пунктуаційних норм.

правильне написання слів

розстановка розділових знаків у реченнях

індоєвропейської мовної сім’ї

утійської мовної сім’ї

афразійської мовної сім’ї

австронезійської мовної сім’ї

Письмо

Устав

Півустав

Скоропис

Мінімалізм

унормована, стандартна, правильна з погляду усталених кодифікованих норм форма національної мови, що обслуговує культурно-освітні потреби суспільства, використовується у сферах державного управління, засобах масової інформації, науці, художній культурі та літературі.

складне суспільне явище. Вона є найважливішим засобом людського спілкування та об’єднання людей в спільноту; засобом самоідентифікації й вираження ментальності нації (етносу); засобом формування й розвитку думки, здійснення пізнавальної діяльності, реалізації духовної культури народу

у своїй основі є засобом усного спілкування людей певної території. Українська мова має три наріччя — північне, південно-західне і південно-східне, які різняться між собою, а також від літературної норми фонетичними, граматичними й лексичними ознаками

слова, що вживаються в розмовному та художньому мовленні як стилістичний засіб надання грубуватої, зневажливої характеристики

засіб спілкування нації та засіб її самоідентифікації з-поміж інших націй. Вона консолідує народ, через неї зберігаються й передаються наступним поколінням культурно-історичні традиції, засвоюється загальнолюдський досвід. Національна мова — загальнонародна. У просторі і в часі вона пов’язується з існуванням територіальних діалектів, просторіччя, професійних різновидів мови, жаргонів, арго та з функціями вищої форми національної мови — літературної мови.

унормована, стандартна, правильна з погляду усталених кодифікованих норм форма національної мови, що обслуговує культурно-освітні потреби суспільства, використовується у сферах державного управління, засобах масової інформації, науці, художній культурі та літературі. 

назви професійних понять: хронічний, операбельний, закулісний, бутафорський, комедіант.

слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять.

засіб спілкування нації та засіб її самоідентифікації з-поміж інших націй. Вона консолідує народ, через неї зберігаються й передаються наступним поколінням культурно-історичні традиції, засвоюється загальнолюдський досвід

унормована, стандартна, правильна з погляду усталених кодифікованих норм форма національної мови, що обслуговує культурно-освітні потреби суспільства, використовується у сферах державного управління, засобах масової інформації, науці, художній культурі та літературі.

у своїй основі є засобом усного спілкування людей певної території. Українська мова має три наріччя — північне, південно-західне і південно-східне, які різняться між собою, а також від літературної норми фонетичними, граматичними й лексичними ознаками (когут, вуйна, ґазда, плай тощо)

слова, що вживаються в розмовному та художньому мовленні як стилістичний засіб надання грубуватої, зневажливої характеристики (забрьоха, роззява, бовдур).

найбільша одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що становить сукупність близьких за визначальними рисами територіальних діалектів.

різновид загальнонародної мови, уживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення.

різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території.

 варіант професійної мови, слова та вирази, що використовуються в спілкуванні різних вікових груп, професій, соціальних прошарків. 

Північне наріччя, Південно-східне наріччя, Південно-західне наріччя

Південно-східне наріччя, Східне наріччя, Західне наріччя

Північне наріччя, Південне наріччя, Південно-східне наріччя, Південно-західне наріччя

Північне наріччя, Північно-східне наріччя, Південно-західне наріччя

сівирко, ґазда, маржина, калабатина, жалúва

забрьоха, роззява, вúдіти, когут, вуйко

бузько, плай, закулісний, бутафорський, комедіант

бараболя, гуторити, стибрити, корзаки, смерека